Мал. 2 Цикл розмноження зозулиного льону

Плауни − багаторічні, трав'янисті, вічнозелені спорові рослини, з повзучими дуже розгалуженими стеблами, вкритими вузькими лускуватими або голкуватими листками.

Сучасні плауноподібні представлені близь 1300 видами, поширеними в лісах і гірських районах земної кулі. На Україні поширено 6 видів (плаун булавовидний, п. річний, п. сплющений, п. баранець, п. баранець звичайний). Спори плаунів використовують у метал. промисловості при фасованому литті й формуванні металу, в медицині як дитячу присипку, при пролежнях, для обсипання пілюль та ін.

Відділ Хвощеподібні включає сучасні трав’янисті і викопні деревні рослини. У сучасних умовах хвощі зовсім вимерла група рослин, представлена 35 видами, поширених на всіх континентах, крім Австралії. Ростуть хвощі на луках, у лісах, на полях, болотах, по берегах водойм.

Характерною особливістю хвощів є розгалуже­не стебло, почленоване на вузли і меживузля; на вузлах кільцями розташовані також почленовані бокові гілочки. Листки хвощів ре­дуковані, дрібні, шилоподібні, розташовані кільцями. Підземна частина рослини представлена кореневищем з додатковими коре­нями. Спори розвиваються на стробілах, розташованих на верхів­ках рослини − спорофіті. У одних видів хвощів спорофіт пред­ставлений одним пагоном (у хвоща болотного, х. зимуючого), у інших − двома: трофофільними (стерильними) і спороносними (у хвоща польового, х. лісового).

Характерним представником класу хвощеподібних є хвощ по­льовий, який часто засмічує поля. Спорофіт його представлений вегетативним і спороносним пагонами, що роз­виваються на спільному кореневищі. Рано навесні з'являються нерозгалужені руді, майже безхлорофільні спороносні пагони, які на верхівці мають стробіли. Вони живляться готовими органічни­ми речовинами, нагромадженими в бульбочках на кореневищі. Стробіл має вісь, на якій кільчасто розташовані щиткоподібні спо­ролистки. Кожний споролисток складається з щитка з ніжкою в центрі, якою прикріплюється до осі стробіла і з 5−10 мішкопо­дібних спорангіїв. Потрапивши на землю, спори проростають у заросток. Заросток хвоща має вигляд зеленої добре розсіченої пластинки. Одні спори хвоща проростають у жіночі заростки з архогоніями, інші − в чоловічі з антеридіями (гаметофіт дводомний). Після злиття гамет чоловічий гаметофіт гине, а на жіночому із зиготи утворюється зародок, який розвивається в дорослу рослину − спорофіт. Після розсіювання спор спороносний пагін гине, а замість нього розвивається вегетативний, який виконує функцію фотосинтезу.

Папороті поширені фактично по всій земній кулі, почи­наючи з пустинь і закінчуючи болотами, рисовими полями і солонуватими водоймами. Найбільш різноманітні − у тропічних вологих лісах. Там вони представлені як дере­вовидними формами (до 25 м у висоту), так і трав'янис­тими. На нижній поверхні листка звичайно знаходяться коричневі горбики − соруси з розташованими в них спо­рангіями. Зверху соруси вкриті покривальцем. У спорангі­ях у результаті мейозу утворюються гаплоїдні спори, за допомогою яких і відбувається розмноження папороті.

На вологому ґрунті спори проростають, розвивається гаплоїдний заросток − гаметофіт − маленька зелена сер­цеподібна пластинка величиною до 1 см у діаметрі. Зарос­ток росте у затінених, вологих місцях і прикріплюється до ґрунту за допомогою ризоїдів. На нижній стороні гаметофіту розвиваються антеридії і архегонії. Запліднення від­бувається лише за наявності достатньої кількості волога. По плівці води, що виникає між заростком і ґрунтом, сперматозоїди рухаються до архегонію, який виділяє по­ні хімічні стимулятори типу яблучної кислоти, відбуваєть­ся запліднення і утворюється диплоїдна зигота. Із зигот розвивається спорофіт. Спочатку він росте як паразит на гаметофіті, але скоро у нього формуються власні корені стебло і листки − він стає самостійною рослиною. На цьому завершується цикл розвитку папороті.