тема 4 8 класс
.pdfТема 4 |
Роль нашого краю |
|
в національно-визвольних |
|
повстаннях 1620—30-х років |
Запорожжя під час повстання Жмайла. Практично неї повстання починалися у нашому краї, тому що їх ініціаторами і основною бойовою силою були запорожці. В той же час на терп торії краю активних бойових дій майже не велося, оскільки у польської влади протягом тривалого часу не вистачало сил приборкати непокірне Запорожжя.
Вже перше повстання під проводом Жмайла у 1825 р. привело до повної мобілізації сил Запорожжя. Практично все козацтво брало участь у ньому. На Коші, за свідченням сучасника, зали шалося не більше 500 чоловік.
Конфлікт розпочався на волості, і для приборкання козаків у Придніпров’я було направлено коронне польське військо. Наприкінці жовтня воно рушило на Білу Церкву — район основ ного зосередження козаків. В той же час козацтво ще не об’єдналося для відсічі. На Січі козаки розкололися на два табо ри. Прихильників поміркованої позиції щодо польських панів очолював Михайло Дорошенко, який вважав, шо рано ще підій мати зброю на Польщу. Протилежний табір очолював Марко
Жмайло, який був за негайні бойові дії. |
|
|
Суперечки на Запорожжі тривали з |
перемінним |
успіхом |
сторін. Спочатку гетьманом був обраний |
Дорошенко. Проте |
|
після появи коронних військ запорожці |
обрали |
гетьманом |
Жмайла. Загалом козаків на Запорожжі після об’єднання реєстровців із запорожцями налічувалось близько 6 тис. чоловік. Запорожці закликали до себе на підмогу донських козаків.
Тим часом козаки на волості під натиском польського війська відкотилися до Черкас, а звідти попрямували далі на південь, до За порожжя. Запорозьке військо, разом з артилерією, виступило на допомогу відступаючим козакам. У гирлі річки Цибульника, правої притоки Дніпра, в с. Таборище козацькі війська об’єдналися, і повстання вступило у вирішальну фазу. Проте, як і попередні, воно закінчилося поразкою і відступом козаків на Запорожжя.
58
Похід реєстровців на Запорожжя. Згідно з Куруківською угодою, підписаною після поразки повстання під проводом Жмайла, реєстрові козаки зобов’язувались тримати на Запорожжі залогу в 1 000 або й більше козаків. Старшина була зобов’язана не допускати морських походів проти турків, спалити човни на Запорожжі і забороняти всілякі зв’язки по Дніпру між волостями і Запорожжям.
Навесні 1626 року гетьман Михайло Дорошенко з реєстровими козаками, набраними з різних полків, вирушив на Запорожжя. Він повинен був у присут ності представників коронного гетьмана виконати умову Куруківського договору щодо запорожців. Дорошенко добрався до Запорожжя на конях і зупинився нав проти острова, на якому знаходилась Січ. Згідно з його звітом, реєстровці спа лили чайки, які знайшли на березі. Про те реально були знищені тільки старі і пошкоджені човни. Дорошенко залишив цілими чайки, які були на воді. Уціліли і ті кораблі, на яких запорожці встигли перед тим вибратися в новий похід.
Незабаром, під тиском запорожців, реєстровці відступили до Хортиці. Зали шивши тут залогу у 1 000 чоловік на чолі з полковником Іваном Кулагою, Доро шенко з рештою реєстровців повернувся на волость. Турецьке ж та польське на чальство він увів в оману, стверджуючи, що реєстровці нібито “тамошніх свавіль ників” (запорожців) одних побили, дру гих взяли в полон і спалили всі човни”.
Запорожжя під час повстання Трясила.
