- •Теоретичні основи виховного процесу в школі Основні категорії та поняття
- •Класний керівник у сучасній школі
- •Сутність та зміст виховної роботи класного керівника
- •Форми виховної роботи та їх класифікація
- •Основні напрямки виховної роботи в сучасній школі
- •Планування виховної роботи
- •Моральне виховання школярів
- •Методика «Розуміння моральних цінностей»
- •Формування культури поведінки учнів
- •Формування відповідального ставлення до навчання
- •Здійснення трудового та економічного виховання
- •Національне виховання
- •Використання народних традицій у виховній роботі
- •Організація громадянського виховання
- •Екологічне виховання учнів
- •Інтерактивні вправи: дослідження природи під час екскурсії
- •Організація природоохоронної діяльності учнів
- •Профорієнтаційна робота
- •Формування емоційної культури учнів у виховній роботі
- •Виховна робота щодо підготовки учнів до сімейного життя
- •8. А себе ви вважаєте готовими до шлюбу?
- •Методика організації виховної роботи Методика проведення виховної години
- •Організація та проведення виховних заходів
- •Методика підготовки та проведення класних зборів
- •Збори постановляють:
- •Методика проведення етичної бесіди
- •Методика проведення усного журналу
- •Методика проведення бесіди за «круглим столом»
- •Методика проведення дискусії
- •Методика проведення диспутів
- •Методика проведення гри
- •Прес-конференція
- •Методика проведення рухливих ігор з дітьми різного віку
- •Методика проведення вікторини
- •Методика проведення тематичної екскурсії
- •Заочні екскурсії
- •Екскурсія в природу
- •Методика проведення свята
- •Методика проведення «українських вечорниць»
- •Методика проведення тематичної конференцій
- •Методика проведення читацької конференції
- •Методика проведення предметного тижня
- •Методика проведення тижня профорієнтації
- •900 – 9-І класи - відвідування учнями спту № 59 і турбінного заводу.
- •900 – 10-11 Класи – відвідування учнями центра зайнятості.
- •Методика проведення пізнавальних вечорів
- •Методика проведення позакласних заходів з естетичного виховання
- •Розважальні вечори
- •Літературно-музична вітальня
- •Творчі конкурси
- •Методика проведення батьківських зборів
- •2. Готовність учнів класу до складання іспитів.
- •Відбір методик організації виховної роботи
- •Загальна схема аналізу виховного заходу [7]
- •Методика проведення колективних творчих справ
- •Моніторинг якості виховної роботи Поняття моніторингу та його види
- •Педагогічна діагностика якості виховної роботи як складова педагогічного моніторингу
- •Методологічні основи діагностики виховної роботи
- •Програма вивчення учнів I типовий план складання характеристики
- •Методика вивчення учнів
- •Методика вивчення учнівського колективу
- •Методика проведення анкетування та тестування учнів, учнівського колективу
- •Методика вивчення рівнів вихованості учнів
- •Педагогічний консиліум
- •Післямова
- •З’ясуйте стан своєї готовності до організації та проведення виховної роботи з учнями та учнівським колективом
- •Література
Методика проведення «українських вечорниць»
Українські вечорниці виникли як форма організації дозвілля сільської молоді зимовими вечорами. У наші дні українські вечорниці використовуються як форма організації позакласної роботи з учнями в школі та позашкільних закладах.
Мета проведення українських вечорниць: ознайомлення молоді з історією виникнення традиції та її сутністю; формування почуття національної гідності, самосвідомості; розвиток пізнавальних інтересів до вивчення українських традицій, історії України; формування естетичних смаків учнів та розвиток їх творчих здібностей [4].
Етапи проведення вечорниць:
І. Підготовчий етап: планування, вибори оргкомітету, розподіл обов'язків (організатори, ведучі, художники-декоратори, музичний редактор), ролей (історик, господар, господарка, гості та ін.), добір літератури, музичне і художнє оформлення приміщення тощо.
ІІ. Проведення вечорниць.
Вступне слово ведучого про історію виникнення традиції проведення «українських вечорниць».
