Розділ I журнальний ринок україни

Кожного року в Україні реєструється все більше нових журнальних видань. Проте лише одиниці досягають успіху, їх своєчасно купує читач, а переважна більшість на вітчизняному ринку не затримуються і невдовзі зникають. Існує безліч причин такого розвитку подій: низька якість запропонованого продукту, нераціональне фінансування, невдалі маркетингові стратегії, а також хибний вибір тематики журналу. Якщо до перших трьох випадків можна підібрати по індивідуальній правильній моделі, то говорячи про тематичний вибір видання можна отримати єдину формулу успіху для початкових етапів.

Хоча на перший погляд здається, що «журнальна справа» є не надто прибутковим бізнесом. Порівнюючи кількість і різнобарвність тематик вітчизняних та зарубіжних видань, можна виявити, що в останніх у десятки разів більше напрямів. А у нас чимало галузей не мають журнальної періодики, а якщо мають то неналежної якості. Наприклад, слабка конкуренція простежується у вузькоспеціалізованих та корпоративних виданнях.

У розвинених країнах в багатьох великих компаніях популярні корпоративні журнали, які ознайомлюють потенційних клієнтів із власним продуктом або діяльністю, цим же сприяють духу єдності всередині компанії. В Україні лише починають переймати цей досвід, отже корпоративні видання мають великі перспективи у майбутньому. Говорячи про вузькоспеціалізовану закордонну періодику, потрібно зауважити що видавці приділяють увагу майже кожному хобі та діяльності читача.

На сьогоднішній день журнальна індустрія є розвинутою. У світі випускається велика кількість журналів як для масового споживача, так і для спеціалістів у різних галузях. Нараховується близько ста різновидів журналів, в свою чергу вони поділяються на підвиди. Наприклад журнали спортивного спрямування поділяється на видання що спеціалізуються на футболі, тенісі, хокеї тощо. Статистичні дані нам показують, що спільна кількість назв журналів у світі сягає 87 500 [25; 50]. Задля того щоб збагнути у чому полягає подібна успішність журналу, потрібно розглянути особливість та унікальність даної періодики.

Визначено усіма маркувати терміном журнал періодичне, а від недавна й електронне видання, що вміщує статті та матеріали з різноманітних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, опубліковує літературні та публіцистичні твори, зображення та фотоматеріали [2].

Порівнюючи з газетою, яка спрямована на оперативне інформування, журнали дають можливість більш детально і за довший термін охопити події суспільства, політики, культурного та наукового життя [3; 205]. Тобто, основною відмінністю журналу від газети є те, що перший є більш аналітичним виданням.

Проте не лише за змістом можна орієнтуватись на особливість журналу, цікавий дизайн, що можна охарактеризувати як більш креативним ніж у конкурентів, використання якіснішого паперу, ширшу палітру фарб, більш зручний формат журналу, який зазвичай менший ніж у газети. Вузька спеціалізація, різноманіття якої у рази переважає над газетами тематичного спрямування . Чітко визначена цільова аудиторія, використання фото знаменитостей за для створення або підтримання іміджу .

Тривалість існування є теж однією з типових ознак журналу, бо у порівнянні з газетою, триває найдовше. На протязі тижня чи місяця, все залежить від того як часто друкується видання, екземпляр читають і перечитують. Більшість читачів навіть зберігають примірники журналів тривалий час, щоб згодом знову переглянути цікаві публікації. До цього ж потрібно зауважити, що зазвичай один екземпляр читає декілька осіб. Як показує статистика, в Українських сім’ях один примірник читає майже у п’ять разів більше читачів, порівнюючи з газетою. А що стосується регіонів України, так нормою вважається коли один екземпляр журналу читають від десяти і більше осіб [4;3]. Тому видання такого типу мають більший вплив на читача, порівнюючи з іншою періодикою.

Останніми десятиліттями журнал суттєво змінився, змінились і технології його виробництва, комп’ютеризація поліграфії створила революцію. Комп’ютерна верстка дозволила дизайнерам експериментувати з оформленням номеру, відразу роздруковувати потрібні макети на принтері, виконувати правки і зміни. До того ж вартість програмного забезпечення стала доступною. Звичайно, для певних операцій як і раніше потрібні значні вклади і участь потужних типографій, та все таки еволюція на стації передруку принесла з собою не тільки зручності та ефективність роботи, але й економію коштів.

Нинішні часописи стали символізувати «стиль життя», тому що журнал є відображенням, у якому читач повинен побачити себе, та свій образ життя. І видавець стає диктувати, пропагувати той чи інший, але обов’язково позитивний стиль життя. Знайти цей особливий та індивідуальний стиль, є головною задачею видавця.