Поряд з польсько-козацьким конфлік-
Запорожець на варті
Атака на козацький обоз польських панцирних гусарів
59
том однією з причин повстання 1630—1631 рр. було відстоювання запорожцями свого права першості у козацькому війську. Вони
вибрали гетьманом Левка Івановича, |
заявляючи, що |
керівник |
козаків завжди обирався на Січі. |
|
|
Тим часом у Придніпров’я було |
введено польські |
війська. |
Різко посилилися репресії проти населення. Обравши гетьманом
рішучого Тараса Федоровича (Трясила), |
козаки |
з Запорожжя у |
|
квітні 1630 р. вирушили у новий похід проти |
поляків. Військо |
||
налічувало близько 10 тис. воїнів і везло |
з собою гармати. |
Тряси- |
|
ло, татарин за походженням, впровадив козачу кавалерію, і |
війсь |
||
ко було значно боєздатніше. |
|
|
|
Рада Січі |
Топірці, келеп, шаблі, що були на |
озброєнні козацької кінноти |
Ватажок козаків звернувся до українського народу з універ салом, закликаючи його повстати проти поневолювачів і вигнати жовнірів.
Під Переяславом козаки завдали відчутної поразки корон ному війську.
Проте вони не закріпили своєї перемоги через внутрішній розбрат. Тарас Федорович з 10 тис. козаків, що вимагали продов жити повстання, подався на Запорожжя.
Після збройного конфлікту 1630 року козацький реєстр було збільшено до восьми тисяч чоловік. Проте контроль за Запорож жям мав посилитися — там мала стояти залога у дві тисячі чоловік.
Каральна експедиція на Січ. Навесні 1631 р. Трясило знову по вів козаків з Запорожжя на волость. Однак значна частина реєс-
60
тровців була налаштована проти повстання. Запорожці мусили повернутися на Січ разом з частиною реєстровців.
Навесні 1632 року на Запорожжя вирушила каральна експе диція з 4 тис. реєстровців на чолі з гетьманом Кулагою. Вони захопили Хортицю, вигнавши звідти бунтівних реєстровців, спа лили частину човнів і навіть захопили у полон Тараса Трясила. Кулага відновив реєстрову залогу біля о. Хортиці, залишивши там 1500 козаків під орудою полковників Клишка і Коленка.
На певний час Запорожжя було втихомирене. Цьому сприяла і зайнятість запорожців у війні Польщі проти Росії та Туреччини, яка розпочалася 1632 р. В той час як частина запорожців воювала на російських землях у складі польського війська, інша частина на чолі з Сулимою у 1633 р. попустошила передмістя турецької фортеці Азов.
Кодацька фортеця. Щоб приборкати запорожців, польська
влада |
вирішила побудувати у їх володіннях сильну фортецю. |
Проект |
сучасної твердині з шести бастіонів був розроблений |
двома іноземними інженерами й картографами — німцем Фрідріхом Геткантом і французом Гійомом Бопланом. На місце прибув коронний гетьман С- Конєцпольський, який навіть із
К І7ІХЛ-ГК
Кодацький поріг на Дніпрі |
План фортеці Кодак |
61
Козацький загін іде в атаку
власних коштів, додатково до державних, оплачував форти фікаційні роботи.
Для будівництва фортеці у наш край прибуло багато українсь ких селян та козаків з волості. Будівництво тривало від весни до серпня 1635 р. Фортеця мала вигляд чотирикутника з бастіонами загальною довжиною по периметру близько 1 800 м. З трьох боків її оточував оборонний рів, у дно якого були вбиті загострені дубові палі; з заходу вона круто підносилася над Дніпром. Нав проти єдиних воріт був перекинутий підйомний міст. З боку степу, де природних перепон не було, перед фортецею були розкидані металеві колючки проти кавалерії.
Фортеця була розрахована на проживання 1000 чоловік. У ній було розмішено два ескадрони драгунів (близько 300 чоло вік), проте гарнізон і далі поповнювався. Першим комендантом Кодака було призначено французького офіцера Жана Маріона. Комісаром, який мав займатися козацькими справами, став шляхтич Пшиялковський.
