2.3. Жанр інтерв’ю як презентація героя.

Інтерв’ю – це особливий жанр журналістики, який спрямований на збір інформації методом безпосереднього спілкування журналіста з респондентом для визначення його основних мотивів, переконань, відчуттів і відношення до теми [1.], що вивчається.

Для інтерв'ю, що розглядаються з точки зору журналістів видання, з боку інтерв'юйованого важливо встановити причину, за якою співрозмовник веде себе тим чи іншим чином, основа, на якій склалося позитивне, байдуже або негативне ставлення до інтерв'ю. Уміння інтерв'юера журналу виявляється в тому, чи здатний він послабити мотиви, що перешкоджають успіху інтерв'ю, і посилити сприятливі.

Завдання журналістів редакції полягає у тому, щоб максимально розкрити індивідуальність героя, з чим вони добре справляються. Серед матеріалів, які публікуються, можна знайти багато біографічних статей додайте назви статей, аналітичних матеріалів назви, що побудовані на розповіді про життя відомих особистостей.

Читач зможе розкрити для себе іншу сторону медалі характеру публічної особистості. Видання включає в себе окремий тематичний розділ: «Публичные люди без галстука», де герой постає перед аудиторією вже не як представник вищих прошарків еліти, а як абсолютно проста людина назви. Ми вбачаємо в герої, перш за все, вміння любити, жити, хвилюватися, мріяти так само, як це роблять пересічні українці. Додаток «без галстука» розповідає про те, що особистості шоу-бізнесу по-перше – люди, які теж пройшли тяжкий, тернистий шлях перш ніж здобути популярність, визнання та матеріальну незалежність.

Мал. 2.6. Герої видання.

Аню, з ким було інтерв’ю за останні півроку. Скільки воно місця займає у журналі, на яких сторінках розташовано, які питання в інтерв’ю є традиційними для всіх героїв. Які журналісти, як правило беруть інтерв’ю. Яким відеорядом доповнюється інтерв’ю (фото офіційні, домашні). Які жанри крім інтерв’ю ще наявні у журналі. Наведіть приклади з тексту. Приклади автоюіогафічного жанру теж можна навести.

Висновки до розділу.

Видання «ПЛ» з’явилося на полицях прес-маркетів нещодавно, але вже здобуло визнання з боку читачів. Слід зазначити, що перспективи його розвитку досить великі завдяки інформації, яку пропонують журналісти. Аудиторія не тільки потребує, але й гарно сприймає такий контент. Базова складова журналу – публічна людина, яку всебічно розглядають журналісти та описують, частіш за все, за допомогою автобіографічного жанру та жанру інтерв’ю. Дуже важливу нішу в житті видання «Публичные люди» займає рекламна складова. Саме за рахунок рекламних коштів, у більшій мірі, досліджуваний глянець виходить у світ.

Розділ III охорона праці та безпека у надзвичайній ситуації

Зазвичай, робота журналіста потребує багато часу для написання інформаційних матеріалів. Це означає, що більшу частину свого часу він проводить сидячи за комп’ютером. Робоча зона - це ділянка тривимірного простору, обмежена межами досяжності рук робітника в горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту його корпуса на 180° і переміщення на один-два кроки. Тут розміщуються знаряддя і предмети праці, постійно використовувані в роботі. Інша площа робочого місця - допоміжний простір, у якому знаходяться рідко використовувані предмети, елементи інтер'єра тощо.

Охорона праці журналістів здійснюється за визначеними законодавством України правовими, соціально-економічними, організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними та лікувально-профілактичними нормами. (Стаття 13 ЗУ «Про державну підтримку ЗМІ», 23.09.1997 №540/97-ВР)^[1]. Згідно з ГОСТ 12.2.032-78, конструкція робочого місця і взаємне розташування всіх його елементів повинні відповідати антропометричним, фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи.

Для успішної роботи журналісту потрібні:

• Гарні умови (обладнання, засоби зв`язку, новітня техніка):

• Велика інформаційна база (редакційно-інформаційна служба);

• Орг. техніка (цифрова техніка, канцелярське приладдя тощо);

• Робоче місце (добре обладнане + довідкова література, картотека досьє + техніка + телефон);

• Засоби для занотовування інформації (диктофон, папір для друку, блокноти тощо).

