6.Система міжнародного права. Основні галузі й інститути міжнародного права.

Система международного права – объективно существующая целостность внутренне взаимосвязанных элементов: общепризнан­ных принципов международного права, договорных и обычно-пра­вовых норм, отраслей и институтов международного права. В этой системе находится место и резолюциям международных органи­заций, и решениям арбитражных и судебных международных ор­ганов. Международно-правовой институт – это группа норм и прин­ципов, регулирующих определенную область правоотношений. Загальносистемні інститути міжнародного права — це особлива сукупність норм, покликаних забезпечувати стійкість системи права. У системі міжнародного права вони є тим ядром, навколо якого формуються галузі міжнародного права. До таких інститутів належать інститут міжнародної правосуб´єктності, інститут міжнародної правотворчості, інститут застосування норм міжнародного права, інститут міжнародно-правової відповідальності, інститут відновлення порушених правовідносин (інститут розв´язання міжнародних суперечностей) та ін. Галузь міжнародного права— це комплекс однорідних норм певного функціонального призначення. У системі міжнародного права розрізняють основні, профільні, традиційні і комплексні галузі. Під традиційними галузями часто мають на увазі ті галузі які склалися ще в так званому класичному («старому») міжнародному праві: дипломатичне право, право міжнародних договорів, міжнародне морське право тощо. Комплексні галузі є особливими асоціаціями норм права, які можуть функціонувати у сфері суміжних об´єктів правового регулювання. Інститут регулює певний вид (підвид) міжнародних відносин відповідної галузі права. Іноді інститути регулюють міжгалузеву сферу відносин. У такому разі вони не є складовими певної галузі і функціонують як міжгалузеві, прикордонні інститути. Елементарний поділ системи міжнародного права здійснюється на рівні норми права.

7.Поняття і правова природа норми міжнародного права. Класифікація норм міжнародного права.Норми міжнародного права - це юридично обов'язкові до виконання правила поведінки держав та інших суб'єктів міжнародного права, що встановлюються самими суб'єктами міжнародного права і виконуються ними добровільно або при необхідності за допомогою особливого виду примусу. Порушення норм міжнародного права дає підставу для міжнародно-правової відповідальності. І. За змістом і місцем в системі міжнародного права: цілі — розуміються як цілі, що реалізуються в рамках нормативної системи міжнародного права. принципи — під ними розуміють загальні, імперативні принципи міжнародного права, що встановлюють основи міжнародного правопорядку, міжнародного миру і співробітництва. норми — це загальнообов'язкові правила поведінки, що виникли в результаті угоди держав та інших суб'єктів міжнародного права, реалізація яких забезпечується примусовими заходами міжнародно-правового характеру. У свою чергу, в залежності від обсягу змісту і значення, норми діляться на два види: а)основні — регулюючі найважливіші суспільнівідносини між суб'єктами міжнародного права; б)підпорядковані — які конкретизують і доповнюють основні норми. Підпорядковані норми, у свою чергу, діляться на два види: піднорми основних норм — наприклад, застосування норми про територіальну юрисдикцію до індивідів, до власності і кораблів у просторах, що знаходяться під винятковою юрисдикцією територіального суверена; вторинні норми — вони не містяться ні в ,якій конкретній нормі, а є продуктом взаємодії двох або більшого числа норм (дипломатичний імунітет). ІІ. За способом створення і формою існування: договірні — норми, що є продуктом угоди суб'єктів міжнародного права й містяться в міжнародних договорах; звичаєві — норми, що виникли в результаті кількаразового і тривалого застосування суб'єктами міжнародного права певних правил поведінки, але такі, що не знайшли свого закріплення в міжнародних договорах. За сферою дії: а)універсальні — регулюючі відносини між усіма державами-членами світового співтовариства (наприклад, норми, що містяться в Статуті ООН від 2б червня 1945 року); б)партикулярні, що у свою чергу, діляться на: регіональні — закріплені в угодах між державами визначених географічних регіонів; субрегіональні — ті, що містяться в угодах, котрі укладаються групою держав усередині географічного регіону. IV. За юридичною силою: імперативні — до них належать основні принципи міжнародного права. диспозитивні — під ними розуміються такі норми, що припускають відступ від них у взаємовідносинах певних суб'єктів у результаті угоди між ними. При цьому не повинні торкатися права і законні інтереси третіх держав. До диспозитивних норм належить основна маса універсальних і партикулярних норм. V. За змістом правил поведінки: матеріальні — містять у собі права й обов'язки сторін (суб'єктів міжнародного права) досягнутих угод; процесуальні — це норми, що регламентують діяльність таких міжнародних правозастосовних органів, як Міжнародний Суд, Рада Безпеки. ООН. Сюди ж можна віднести норми, що визначають співвідношення нормативних приписань, їхню дію в часі і просторі, порядок здійснення, правила тлумачення, реалізацію відповідальності, застосування примусових заходів і т.д. VI. За своєю роллю в механізмі міжнародно-правового регулювання: регулятивні — ці норми представляють суб'єктам право на вчинення передбачених у них позитивних дій; охоронні — вони виконують функцію захисту міжнародного правопорядку від порушень, установлюють заходи відповідальності і санкції стосовно порушників. Структура нормы права 1. гипотеза – часть правила, кот закрепляет условия действия нормы (если) 2. диспозиция-часть правила, которая закрепляет права и обязанности (то)3. санкции-часть нормы, кот закрепляет ответственность за невыполнения дисциплины(иначе). Как правило норма м права состоит из 1 либо 2 элементов, т.е. в наличии либо 1 диспозиция, либо гипотеза и диспозиция. Санкции в м праве содержаться отдельно в рамках института м. ответственность.