Висновки до розділу II

Знак – це матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації. Двомовний знак – це зображення тексту на панелі двома або більше мовами. Використання двомовних знаків передбачене в ситуаціях, коли білінгвізм має офіційний статус (в двомовних регіонах або на державних кордонах), або на великий об’єктах інфраструктури і туристичних маршрутах.

Велика кількість дорожніх знаків Британії є білінгвістичними. Двомовні дорожні знаки в Великій Британії використовуються на всіх рівнях: попереджувальні знаки, регулюючі знаки, знаки, що вказують на дорожні роботи. Найчастіше дві мови в зазначених областях використання білінгвістичних дорожніх позначок використовують на вказівниках міст та населених пунктів, оскільки саме географічні об’єкти зазвичай носять автентичні назви.

Частіше за все білінгвістичні знаки зустрічаються на території Уельсу. Валійська дорожна адміністрація сама має право обирати пріоритетну мову для оформлення знаків: уельську чи англійську. Зараз на півдні Уельсу використовують білінгвістичні дорожні знаки, орієнтовані на англійську мову, в той час, як західна, центральна та північна частини країни в пріоритеті використовують уельську мову.

Ірландські двомовні дорожні знаки використовують ірландську гельську та англійську мови. Пріоритетною зазвичай є ірландська, що також виражається в розташуванні написів на полотні знака.

Шотландська гельська використовується на дорожніх знаках рідше, ніж валлійська або ірландська. Це зумовлено неоднорідністю розповсюдження гельської на території Шотландії.

Корнуол також дуже прихильно поставився до ідеї відродження корнської мови і запровадження двомовних дорожніх знаків на своїй території. Для оформлення знаків використано стандартну писемну форму корнської мови.

До дорожніх знаків, в яких використані написи, відносяться інформаційно-вказівні знаки. Вони позначають назви населених пунктів і різноманітних об’єктів, інформацію щодо стану траси і дорожнього полотна, вказівники відстані до населених пунктів, попередні вказівники напрямків руху тощо.

Більшість британського населення підтримує відродження, розвиток і зміцнення мов меншин. Однак ситуація все ж залишається напруженою, оскільки існують противники цього процесу.

ВИСНОВКИ

Таким чином, в результаті дослідження нами була досягнута поставлена мета роботи. Ми дослідили поняття білінгвізму і його прояви на території Великої Британії. Ми розглянули використання двомовності на прикладі дорожніх знаків в Північній Ірландії, Уельсі, Шотландії та Корнуолі. Також нами був досліджений вплив двомовних дорожніх знаків на соціальні аспекти життя в районах використання двох мов.

В результаті ми можемо зробити висновок, що використання двомовних дорожніх знаків є одним з найважливіших кроків по відродженню та розвитку корінних мов меншин, що знаходяться на межі зникнення, а саме валлійської, гельської шотландської, ірландської та корнської мов. Нами було виявлено, що процес запровадження двомовності в цих районах не є однорідним. Не зважаючи на те, що підтримка корінних мов закріплена на державному рівні, в деяких місцях державні законодавчі акти щодо двомовності не знаходять підтримки серед певних шарів населення. Особливо це помітно на прикладі Шотландії, де існують анти-гельські настрої, що іноді набирають навіть екстремістського характеру. Подібне розшарування суспільства на тих, хто підтримує двомовність і тих, хто проти збереження корінних мов просліджується в усіх вищезазначених частинах Великої Британії. Саме білінгвістичні дорожні знаки, як законодавчо затверджені і закріплені прояви офіційного визнання двомовності, стали центральним полем боротьби між цими двома протидіючими сторонами.

Нами було проаналізовано, що білінгвістичні дорожні знаки на території Великої Британії можуть мати подвійне мовне орієнтування на розсуд місцевої влади. Тобто вони можуть починатися з напису англійською мовою, і тоді це буде англомовне орієнтування, або з корінної мови області, де ця мова використовується.

Окрім цього, нами було доведено, що найпоширенішим вживання двомовних знаків є на території Уельсу. Меншим – на території Корнуола та Північної Ірландії.

Згідно нашого дослідження, зазвичай двомовними є інформаційно-вказівні знаки. Вони позначають назви населених пунктів і різноманітних об’єктів, інформацію щодо стану траси і дорожнього полотна, вказівники відстані до населених пунктів, попередні вказівники напрямків руху тощо.

Таким чином, нами було досліджено явище білінгвізму в реаліях сучасного британського суспільства.