Робоче місце журналіста має бути доцільно оснащене. Незалежно від того, чи має він окрему кімнату та робочий стіл (дво- чи однотумбовий), стілець або крісло повинен мати обов’язково. На робочому столі під рукою має бути все необхідне для праці: крім персонального комп'ютера (друкарської машинки), набір ручок, олівців, ножиці, папір, скріпки. Висота робочої поверхні не повинна перевищувати 680-760 мм, а висота поверхні, на яку встановлюється клавіатура, повинна становити близько 650 мм. Слід зауважити, що висота робочого крісла теж має не аби яке значення. Так, рекомендована висота сидіння знаходиться у межах: 420-550 мм. Поверхня сидіння - м'яка, кут нахилу спинки – регульований.

Розглянемо схему робочого місця за персональним комп’ютером.

Мал. 3.1. Схема робочого місця за ПК.

Площина стола для зручності й практичності має бути поділена на три сектори: лівий - прийомний, для роботи з відвідувачами; середній - робочий, з комп'ютером; правий - для світильника, засобів зв'язку (телефон, автовідповідач - все це може поєднуватися в одному апараті), картотеки та інших засобів оргтехніки. Важливо зауважити, що робота за комп’ютером потребує максимальної уваги, великих затрат енергії. В першу чергу втомлюються очі, шия, хребет. Тому відстань від очей журналіста до екрану, документа і клавіатури може бути рівною.

Положення екрану визначається:

• відстанню зчитування (0,6 ... 0,7 м);

• кутом зчитування, напрямком погляду на 20  нижче горизонталі до центру екрану, причому екран перпендикулярнийцьому напрямку.

Головне знаряддя праці журналіста – руки. Особливу увагу слід приділити пальцям рук, кисті ліктьовій частині. Дуже важливо, щоб конструкція столу була раціональною, а положення предметів було максимально зручним. Положення рук має бути максимально зручним, адже від цього залежить ефективність роботи.

Моторне поле - простір робочого місця, в якому журналіст здійснює рухові дії.

Максимальна зона досяжності рук - це частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, що описуються максимально витягнутими руками при русі їх у плечовому суглобі.

Оптимальна зона - частина моторного поля робочого місця, обмеженого дугами, описуваними передпліччями при русі в ліктьових суглобах з опорою в точці ліктя і з відносно нерухомим плечем.

Раціональне планування робочого місця передбачає чітке розташування і сталість розміщення предметів. Те, що використовується частіше, лежить у зоні легкої досяжності робочого простору.

Щоб журналіст мав змогу працювати, стіл має відповідати наступним вимогам:

- висота повинна давати змогу працівникові сидіти вільно;

- нижня частина мусить бути сконструйована так, щоб позиція ніг була зручною;

- поверхня столу має бути гладкою, надійно закріпленою та стійкою;

Мал. 3.2. Раціональне планування робочої зони.

Гігієнічні вимоги до параметрів робочого середовища передбачають ряд положень щодо показників мікроклімату, освітлення, шуму і вібрації, рівнів електромагнітного та іонізуючого випромінювання. Це пов’язано з тим, що в приміщенні знаходяться предмети, які шкідливо впливають на здоров’я працівників. Багато паперів інколи стають причиною пожежі, кондиціонер, принтер, сканер та інші прибори спричиняють багато шуму, екран персонального комп’ютеру є джерелом електромагнітного випромінювання. Окрім цього, всі робочі прибори випромінюють шкідливі речовини у повітря (наприклад, азот).

Мікроклімат – це важливий фактор параметрів робочого середовища, адже він може негативно вплинути на працездатність журналіста, оскільки розумова діяльність людини потребує великих затрат енергії. При розробці оптимальних умов праці слід враховувати освітленість приміщення, шум та мікроклімат.

Стан здоров’я працівника визначається умовами мікроклімату. Обчислювальна техніка виділяє багато тепла, внаслідок чого підвищується температура, знижується вологість повітря. Основний принцип нормування мікроклімату - створення оптимальних умов для теплообміну тіла людини з навколишнім середовищем. У санітарних нормах СН-245/71 встановлені величини параметрів мікроклімату, що створюють комфортні умови.

