8. А себе ви вважаєте готовими до шлюбу?

Учитель. Щасливий шлюб – це щоденна праця.

А які дошлюбні, шлюбні та післяшлюбні звичаї існували у нас в Україні?

Учні розповідають про ці звичаї.

Парубок (від 18 до 20 р.) просив батьків висватати дівчину (15-18 р.). Пізненько ввечері, щоб менше лихих очей бачило, йдуть до її дому свати. Це поважні люди в селі, і вигляд у них урочистий. «Ми – люди-мисливці, полюємо куницю, бачимо на сніговій пороші сліди хороші та прямо до вашого двору», – розпочинали свати, поклавши на стіл хліб.

Дівчину на цей час мати висилала з дому, поверталась вона, приведена женихом з дружкою, ставала до печі, вдаючи, що порається там або просто колупає її, щоб заручитися підтримкою домашніх божеств. А як свати вже про все домовлялися, на знак своєї згоди перев'язувала старостів рушниками, а молодому чіпляла до пояса хустку. Батьки благословляли наречених хлібом-сіллю, садовили на кожух на покуті і разом зі сватами пили могорич, обов'язково покраявши хліб, що ті принесли. Взамін давали свою паляницю. Так закінчувалося сватання.

Через кілька днів відбувались оглядини. Родичі дівчини перевідували родину парубка, щоб оглянути його дім, господарство. Батьки молодих називали вже один одного сватами і за спільною трапезою домовлялися про час заручин. Заручини відбувались у домі молодої, на них запрошували так, як на весілля. За давнім звичаєм на стіл клали хліб на рушнику. На хліб – праву руку наречений, тоді наречена, найближчі родичі. Староста зв'язував їх рушником, єднаючи на спільне життя. Пізніше на заручинах парубок та дівчина почали мінятися перстенями.

2. Шлюбні звичаї.

Коровай – святий хліб, що раз на віку печеться, високий і круглий. Прикрашений голубами, квітами, барвінком і калиною, він був даром для молодят і мав накликати в дім достаток, любов і злагоду. Пекли коровай (і то тільки жінки, що лагідні на вдачу і добре живуть у шлюбі) напередодні весілля, вславляючи піснями і діжу, і піч, і самих коровайниць. А ще пекли шишки – «гуски», «качки», щоб обдарувати гостей. Столи ломились од страв, і до кожної буде приспівка чи примовка. А коли приходив час молодій покидати батьківський дім, знімали з неї вінок – символ дівоцтва і одягали хустку чи очіпок – убір заміжньої жінки. Вона прощалася з подругами, роздаючи їм стрічки, з домашнім вогнищем, маминим хлібом, обходячи тричі навколо діжі. На дорогу посипала мати наречених зерном і дрібними грошима, щоб жили довго й заможно.

3. Післяшлюбні звичаї.

Розпочавшись із короваю (у четвер чи п'ятницю), весілля закінчувалось у понеділок, і на цей день були приурочені ритуали прилучення жінки до нового дому – дому її чоловіка. Уранці молоді з'їдали свій перший спільний хліб – той, що лежав у головах шлюбної постелі. За звичаєм дружки та родичі молодої приносили їй вранці снідання: варену чи смажену курку, пироги, яєчню.

У понеділок молоду примушували мастити оббиту гостями піч (щоб завойовувала прихильність хатніх божеств), випробовували, як замете хату. Перезва – так називалися гостювання цього дня. Перезвян у домі молодих очікували з деяким занепокоєнням. Аж ось і гості на поріг, і несуть вони із собою калинову гілку, горілку, зафарбовану червоним, і «прапор» – червону хустку чи запаску на довгій тичці. І співалася хвала матері, що гарно виховала доньку, навчила її зберегти до шлюбу дівочу цноту. А селом ще довго ходили «цигани» – учасники весільних дійств, шукаючи курей до спільного котла, бо курка – то птиця, яку за звичаєм їдять на весіллі, щоб діти велися, був добрий приплід у господі.

