- •1. Предмет і завдання курсу “Історія економічних учень”.
- •2. Метод аналізу “Історії економічних учень”.
- •3. Економічна думка стародавнього Сходу.
- •4. Економ. Думка античного світу. Стародавня Греція- Ксенофонт, Платон,Аристотель.
- •6. Економічна думка середньовіччя.
- •7. Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
- •8. Історичні передумови виникнення та етапи розвитку меркантилізму.
- •9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.
- •12 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
- •13 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П.Буагільбер.
- •17. Економічне вчення Давида Рікардо
- •20. Еволюція класичної політичної економії в Англії в першій половині 19ст. Д.Мілль, н.Сеніор.
- •23. Економічна теорія у Франції в і-й пол. Хіх ст. Фредерік Бастіа.
- •25. Критичний напрям в політичній економії.
- •26. Критичний напрям в політичній економії. Економічні погляди Сісмонді.
- •27. Економічна концепція і програма п.Прудона.
- •28. Економічні погляди к. Родбертуса
- •29. Економічна програма ф. Лассаля
- •30. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів. А.Сен-Сімон, ш.Фур’є.
- •31. Економічна концепція та практична діяльність р. Оуена.
- •32 Історичні умови та теоретичні джерела формування марксистської економічної теорії.
- •33. Теоретичні проблеми і-го тому “Капіталу “ к.Маркса.
- •35. Теоретичні проблеми ііі-го тому “Капіталу”.М.
- •36 Теорії вартості та додаткової вартості к.Маркса.
- •38. Марксизм і сучасність.
- •40. Історична школа в Німеччині в і пол. Хіх ст. Рошер, Кніс, Гільдебранд.
- •41. Нова історична школа. Г. Шмоллер, л.Брентано, к. Бюхер, в.Зомбарт.
- •42. Соціальний напрям у політичній економії р.Штаммлер, р.Штольцман.
- •43. Виникнення та суть маржиналізму.
- •44. Формування неокласичної традиції в економічній теорії . Австрійська, кембріджська, американська школи.
- •45. Австрійська школа граничної корисності. К.Менгер, е.Бен-Баверк, ф.Візер.
- •46.Становлення неокласичної традиції. Кембрідзька школа.
- •47. Економічна теорія Маршалла.
- •48. Американська школа маржиналізму. Д.Б.Кларк.
- •49.Розвиток неокласичної традиції в працях а.ПІгу,
- •50 Математична школа в політичній економії. Теоретичні моделі л.Вальраса, в.Парето.
- •51. Eкoнoмiчнi погляди дeкaбpиcтiв, о. Герцена, м. Огарьова.
- •52.Економічні погляди Чернишевського. Був проти кріпацтва як примусової(а значить невигідної) форми праці.
- •53. Соціально-економічні ідеї революційного та ліберального народництва в Росії
- •54. Політична економія в Росії в другій половині 19- початку 20 ст.
- •55. Ліберально- буржуазна економічна думка в Україні в пореформений період. Громади.
- •57.Революційно-демократична економічна думка в Україні.
- •58. Економічні погляди Подолинського.
- •59. Революційно- демократична суспільна думка на західноукраїнських землях. В.Навроцький, о.Терлецький, м.Павлик, і.Франко.
- •60. Ліберальне народництво в Укр. П. Червінський т.Осадчий м.Левицький.
- •61. Політична економія в Україні в іі пол. 19 – поч. 20 ст. Та її еволюція.
- •64. Загальні хорактеристики розвитку економічної теорії в 20ст та її основні напрямки.
- •65. Основні напрямки розвитку кономічної теорії в 20ст і її еволюції.
- •66. Економічні умови винекненя і суть кейнсіанства.
- •67.Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса.
- •68. Неокейнсіанстао. С.Харріс. Е.Хансен.
- •69 Поширення кейнсіанства і його особливості в різних країнах.
- •70 Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Р.Хзррод. Є.Домар.
- •71 Посткейнсіанство. Дж.Робінсон, п.Сраффа, н.Калдор.
- •72 Кейнсіанська теорія та економічна політика.
- •73. Еволюція неокласичних ідей у XX ст.
- •74 Перегляд неокласичної теорії ринку. Теорії монополії і конкуренції.
- •75 Неокласичні теорії економічного зростання. Р.Солоу, Дж.Мід.
- •76 Виникнення і загальна характеристика неолібералізму. Школи неолібералізму.
- •77 Англійський неолібералізм (лондонська школа). Ф.Хайєк.
- •78 Французький неолібералізм (паризька школа). М.Алле.
- •79 Неолібералізм у Німеччині. Теорії "соціального ринкового господарства" та "сформованого суспільства".