Період року	Параметр мікроклімату	Величина
Холодний	Температура повітря в приміщенні Відносна вологість Швидкість руху повітря	22 ... 24 ° С 40 ... 60% до 0,1 м / с
Теплий	Температура повітря в приміщенні Відносна вологість Швидкість руху повітря	23 ... 25 ° С 40 ... 60% 0,1 ... 0,2 м / с

Таблиця 3.1. Вимоги до параметрів мікроклімату.

Щоб забезпечити комфортні робочі умови, необхідно дотримуватися раціональної організації проведення робіт (з урахуванням пори року, чергування відпочинку і праці) з використанням технічних засобів (вентиляційна та опалювальна система, а також кондиціонер).

Шумоізоляція – обов’язкова умова для забезпечення ефективності праці робітника. Він може істотно знизити рівень працездатності, негативно вплинути на стан здоров’я. Шум може стати причиною стресу, дратівливості, стомленості, болю, зниження пам’яті.

У таблиці нижче вказані допустимі рівні звуку залежно від категорії тяжкості і напруженості праці, що є безпечними відносно збереження здоров'я і працездатності.

Категорія напруженості праці	Категорія важкості праці
	I. Легка	II. Середня	III. Важка	IV. Дуже важка
I. Мало напружений	80	80	75	75
II. Помірно напружений	70	70	65	65
III. Напружений	60	60	-	-
IV. Дуже напружений	50	50	-	-

Таблиця 3.2. Допустимі рівні звуку.

Рівень шуму не повинен перевищувати 50дБА. Вищезазначені норми знаходять своє підтвердження на робочому місці. Джерелом шуму може бути комп'ютер, принтер, кондиціонер, а також він може поступати знадвору. Зменшення шуму, що проникає ззовні, можна досягнути за допомогою ущільнення притворів вікон і дверей. Звукопоглинання (наприклад, з тонкого скловолокна з оболонкою зі скла розмістити на стелі і верхніх частинах стін) є достатньо ефективним заходом щодо зменшення шуму.

Іонізуюче та електромагнітне випромінювання також шкідливо впливають на стан здоров’я працівників. Максимальний рівень рентгенівського випромінювання на робочому місці, зазвичай, не перевищує 10мкбер/ч, а інтенсивність ультрафіолетового і інфрачервоного випромінювань від екрану монітора лежить в межах 10 ... 100МВт / м².

Допустимі значення параметрів неіонізуючих електромагнітних випромінювань від монітора комп'ютера:

Найменування параметра	Допустимі значення
Напруженість електричної складової електромагнітного поля на відстані 50см від поверхні відеомонітора	10В / м
Напруженість магнітної складової електромагнітного поля на відстані 50см від поверхні відеомонітора	0,3 А / м
Напруженість електростатичного поля не повинна перевищувати: для дорослих користувачів для дітей дошкільних установ і що вчаться середніх спеціальних і вищих навчальних закладів	20кВ / м 15кВ / м

Таблиця 3.3. Допустимі значення параметрів неіонізуючих електромагнітних випромінювань.

Для зниження випромінювання необхідно встановити монітор із зниженим рівнем випромінювання (MPR-II, TCO-92, TCO-99), дотримуватися регламенту роботи за ПК.

Якість освітлення робочого місця є одним з найважливіших факторів, що впливають на ефективність трудової діяльності людини, попереджають травматизм і фахові захворювання. Достатнє освітлення створює сприятливі умови праці, підвищує її працездатність і продуктивність. Освітлення на робочому місці журналіста повинно бути таким, щоб очі залишалися поза межами небезпеки та напруження. Стомлюваність органів може бути викликана внаслідок недостачі чи надлишку світла, або його неправильному напрямку. Розрахунок правильного світлорозташування полягає у виборі системи освітлення: кількості світильників, типу та розміщення ламп. Зазвичай, природного освітлення буває недостатньо. Штучне освітлення відбувається за допомогою люмінесцентних ламп та ламп накалювання.

Системи опалення і системи кондиціювання не повинні бути направлені на людину. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більш, ніж на 5 градусів. Основним показником, що визначає характеристики вентиляційної системи, є кратність повітреобміну, тобто скільки разів за годину зміниться повітря в приміщенні. Система опалення повинна знаходитись у місці з найменшою ймовірністю виникнення пожеж.