Остаточне завершення торжеств – «гостини» або «пирожчини», перші після весілля (за тиждень) відвідини подружжям дому матері молодої.

Учитель. І ось нарешті ви вирішили остаточно, що тільки його (її) і тільки його ви хочете бачити поруч з собою все життя. А далі чудова святкова подія – весілля. І треба щоб спогади про цю важливу подію вашого життя залишилися у вашій пам'яті навік. День вашого весілля бажано святкувати кожний рік на згадку про утворення сім'ї. А тому зверніть увагу на перелік цих подружніх свят.

Учням пропонується плакат "Подружні свята"

Вчитель. Кожна сім'я, безперечно, відзначає день, коли було взято шлюб. Однак не всі знають, що більшість ювілеїв має своє ім'я і народні прикмети, які підкреслюють і символізують подружню вірність, надають святу особливого, неповторного колориту.

Зелене весілля – той день, коли молодята стають на «рушник щастя». Символ – гілочка барвінку, яка прикрашає свято.

Ситцеве – святкується по першому році спільного життя і називається так, що в життя молодят уже ввійшли будні. Вони дарують один одному бавовняні хусточки.

2 роки подружнього життя – паперове весілля.

3 роки – шкіряне весілля.

5 років – дерев'яне, подружжю дарують вироби з дерева.

6 років – цинкове. Воно нагадує: шлюбу блищати, як цинк.

7 років – мідне. Чоловік і жінка обмінюються мідним перснями, обдаровують один одного грошима – символ дзвінкого щастя.

8 років – бляшане. У цей день дарують предмети хатнього начиння.

10 років – день троянд. Трояндове весілля. У дім винуватців свята приходять з трояндами. Троянди – символ того, що разом прожиті літа були прекрасними. Гості танцюють з трояндою в лівій руці.

12,5 років – Нікелеве. Попереджає про те, щоб чоловік і дружина не забували підтримувати блискучу форму!

15 років – скляне. Ясними і прозорими повинні бути відносини у сім'ї. Подарунки – лише із скла.

20 років – порцелянове. На столі лише порцеляновий посуд (новий), бо від подарованого в день шлюбу не залишається й сліду.

25 років – срібне. На це весілля запрошують усіх близьких та знайомих, поруч з золотими обручками чоловік і дружина одягають срібні.

30 років – перлинне. Чоловік дарує дружині намиста, вони прекрасні, як спільно прожиті літа.

35 років – полотняне. Подружжю дарують рушники, простирадла з полотна. На стіл стелять скатерки та рушники, які повинні прослужити до кінця життя.

37,5 років – алюмінієве. Свідчить про міцне сімейне щастя.

40 років – рубінове. Чоловік дарує дружиш каблучку з дорогоцінним каменем кохання і вогню – рубіном.

50 років – золоте. Чоловік і дружина обмінюються новими золотими каблучками, колишні ж віддають дітям.

60 років – діамантове. Свідчить про те, що ніщо вже не може розлучити подружжя.

65 років – залізне.

67,5 років – кам'яне.

70 років – шляхетне.

75 років – коронне.

100 років – червоне.

Узагальнююче слово вчителя. Побудова сім'ї – це творчість, і якою буде сім'я – залежить від її творців. Який птах, таке й гніздо. Нехай ця наша зустріч допоможе вам у виборі супутника життя. У вас є час поміркувати і вирішити, чи казати «ні» своєму коханому, чи казати «так».

Беручи шлюб, люди добровільно беруть на себе великий обов'язок один перед одним і перед своїми майбутніми дітьми.

Нехай же у вашому житті лише один раз прозвучить марш Мендельсона і урочисті слова «Об'являю вас чоловіком та дружиною». Нехай побудована сім'я принесе вам щастя! А допоможуть вам у цьому кохання і вірність, гумор та злагода, повага та ніжність! Хай вам щастить!

Звучить пісня "Родина" у виконанні Назарія Яремчука.