- •80 В.Ойкен та його концепція "ідеальних типів господарських, систем.
- •81 Американський неолібералізм (чиказька школа). Монетаризм м.Фрідмена
- •82 Неокласичннй синтез. П.Самуельсон. Дж.Хікс.
- •83 Неокласичне відродження. Теорії "економіки пропозиції" та "раціональних очікувань".
- •84 Теорія "економіки пропозиції". А.Лаффер, к.Мандель.
- •85 Теорія "раціональних очікувань". Р.Лукас, т.Сзрдженте.
- •86 Досвід застосування рекомендацій неокласичної теорії'в економіці різних країн.
- •87 Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку.
- •88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
- •89 Неоінституціоналізм.Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм. Дж. Гелбрейт
- •90. Неоінституціоналізм. Теорія трансакційних витрат та економічна теорія прав власності р.Коуза.
- •91 Теорії трансформації капіталізму: "народного капіталізму", "колективного капіталізму", «соціального партнерства»
- •92 Теорії індустріального суспільства.
- •93.Сучасні концепції футурології.
- •94 Виникнення та суть реформізму. Економічні концепції е.Бернштейна, к.Каутського, р.ГІльфердінга
- •95. Концепція “демократичного соціалізму” як теоретична платформа соціал-реформізму
- •97. Етапи становлення та еволюція радянської економічної думки.
- •98. Радянська економiчна думка перехiдного перiоду. Методологiчнi дискусiї 20-30-х рр.
- •99 Розвиток радянської економічної думки в 30-90-ті рр.
- •100 Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період.
12 Виникнення класичної політичної економії в Англії. У.Петті.
Основоположником класичної політичної економії в Англії був Уільям Петті. Спочатку він виступив як меркантиліст, але потім звернувся до проблем оподаткування, визначення оптимального розміру податків. За основу цього визначення він приймає категорію вартості товару. Він вказує що на розміри вартості впливають два чинники: земля і праця. В осн. Вартості лежить праця яка використовує землю і завдяки якій формуються суспільні багатства. Але і земля є фактором вартості.
Він визначає, що зар.плата є ціною праці, отже ціною вкладу землі є рента. Все що залишається після реалізації товару є прибуток. Він визначає, що рента і прибуток за економічним змістом є одне і те саме. Це результат використання факторів виробництва. Тому рента повинна вираховуватись із реалізації вартості на основі такого розрахунку: три покоління землевласників живуть разом 21 рік, тому слід встановити ціну землі, яка дорівнює 21річній ренті і отже, визначати розмір ренти.
Зар.плату Петті визначав як ціну праці, що формується під впливом вартості засобів існування. Вона повинна бути мінімальною, щоб наймані робітники більше працювали. Чим менша зар.плата. тим більший прибуток капіталіста. Із прибутку капіталіст виплачує процент, податки, а інша частина є основою нагромадження та інвестицій. Зростання прибутків означає розширення виробництва, збільшення кількості зайнятих, зростання суми суспільних витрат, а звідси і зростання прибутків.
Як і меркантилісти він вважав, що зростання кількості грошей у країні сприяє її збагаченню. Але не дивлячись на те, що обгрунтував категорію вартості, гроші з вартістю не пов’язував. Не розглядав гроші як форму виробничого капіталу.
Процент називає грошовою рентою. Петті вважає, що процент залежить від розміру ренти та кількості грошей у обігу. Уряд не повинен регулювати процент з метою забезпечення сталих інвестиційних процесів. Широко застосовує статистичний метод.
Петті був перший, хто в осн. сусп. розвитку поклав вартість як самоврегульовуючу силу.
13 Виникнення класичної політичної економії у Франції. П.Буагільбер.
Класична школа у Франції була започаткована Буагільбером. Основні праці “Міркування про природу багатства грошей і податків”, “Дослідження про рідкість грошей “. Виступає з різкою критикою меркантилізму. Джерелом багатства вважає не обіг, а виробництво. Проголошує необхідність реформування податкової системи, виступає проти регулювання державою цін на зерно і його експорту. Буагільбер проголосив основні постулати, які стосуються напрямків економ.політ. держави. Він вважає, що економічне зростання країни залежить від розвитку с/г, тому держ. повинна створити умови для вільної дії природних законів: свобода переслідування індивідуального економічного інтересу; свобода ціноутворення; вільна конкуренція; не втручання держави в прив. економ. діяльність.