Відразу розпочалися репресії проти запорожців — постійні заборони, арешти, катування. їм забороняли рибалити на най кращих місцях поблизу Кодака, плавати на човнах повз Кодак. Січ голодувала без хліба, підвіз якого був заблокований з України.
62
Боротьба козаків проти Кодака. Боротьбу козаків проти Кодака очолив гетьман Іван Сулима. Після смерті МДорошенка саме він був безпосереднім організатором боротьби проти татар і турків. 8 січня 1629 р. він відправив з Базавлуцької Січі посольство запорожців до Сигізмунда III відносно підтримки кримського царевича, калгисултана Шахін-Гирея, тобто нового походу на Крим для відновлення на престолі прихильного козакам хана. У 1633 р. Сулима водив козаків на Чорне море, штурмував Кілію, Ізмаїл, Азов.
Навесні 1635 р. запорожці на чолі з Сулимою в союзі з донсь кими козаками були у морському поході поблизу Керчі. Повер нувшись з походу, вони відразу прийняли рішення штурмувати Кодак. Цьому сприяла та обставина, що основні війська Речі Пос политої на чолі з С.Конєцпольським знаходилися у Прибалтиці.
За різними даними, у Сулими було від 800 до 3 000 козаків.
Запорозька кремнева рушниця
З серпня 1635 р. козацьке військо тихо підійшло до фортеці. Діж давшись темряви, козаки без шуму знищили варту. Хоча один з вартових і встиг подати сигнал, організувати опору польські драгуни вже не змогли, оскільки атакуючі козаки встигли приставними драбинами видертися на вал ще до того, як туди наспіла основна частина гарнізону. Драгун винищили майже
повністю, |
врятувалось лише 15 |
чоловік, |
що були |
в роз’їзді. |
З в’язниці Сулима визволив кілька десятків козаків. |
|
|||
Взяття |
Кодака було дуже |
значною |
подією і |
викликало |
великий резонанс у Речі Посполитій. Ось як його описує у своїх
63
Козаки закликають селян до повстання
спогадах А.С.Радзівілл, великий канцлер Литовський: “Козаки,
нетерплячі до |
прикрощів, |
теж, не привчені до |
євангельської |
покори, обрали |
собі вождем |
Сули му. Постерігши, |
що солдати, |
які несуть сторожу, поринули в сон, вони в тиші опівночі по приставлених драбинах піднялися на вал і пройшли до самого укріплення. Поява гостей збудила сторожу, але запізно: доки схопилися за зброю і винесли з підземелля укритий там порох,
фортеця опинилася у владі козаків”. |
|
Після взяття Кодака Сулима піднявся |
Дніпром до Кремен |
чука й Крюкова (Курукова), закликаючи |
до повстання. Проте |
влада на цей час зреагувала миттєво і змогла ізолювати козаків Сулими від основних регіонів України. Проти повсталих були спрямовані реєстрові полки, і після тяжких боїв Сулима змуше ний був повернутися до Кодака.
Облога фортеці тривала кілька місяців. Бої були тяжкими — під час приступів реєстровці втратили близько 1 000 чоловік убитими.
Становище запорожців теж було тяжким, оскільки в умовах зими не вистачало не тільки харчів, пороху і свинцю, а й дров. Оборонці дуже страждали від голоду й холоду. В цій обстановці заслані реєстровиками під виглядом втікачів заколотники влаштували змову, схопили Сулиму та ще п’ятьох керівників і видали їх реєстровій старшині. Остання відправила керівників повстання у Варшаву, де їх у грудні 1635 р. після тортур було стра
чено. Інших запорожців після тортур у самій |
фортеці |
було |
заслано на рабські роботи до маєтків Конєцпольського в Гадяч. |
|
|
Запорожжя у повстанні Павлюка. Незважаючи на репресії, |
||
польській владі не вдалося добитися покірності |
козаків. |
Не |
говорячи вже про Січ, навіть і поміж реєстровцями почались заворушення. Частина їх разом з Павлом Бутом (Павлюком) ру шила на Запорожжя. Виступивши із Січі наприкінці травня 1637 року, Павлюк із загоном запорожців і реєстровців у результаті стрімкого нападу захопив у Черкасах реєстрові гармати і знову повернувся на Запорожжя, отаборившись у Микитиному Розі.