Хід вечорниць залежить від того, що саме намагаються показати організатори, адже вечорниці проводилися як напередодні народних свят, так і задля дозвілля молоді у вільний час. Отже й порядок проведення буде різнитися. У будь-якому разі на заході повинне знайтися місце інсценуванням, рольовим іграм, жартам, національному фольклору. Можуть бути використані страви української кухні, народні ремесла, національні ігри та забави, обрядові дії (гадання, колядування, сватання тощо).
ІІІ. Підведення підсумків.
Коротка історична довідка: Після «Миколая» в селах України вже кожного вечора, збиралися колись вечорниці. Спочатку сходилися дівчата, пізніше з'являлись і хлопці. В будні дні на вечорницях дівчата, бувало, працюють: прядуть починки, шиють сорочки або вишивають рушники собі на придане. Хлопці ж залицяються до дівчат, розповідають їм різну бувальщину та небилиці, співають пісні, танцюють – заважають дівчатам працювати.
Вечорниці – це свого роду клуб сільської молоді в Україні, де молоді люди зближаються, пізнають одне одного і, як наслідок, одружуються. Приміщення для вечорниць наймають, звичайно, дівчата, вони ж і платять за нього. Здебільшого це буває хата самотньої вдовиці, «солдатки», або – це вже в крайньому випадку – бездітного подружжя. За хату платилося печеним хлібом, пшоном, борошном, полотном - але ніколи грішми! «Гроші, – говорили колись наші селяни, – тільки шинкар бере!» Звертаючись до господині хати, всі учасники вечорниць величали її «паніматкою». Обов'язком паніматки було тримати лад на вечорницях. З цього була колись і промовка: «Паніматка – як сова, а очі – шулічині!» Кожна частина села, а то й кожна вулиця мала свою хату для вечорниць. Навіть на маленьких хуторах було не менше, як дві хати для вечорниць, бо вважалося, що ходити на ті самі вечорниці рідним братам чи рідним сестрам не годиться.
На вечорниці збиралися тільки дівчата і хлопці, а одружені чоловіки і заміжні жінки ніколи на вечорниці не ходили. Звичайно збиралися дівчата ввечері, як тільки стемніє. Прийшовши до хати, дівчата бралися за роботу і якийсь час працювали мовчки. Розмов було мало, хіба що одним-двома словами перекинуться. Але ось у жвавіших терпець уривається; то одна, то друга зиркне у вікно, гляне на двері, почне співати; переб'є пісню розмовою, сміхом, а потім знову всі притихнуть та ще енергійніше візьмуться за працю.
Хлопці з'являються на вечорниці завжди пізніше дівчат. Підійшовши до хати, парубок, бувало, стукне кулаком у вікно і гукає:
– Гу-гу, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився! Якщо дівчата пізнають по голосу або, заглянувши у вікно побачать, що це «свій», вони відчиняють двері. Якщо ж «чужий» – до хати не впускають. Чужий парубок мусить чекати надворі, поки прийдуть «свої» хлопці. Він може ввійти до хати тільки тоді, коли «свої» хлопці йому дозволять.
Увійшовши до хати, парубок скидає шапку і вітається до присутніх:
– Добрий вечір всім у хаті! Йому відповідають:
– Доброго здоров'я!
Однак лише в тому випадку, якщо дівчата вже не працюють. Якщо ж парубок застав дівчат за роботою, то замість привітання говорив:
– Боже, помагай! Йому відповідали:
– Спасибі!
Якщо дівчата і хлопці йшли додому опівночі «з першими півнями», то це були вечорниці, якщо ж, бувало, засиджувались аж до третіх півнів, то це були досвітки.
Коли зійдуться хлопці, то дівчатам, звичайно, уже не до роботи. Починаються розмови про новини дня, про головніші події в селі: «той помер, той оженився, а той хату купив». Обговорюються найдивовижніші чутки, яких у наших селах завжди було багато. «А ви знаєте? У Кобилянці дівка померла. Понесли ховати, а вона прокинулась і каже: «Мамо, дайте води напитися!» – «Е, що це! Ось у Потоках щось під греблею сидить і людей лякає». Все це перемішане сміхом, дотепними жартами і піснями. Коли починався Великий Піст, вечорниці припинялися – гріх.