2. Принципи конвергенції соціальної педагогіки і соціальної роботи

Соціальна робота і соціальна педагогіка в XX ст. не тільки знаходять спільні лінії перетину, але і утворюють єдину понятійну і науково-практичну сферу. Виявляється, що соціальна робота має системні риси соціальної педагогіки. Найбільш чітко їх єдність простежується у розв’язанні проблем із соціалізації молоді, що підтверджує схильність названих галузей знань до конвергенції. Необхідно враховувати також, що соціальне виховання часто передбачає надання соціальної підтримки тим, що потребують.       Перші тенденції до зближення двох дисциплін намітились в логіці педагогічної наукової рефлексії на початку XX ст. Це було зв’язано перш за все з тим, що зникло романтичне уявлення про можливості засобами виховання досягнути гармонії в суспільних відносинах. У контексті соціальної політики виховні можливості розглядаються як один із факторів у справі формування вільної особистості, тієї особистості, яка здатна до перетворень в суспільстві. Так, наприклад, П. Наторп стверджує, що “самоцінність особистості розвивається найсильніше якраз в скромній відданості справі, саме суспільній справі, що саме прагнення до звільнення особистості, індивідуальності повинно вести до соціальної роботи, яка в кінцевому смислі буде завжди роботою над соціальною освітою”.       Прикладом інституту, що здійснював соціально-виховну функцію і функцію соціального помічника, є церква. Вона не тільки допомагала немічним, хворим, калікам, але і здійснювала виховання парафіян у дусі християнського милосердя. Видатні церковні діячі (А.Шептицький, Я.А. Коменський, О.Духнович та ін.), маючи богословську освіту, водночас були і педагогами та меценатами свого народу. А.Шептицький, зокрема, стільки вклав життєвої енергії та коштів у розвиток лікувальної справи, освіти, мистецтва, науки, що його діяльність можна порівняти з цілою організацією із соціального захисту населення. Поряд з тим, він плідно займався вихованням молоді. Відомі його листи до пастви, де Великий Митрополит закликав до формування активного ставлення до життя, прищеплення рис християнського гуманізму.       Отже, в багатьох аспектах спостерігається тотожність соціальної роботи соціальній педагогіці і принципи конвергенції полягають у наступному:       1) ця діяльність спрямована на розв´язок проблем, пов’язаних із соціальною дезадаптацією і девіацією;       2) потреби клієнтів мають однакові причини виникнення;       3) соціальна робота і соціальна педагогіка - практичний механізм соціальної політики;       4) існує спільність системних феноменів, на основі яких проходить конвергенція понятійних полів.

3. Предмет, завдання, джерела. Принципи побудови курсу.

Історія соціальної педагогіки / соціальної роботи як навчальна дисципліна вивчає ретроспективне становлення та розвиток систем соціального виховання людей усіх вікових груп та соціальної допомоги тим, що потребують, від найдавніших часів і до наших днів.

Предметом історії соціальної педагогіки / соціальної роботи є процес виникнення, становлення і розвитку основних соціально-педагогічних категорій (соціальне виховання, соціальна освіта, соціальна допомога, соціальна робота); соціально-педагогічних систем; концепцій і технологій соціальної роботи, а також унікального досвіду соціально-виховної практики та практики соціальної допомоги.

      Історичні знання соціального виховання, освіти та допомоги базуються на принципах історизму, логічного взаємозв´язку та науковості (об’єктивності).       Принцип історизму ставить за мету виявити точно час і місце виникнення того чи іншого соціально-педагогічного явища, концепції чи системи. Реалізація принципу історизму призводить до виявлення новацій у соціально-педагогічному досвіді та досвіді підтримки нужденних у минулому і, разом з тим, дозволяє оцінити його з позицій сьогодення.       Значення принципу логічного взаємозв´язку полягає, насамперед у тому, що процеси соціального виховання та допомоги взаємозв’язані, тому доцільним є встановлення основних принципів їх конвергенції. Соціальне виховання та роботу необхідно розглядати у складній системі суспільного розвитку.       Принцип об’єктивності передбачає відображення істинності соціально-педагогічного розвитку та еволюції соціальної допомоги.       Основні завдання курсу       1. Визначення та вивчення основних етапів виникнення, становлення та еволюції соціальної педагогіки і соціальної роботи від форм благодійництва і елементів соціально-педагогічних досліджень до професійного виду діяльності та окремої галузі знань.       2. Здійснення періодизації історії соціальної педагогіки та соціальної роботи.       3. Встановлення шляхів інтеграції соціальної педагогіки та соціальної роботи.       4. Формування критичного ставлення до соціально-педагогічних надбань минулого. Обґрунтування найраціональніших шляхів подальшого розвитку систем соціального виховання та соціального захисту населення в Україні.       5. Аналіз розвитку громадської думки. Ідеології стосовно соціальної допомоги і підтримки, що закладені в основу відповідних законодавчих актів кожної епохи.       6. Виховання любові до професії соціального педагога та працівника. Формування рис, необхідних для майбутньої професії.       Джерельну базу історії соціальної педагогіки/соціальної роботи становлять: пам’ятки древньої писемності, древні манускрипти, древні рукописи з питань виховання та допомоги тим, що потребують , архівні матеріали, твори видатних діячів, мемуарна література, закони, проекти, звіти, соціально-педагогічний фольклор, кіно- , фоно-, фотоматеріали і т.д.

Література 1. Андреева И.Н. Антология по истории и теории социальной педагогики: Учебн. пособие для студ. высш. учебн. заведений. - М.: Изд. центр “Академия”, 2000. – 176 с. 2. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы. –М.: Социально-технологический институт, 1997. – 187 с. 3. Горілий А.Г. Історія соціальної роботи в Україні. – Тернопіль: ТАНГ, 2001. – 68 с. 4. История социальной педагогики: Хрестоматия-учебн.: Учебн. пособие /Под ред. Галагузовой М.А. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 544 с. 5. Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. История социальной работы за рубежом и в России /с древности до начала XX в./ - М. Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 480 с. 6. Левківський М.В. Історія педагогіки: Навчальний посібник. -Житомир: ЖДПУ, 2001. – 220с. 7. Подласый И.П. Педагогика. В 2-х кн. М.: Владос, 1999. 8. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы. М: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. – 192 с.

ЛЕКЦІЯ 1. СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ І ДОПОМОГА У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