1. Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України:

• запозичення досвіду та знань шляхом запрошення іноземних спеціалістів; підготовка й підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;

• взаємодія у створенні, розширенні та забезпеченні нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі спільних;

• співробітництво у галузі науки й техніки при будівництві модернізації та експлуатації підприємств та інших об'єктів виробничого призначення та соціальної інфраструктури;

• обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;

• співробітництво у збиранні обробці та використанні науково-технічної й економічної інформації.

2. Здійснення виробничо-технічної кооперації з республіками снд:

• на грунті вже існуючої спеціалізації, потоварної, подетальної, технологічної;

• у тих випадках, коли виробництво має взаємодоповнюючий характер і підприємства різних країн являють собою нерозривні ланки технологічного ланцюжка, необхідно їх трансформувати у трансдержавні організаційно-господарські структури за типом ТНК, де одне підприємство є головним, а решта його філіалами, і зв'язки між ними здійснюються у вигляді внутрішньо корпораційних поставок;

• спільні розробка, фінансування та реалізація наукових і виробничих програм, а також створення спільних підприємств у різних сферах економіки.

3. Технологічний обмін

продаж і купівля ліцензій на різні види промислової власності і ноу-хау;

надання інженерно-консультаційних послуг та ін.

Причини, що гальмують процес входження України до СГ:

1. відсутність чітко визначених напрямків та механізмів структурної перебудови економіки, які б враховували особливості розвитку світового господарства та реальні можливості входження України в нього;

2. необхідність розробки стратегії економічної безпеки та створення структур, що забезпечували б і координували активне конкурентне протистояння України на світовому ринку;

3. існування певних геополітичних протиріч, усунення яких можливе лише на основі довгострокового договірного процесу з визначенням та балансуванням глобальних національних інтересів;

4. неадекватна (суперечлива) реакція українського суспільства та співробітництво з міжнародними фінансовими інститутами та відсутність чіткої внутрішньої та зовнішньої економічної стратегії держави.

Для ефективної інтеграції України в Європу, необхідно здійснити кардинальні економічні зміни у структурі національної економіки, що має для держави принципове значення. Створення конкурентоспроможної вітчизняної продукції - шлях до світового ринку товарів і послуг.