План заняття

1. Вивчити загальні особливості будови кореня та його структурами у зв’язку з функціями, що вони виконують; ознайомитися зі стрижневою і мичкуватою кореневими системами, видозмінами коренів (розробити моделі кореневих систем за їх видозмінами та типами).

2. Ознайомитися з будовою пагона, його видозмінами; з видами тканин, що належать до складу стебла, пов’язати будову стебла і функції, які воно виконує.

3. Навчитись розпізнавати прості і складні листки; визначати тип листкорозташування та жилкування листків (виготовити моделі листків, зробити гербарні зразки простих та складних листків з різним типом жилкування).

Загальна інформація

Корінь – вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.

Рис.1. Типи коренів

1 – корені; 2 – стебло; 3 – додаткові; 4 – головний; 5 - бічні

Видозміни коренів – пристосування виконувати додаткові функції:

1. Коренеплоди – відкладання поживних речовин (буряк, морква).

2. Кореневі бульби – відкладання поживних речовин в бічних коренях (жоржина).

3. Повітряні – вбирають воду з повітря (орхідеї).

4. Дихальні – забезпечують дихання у болотних рослин (мангрові).

5.Ходульні – утримують рослину (кукурудза, баньян).

6.Корені присоски – у паразитичних рослин (повитиця).

7.Корені причіпки – закріплюють рослину (плющ).

8.Симбіотичні – з грибами – мікориза; з бактеріями – бактеріориза.

Рис.2. Видозміни коренів

а – повітряні (орхідея); б – корені бульби (батат)

Типи кореневих систем

Сукупність усіх коренів (головного, бічних різних порядків та додаткових) утворює кореневу систему. За формою розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і мичкувату. Стрижнева має добре виражений головний корінь, який займає в ґрунті вертикальне положення; від нього відходять бічні корені, що розміщуються в ґрунті радіальне. Вона трапляється у більшої частини дводольних рослин.

Рис.3. Типи коренів

а - стрижнева; б - мичкувата

Анатомічна будова кореня

Корінь, як і інші органи рослини, має клітинну будову. Різні його ділянки складаються з неоднакових клітин, що утворюють зони кореня.

На поздовжньому розрізі головні, додаткові й бічні корені мають подібну будову і в них можна виділити такі зони: зона росту з кореневим чохликом, зона розтягування (власне росту) і початок диференціації клітин, всисна і провідна зони.

Рис.4. Зони кореня

1 – кореневий чохлик; б – зона ділення; 3 – зона росту; 4 – всисна зона; 5 – провідна зона

Пагін складається із стебла, листків і бруньок. Перший пагін розвивається з зародкової бруньки.

Основними функціями пагона є фо­тосинтез і транспортування речовин. В пагоні можуть накопичуватися поживні речовини, вода. Його частини служать для вегетативного розмноження тощо.

На пагоні виділяють вузли і між­вузля. Вузол – місце з'єднання листків із стеблом. Міжвузля – це частина пагона між сусідніми вузлами. Міжвузля можуть бути довгими і короткими, а відповідно і пагони бувають видовжени­ми або вкороченими. Деякі плодові де­рева і кущі мають пагони обох видів – вкорочені, на яких формуються квітки, а потім плоди, і видовжені, звичайно безплідні (рис. 5).

Рис.5. Пагони

1 – видовжений; 2 – вкорочений

Кут між листком і стеблом нази­вається листковою пазухою. У пазухах листків розташовуються бруньки, які називаються пазушними. На вершині па­гона є верхівкова брунька (рис. 6). Крім верхівкових і бічних є додаткові бруньки, які виникають на міжвузлях, листках тощо.

Зовні брунька вкрита щільними покривними лусками, які захищають її від несприятливих умов зовнішнього середовища (рис.7). Брунька – це зачатковий пагін. Усередині одних бруньок розташовані тільки зачатки стебел листки – це вегетативні бруньки, всередині інших, які називаються гене­ративними, розташовані зачатки квіток і суцвіть.

Рис.6. Види бруньок

1 – верхівкова; 2 – бічна

Рис.7. Типи бруньок та їх будова

а – вегетативна; б – генеративна; в – бруньки у розрізі:

1 – покривні луски; 2 – конус наростання; 3 – листки; 4 – суцвіття

Внаслідок пристосування рослин до життя за різних умов їх пагони нерідко ви­дозмінюються (рис. 8).

Рис.8. Видозміни пагона

а,б – бульба (картопля); в – кореневище (пирій, півник); г – бульбоцибулина (шафран); д – вусик (виноград); е – вуса (суниці);

є – цибулина (цибуля)

Листок – бічна частина пагона. Листок – це орган, у якому відбуваються найголовніші процеси рослин: газообмін, транспірація, фотосинтез, крім того, це орган вегетативного розмноження і місце запасання поживних речовин.

У процесі пристосування рослин до умов оточуючого середовища нерідко листки видозмінювалися, перетворювалися на запасаючі органи, в яких нагромаджувалися поживні речовини (цибуля), вода (алое), на вусики, за допомогою яких підтриму­ються у вертикальному положенні слабкі стебла, ловчі апарати, якими рос­лини ловлять і перетравлюють комах тощо (рис.9).

Рис.9. Видозміни листків

а – колючки кактуса; б – колючки барбарису; в – вусики гороху

Листок склада­ється з листкової пластинки, черешка і осно­ви, яка з'єднує листок із стеблом (рис. 10).

Якщо листок має одну листкову пластин­ку, він називається простим, коли ж листко­вих пластинок декілька – складним.

Рис.10. Види листків

а – простий черешковий: 1 - листкова пластинка; 2 - черешок; 3 - основа; б – простий сидячий; в- складний

Прості листки бувають черешкові і сидячі. Береза, липа, дуб мають прості черешкові листки. У очерету, кукурудзи, проса – прості сидячі листки.

Листки розрізняються за краєм листкової пластинки, за типом її жилкування і т.д (рис. 11).

Рис.11. Типи жилкування листків

а – сітчасте; б - паралельне; в - дугове

Часто загальна площа листкової поверхні у десятки разів більша від площі, яку займає рослина. Бо чим більша листкова поверхня, тим більше сонячного проміння може засвої­ти рослина, тим більше речовини може утво­ритися під час фотосинтезу.

На пагоні кожної рослини листки розта­шовані певним чином,

Рис.12. Типи листкорозташування

1 – супротивне; б - чергове; в - кільчасте

що також допомагає краще вловлювати сонячне світло. Розрізняють такі типи листкорозташування: супротивне, спіральне (чергове) і кільчасте (мутовчасте) рис.12). Спіральне (чергове) листкорозташу­вання мають яблуня, береза; супротивне – бузок, клен; кільчасте – вороняче око, хвощ.