Виготовлення журналів являє собою сферу з високим рівнем конкуренції, й при цьому здатні постійно роздроблюватись, освоюючи все нові сфери на читацькому ринку й не змінювати свою привабливість для рекламодавців. Для них журнал, це найвигідніше місце для розміщення реклами. Порівнюючи рекламу на телебаченні чи на радіо, де споживачі продукту є із різними хобі, читачі журналу це вузька категорія для кожного видання, а тому реклама потрапляє до « потрібного споживача» [5]. У більшості журнальних видань є власна визначена аудиторія – жінки, чоловіки, батьки, автомобілісти, фотографи і ще багато інших груп [6]. Діапазон журналів для жінок, настільки різноманітний і численний, що рекламодавець може обирати свою потенційну аудиторію безпомилково – за віком, за інтересами тощо. До того ж, дослідження показують, що читач який ознайомлений із виданням та купує його регулярно, і надалі буде його читати. Такого не скажеш, наприклад про телеглядачів, які зазвичай перемикають з каналу на канал, з однієї програми на іншу.

Невід’ємним атрибутом журнальної справи є прибуток, що отримує видавець. На сьогодні існує три основних джерела збагачення – продаж журналу, отримання грошей від реклами, а також виготовлення непрофільної продукції для журналу. Найбільший прибуток журнал отримує завдяки рекламі, але це джерело залежить від різних зовнішніх чинників – конкурентна спроможність видання, стан економіки, динаміка тиражування тощо. Більш стабільним джерелом прибутку є продаж власної продукції.

За для економії коштів та збільшення прибутковості, видавець може збільшити ціну на видання або розцінки на рекламу. Проте потрібно завжди шукати золоту середину між цими двома можливостями. Зрозуміло, що підвищення ціни на журнал значно понизить тираж, так само як і рекламодавець буде проти підвищення цін на рекламу. Потрібно бути дуже обережним, підвищуючи ціни, оскільки вища ціна на журнал може спричинити ланцюгову реакцію : читач обере більш доступне видання, тираж журналу зменшиться, і із зменшенням тиражу із журналу підуть рекламодавці [7]. У цей час «противники» не втрачають час дарма, варто журналу забаритися, втратити свою економічну привабливість як для читачів, так і для рекламодавців, його місце займе конкурент.

Класифікувати видання допомагає практичне їх вивчення. Воно передбачає пошук типологічних ознак та характеристик. Цей аналіз включає в себе такі складові: класифікацію за тематичною спрямованістю, визначення типологічних ознак журналів та складання логічної класифікаційної моделі. Саме класифікація дозволяє поділити велику кількість журналів на класи, підкласи, групи, підгрупи, для того щоб визначити, до якої з них належить те чи інше видання, його основні відмінності та загальні риси.

Існує безліч способів типологізації журнальної періодики. Найпоширеніший з них визначити за такими ознаками : періодичністю – видання можуть виходити щотижня, щомісяця, що два місяця, щоквартально, щорічно. За географією – міжнародні, національні, регіональні і міські. За змістом – громадсько–політичні, бізнесового спрямування, культурні, спортивні, музичні, еротичні, дитячі, комп’ютерні тощо. За читацьким призначенням – для жінок, для чоловіків, для батьків, для молоді, для дітей тощо [8]. За для кращого розуміння подальшого поділу кожного з типів журнальної періодики, оглянемо для прикладу типологічні особливості українських ділових журналів, які являють собою одну з найперспективніших сегментів українського ринку преси.

Головною функцією ділових журналів є інформаційне та аналітичне забезпечення споживачів для покращення їх фінансового стану. Вони покликані проводити аналіз головних подій в країні, що потенційно можуть мати вплив на економіку, а також тлумачити політичний сенс економічних подій, поширюючи діловий досвід. За типом інформації вони поділяються на універсальні, спеціалізовані, відомчі та корпоративні. Ділова тематика може охоплювати: економічну і статистичну інформацію (демографічну, соціальну та числову економічну); комерційну – інформацію про компанії (фінансове становище, продукцію, зв’язки та ін.); біржову та фінансову інформацію (курси валют, котирування цінних паперів тощо).

Читачами подібних журналів є політики, особи, що працюють у економічній галузі чи бізнесу. Вікова категорія читачів складає осіб від 30 до 40 років з середнім та високим достатком. Особливою рисою цих видань є тяжіння до аналітики . При цьому інформативність є найважливішою для таких журналів.