13. Середньовічна філософія. Ера християнства

Початок Середніх століть співпав з корінними змінами в області релігійних та світоглядних уявлень народів Європи. На зміну античним релігій, а також язичницьким релігіям різних народів, що заселили Європу, приходить християнство. Надалі християнство стає основою світоглядноїсистеми всієї європейської цивілізації. Тому і філософія в епоху Середніх століть існує, перш за все, як християнська філософія.

Християнство як релігія виникло в першій половині I ст. н. е.. на Близькому Сході. Воно виросло з надр релігіїдревніх євреїв - іудаїзму. Протягом кількох століть іудаїзм формувався як монотеїстична релігія: стародавні євреї вірили в існування єдиного бога - Ягве (Єгова). У цьому полягала основна відмінність їх релігії від релігій більшості сусідніх з ними народів, в тому числі греків і римлян, у яких зберігалися релігійні переконання.

За віруванням древніх євреїв Ягве обрав їх народ як єдиний, гідний божественного заступництва, тому вони є "обраним народом" серед інших народів. Незважаючи на всі біди, що спіткали древніх євреїв, Ягве не залишає їх без свого заступництва, і з часом відбудеться явище посланника Ягве, Месії (Сина Божого) на Землю. Месія принесе євреям нове слово Боже, відкриє їм Божественну істину, врятує їх від гріхів, а інші народи будуть піддані жорстокому покаранню за своє невір'я.

Історія стародавніх євреїв, релігійні заповіді іудаїзму, а також пророцтва явища Месії були викладені в їх священних книгах, об'єднаних під загальною назвою Танах.

У ЗО - х. рр.. I ст. н. е.. в Юдеї, тоді що була однією з провінцій Римської імперії, з'явилася людина, якого деякі віруючі євреї і стали вважати Месією, Сином Божим. За деякими збережених даними цієї людини звали Йешу - Спаситель. Віруючі в його божественне походження, називали його Йешу Машиах, що в перекладі з староєврейського означає Спаситель Помазаник Божий. Пізніше це ім'я стало більше відомо у давньогрецькій транскрипції - Ісус Христос. Однак більшість євреїв, і в першу чергу давньоєврейські священики, не прийняли Ісуса. Перш за все, тому, що вчення, яке він проповідував, було спрямовано не тільки і не стільки євреям, скільки всім людям. Всім людям, які повірили в єдиного Бога і в Ісуса як Сина Божого, незалежно від того, до якого народу і до якої релігії ці люди належали до прийняття істинної віри в єдиного Бога. У цьому питанні полягає основна відмінність між іудаїзмом і християнством. У підсумку, Ісус на вимогу давньоєврейських священиків був засуджений до страти і розп'ятий на хресті. Але, як Син Божий Ісус воскрес на третій день після розп'яття і остаточно довів усім своїм прихильникам істинність проповідує їм вчення.

Перші учні Ісуса Христа - апостоли - стали першими розповсюджувачами цього вчення, і незабаром у різних районах Римської імперії з'явилися християнські громади. Спочатку вчення Ісуса Христа поширювалося усно, але вже в другій половині I ст. з'являються перші записи про життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа, які стали називати Євангеліями. На основі Євангелій, що вважаються Святими книгами, і почало поступово складатися нове релігійне вчення, яке отримало назву християнство.

Християнство багато чого змінило в житті людей. Навіть відношення до часу, тому що з тих пір, як християнство стало панівною релігією в усіх європейських народів, саме літочислення стало вестися або від моменту біблійного створення світу, або ж від Різдва Христового. І недарма, християнські народи називають період часу, що почався з Різдва Христового, новою ерою. Враховуючи величезний вплив, який справила християнський світогляд на розвиток культури і світосприйняття взагалі у всіх європейських народів, ми з повним правом можемо назвати сучасну європейську цивілізацію християнською цивілізацією.