- •71. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •72. Неоінституціоналізм Соц-ний (індустріа-льно-технологічний) інституціоналізм, Гелбрейт .
- •73. Теорія трансакційних витрат та ек-на тео-рія прав власності Рональда Коуза.
- •Ек-на теорія прав власності
- •74. Теорії трансформації кап-зму: “народного кап-зму”, “колективного кап-зму”, “соц-ого партнерства”.
- •75. Концепції футурології Серед багатьох проблем сучасності однією із це-нтральних є проблема майбутнього.
- •1.Предмет курсу і зав-ня курсу
- •76. Виникнення і суть реформізму. Ек-ні кон-цепції е. Бронштейна, к. Каутського, р. Гіль-фердінга.
- •77. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
- •78.Соціал-реформістські моделі ек-ого розв-ку: нім., лейбористська, французька, сканди-навська.
- •51. Ек-ні погляди м. Зібера.
- •79. Етапи становлення та еволюція радянсь-кої ек-ної науки.
- •80. Розв-к ек-ної теорії в Україні в радянсь-кий період.
77. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму .
Намагання теоретично обгрунтувати шлях до со-ціалізму через реформування ек-них відносин у сус-ві об'єднує програми соціал-демократичних партій після Жовтневої революції в Росії. Захід-ноєвропейським країнам пропонувався ін. шлях — демократичний: через завоювання більшості в парламенті на загальних парламентських вибо-рах. Перехід до соціалізму зв'язувався з посилен-ням ролі держави і послабленням дії ринкових механізмів під впливом монополізації. Англійський лейборизм. Сідней Вебб (1859-1947). Основна ідея полягала в націоналізації власності й державному регулюванні В. Доходи і їхня динаміка розглядались як рез-т діяльності всього сус-ва, а тому пропонувалось розподіл до-ходів здійснювати під сус-ним контролем. Висловлювалися також за під-тримування сис-ми громадських робіт
Австро-марксизм. Отто Бауер (1881—1938) та Карл Реннер (1870—1950). Соціальну револю-цію вони вважали за необхідну, але шлях її здійс-нення мав би бути тільки еволюційним. Вказува-ли, що В розвивається за власними з-нами і не-дотримання цих з-нів призведе до хаосу, руйну-вання прод-них сил, безмежного волюнтаризму.
Нім. соціал-демократія та націонал-соціалізм. Теоретики - Карл Каутський та Рудольф Гільфе-рдінг, які заперечували революційне насильство, протиставляючи диктатуру пролетаріату демок-ратії. Перехід до соціалізму має бути поступо-вим, ненасильницьким, оск передумови перерос-тання кап-зму в соціалізм створюються в ході концентрації та централізації капіталів. Ек-ні ідеї амер. ліберал-реформаторів. Ек-на політика в країні в міжвоєнний період (1920— 1930-ті рр.) будувалась на принципі невтручання держави в ек-ку, макроек-ого саморегулювання. Ч. Бірд і Д. Дьюї вважали, що суто амер. ек-ний індивідуалізм став гальмом на шляху розв-ку і необхідна мирна «соціальна революція», в ході якої держава стане народною, а її втручання в ек-ку не розглядатиметься як втручання в інди-відуальні свободи.
Р. Тагвелл Він пропонував створити відпо-відну законодавчу базу, яка б забезпечила зміт природи власності і сприяла створенню умов для формування планової ек-ки. Р.Молі не поділяв його радикалізму.
Французькі соціалісти. Переважна більшість соціал-демократів (праве крило — П. Ренодель, М. Деа, Ж. Мок) виступила проти екстремістських ідей російської революції, хоча і вважала за нео-бхідне соц-не реформування сус-ва. Ліве крило (Ж. Жиромський) визнавало необхідність рево-люційних перетворень, формування сус-ної влас-ності на засоби В, встановлення тимчасової дик-татури пролетаріату, поступовий перехід до дер-жавного управління. Центристи (Л. Блюм, Л. Ло-ра, А. Філіпп) обстоювали необхідність революці-йних перетворень, поступове реформування вла-сності, створення державного сектора в ек-ці, пе-рехід до державного регулювання сус-но-ек-них процесів, але вважали, що вирішення цих проб-лем не може здійснюватися через диктатуру пролетаріату.
Програма шведської соціал-демократії. Розроблену на підставі ек-них концепцій стокго-льмської школи програму шведської соціал-де-мократичної партії було покладено в основу фор-мування ек-ної політики 30-х рр. Основні положе-ння цієї політики базувались на таких засадних принципах: сильна держава регулює ек-ний про-цес, використовуючи для цього механізми само-регулювання, передовсім грошову сферу; персе-ктивний напрям розв-ку — від ек-ки пропозиції до ек-ки попиту; соц-на сфера базується на сильній і стабільній ек-ці, її розв-к регулюється і контролю-ється державою.
У цілому наприкінці 30-х рр. соц-но-демократич-ний, сус-не орієнтований реформізм з успіхом почав практичну реалізацію своєї мети — посту-пової трансформації кап-зму в соціалізм державно-парламентським шляхом.