Вибраний гетьманом, Павлюк звернувся до українського народу з універсалом.
Він закликав усіх йти на Запорожжя, вступати в козаки, а па нам і урядникам пофожував жорстокою карою за невизнання прав козаків. На початку серпня 1637 року козацьке військо під про-
Козацький рухомий табір
Герць. (Запорожці викликають ворогів на бій)
водом Павлюка вирушило із Запорожжя на волость. Проте і цей виступ завершився поразкою і важкими умовами мирної угоди.
Каральна експедиція |
на Січ. Невдовзі на Запорожжя знову |
||
почали стікатися |
повсталі |
селяни та |
козаки. На початку 1638 р. |
на Січі під |
проводом |
Скидана |
зібралося близько 5 тис. |
повстанців. До них з невеликим загоном (500 чоловік) для пере говорів прибув польський посланець, проте козаки від пере говорів відмовилися. Спроба поляків силою проникнути на Січ
завершилася повним розгромом польського загону. Для |
ізоляції |
|
Січі поляки поставили у Кременчуці та |
Чигирині сильні |
гарні |
зони і почали стягувати до Запорожжя війська. |
|
|
Навесні 1638 року гетьман М.Потоцький направив на Січ |
||
каральну експедицію з двох реєстрових полків на чолі з |
поль |
|
ським комісаром І.Караїмовичем. Вона |
мала виконати |
умови |
угоди, вимушено підписаної запорожцями — спалити чайки, виселити значну частину козаків з Січі і поставити там залогу реєстровиків. На о.Томаківка кошовим Д.Гунею була скликана загальна рада. Запорожці відкинули умови договору і одностайно висловилися за опір карателям. У зв’язку з цим Д.Гуня попередив реєстрове командування, щоб війська не підходили до Січі, бо натраплять на збройний опір.
Забравшись на Запорожжя в час весняного розливу і не маю чи човнів, реєстровики не могли напасти на Січ. Зупинившись неподалік Січі, польський комісар вимагав від козаків здачі, але безуспішно. Карателі спробували наблизитися до Січі вплав разом з кіньми, проте під шквальним вогнем січової залоги змушені були
66
відступити. Ситуацію ускладнювало те, що реєстровці відмовлялися воювати проти запорожців і навіть почали переходити до них. За словами польського комісара, “легше вовком орати”, ніж примусити козаків воювати проти своїх.
Він повів свої полки назад.
Запорожжя у повстанні Остряниці.
Випереджаючи новий напад карателів, у квітні 1638 року запорожці обрали геть маном Я. Остряницю, покинули Січ і знову вирушили у похід на волость. Час тина з них на чолі з Гунею попливла вверх Дніпром, а основне військо пішло повз Самару східним берегом Дніпра. За тра дицією Я. Остряниця звернувся з універ салом до українського народу з закликом до боротьби з поляками.
Після важких боїв козаки |
відступили |
і виявилися оточеними в |
таборі на |
Стариці, старому річищі Дніпра. До них спробувала прорватися підмога з Запо рожжя, очолювана полковником Філоненком. Проте поляки атакували запо розьку валку і захопили її.
Без боєприпасів та продовольства козаки змушені були просити миру на ще тяжчих умовах.
Наслідки поразок повстань для нашого краю. Внаслідок поразки повстання під проводом Я. Остряниці польська шляхта силою примусила українське козацтво прийняти “Ординацію Війська Запо розького”, ухвалену сеймом Речі Пос политої весною 1638 р. Ординація ізолю вала Запорожжя від решти України. Згід но з Ординацією всі переправи через Дніпро повинні були по черзі охороняти козацькі реєстрові полки. На Запорожжі постійно знаходився реєстровий полк,