Відносини між державою і приватною особою мають зводитись до фіксованих податків, тому Буагільбер звертається до проблеми визначення їх розмірів. Вартість яка є основою розподілу визначається як витрати праці. Витрати праці він пропонував вимірювати робочим часом, що витрачений на виробництво певного товару. Але розрізняє індивідуальний і суспільний робочий час. Вартість забезпечує еквівалентний обмін. Буагільбер прив’язував вартість до горшей. В своїй теорії вартості він розрізняє “істинну” вартість в основі якої лежить кількість витраченої праці та ринкову вартість, яка відхиляється від істинної вартості внаслідок руху грошей, що опосередковують обмін. Саме гроші на думку Буагільбера є причиною того, що товари обмінюються не за істинною вартістю, через це він пропонує замінити металеві гроші на паперові, що на його думку дасть можливість повернутися до справедливого обміну
14. Економічне вчення фізіократів.
Фізіократи – французькі економісти другої половини ХVIII ст., представники класичної політичної економії. Назва школи походить від грецьких слів “фізіс”– природа і “кратос”– влада. Засновник Франсуа Кене(1694-1774). Продовжив дослідження Кене– Жак Тюрго(1727-1781). Основні праці– “Зерно”, “Фермери” та “Економічна таблиця”(надр.1758р.).
Положення: 1)розглядав сусп. як живий організм, розрізняв в ньому 2 стани– здоровий нормальний та хворобливий ненормальний. У здоровому стані сусп. має рівновагу; 2)досліджуючи ек-ні процеси як природні, які мають свої внутрішні закономірності, підійшов до розуміння екон-го закону.
Основи ек.вч. Кене– є вчення про чистий продукт. Він вважав, що чист-й продукт створ. лише в землеробстві. Під чистим прод-м розумів надлишок знов створених у землер-ві вартості товару над витратами виробн. Промисл-ть визначав як безплідну сферу.
Кене нідійшов до поділу капіталу з точки зору його відтворення, але загальні поняття основного і оборотного капіталу він не дав. В “Економічній таблиці” була створена спроба розглянути вир-во як пр-цес відтворення.Встановив структуру суч-го сус-ва, виділив продукт-й клас, клас власників(монарха, духовенства, власників землі), безплідний клас(гром-ни, що не зайняті в землеробстві). Кене проаналізував можливість простого відтворення в нац-му масштабі між класами.
Жак Тюрго заклав основи теорії корисності. Основна праця– “Роздуми про створення розподіл багатства”(1776). Основою варт-ті товару вважав споживну вартість або корисністьречі, яка суб’єктивно оцінюється продавцями та покупцями. Дослідж-чи категорію прибутку, визначав його 3 складові: підпр-кий доход; оплату праці ризику і здібного підпр-ця; земельну ренту.Найм. працю пояснював через відсудження працівн-в від засобів вир-ва.
Основним предметом дослідж-я фізіократів було землеробство.
15. Економічне вчення А.Сміта.
Адам Сміт(1723-1790). Основна праця– “Дослідження про причини і природу багатства народів”(1776). Розглянув ек-ку як сис-му, в якій діють об’єктивні закони, які могуть бути пізнанні людиною. Визначив задачу ек-ки як науку, вона повинна здійсн. абстрактний аналіз об’єктивної ек-ї реальності.На підставі одерж-х висн-в розробляв рекомендації для здійсн. екон-ї політики. Як теоретик він дослідж-в внутр. зв’язки фізіології сусп-ва з інш-го боку, як спостерігач, він фіксує зовн. форми та зв’язки. Дає 3 визнач-я категорії цінності: 1)визнач. цінність(вартість витрат праці); 2)визн. працю, що купується; 3)визн. доходами або сумою дходів. Три основні класи: робіт., кап-ти, землевл-ки. Яким відпов. 3 форми доходу– зарп-та, прибуток, рента. Капітал визначав як запас, що служить для подальшого вироб-ва. Вів поняття основного і оборотного капіталу. Оборотн-й капітал приносить прибуток через обіг, а основн-й– не обертаючись. Розглядав гроші як зручний засіб обігу. Джерелом багатства вважав працю.
В теорії відтв-ня розр-є валовий та чистий продукт.Отже А.Сміт побудував цілісну сис-у ек-ї науки, сформулював прин-пи ек-го лібералізму; надав нового змісту старим екон. категоріями; основні ідеї знайшли відображення в теоріях 19ст.
16. Теорія вартості А.Сміта.
Теорія вартості. С. вживає термін цінність, а не вартість. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Отже мова йде про споживну і мінову вартість. С. ставить три основних правила що визначають мінову цінність товару: 1) визначити дійсне мірило мінової вартості; 2) з яких частин вона склад. 3) причини відхилення ринкової ціни від природньої.
С. твердить, що праця є основою цінності у всіх сферах в-ва. Цінність розглядає як суб’єктивну, так і об’єктивну. Розглядав обмін товарів у простому товарному в-ві. Заклав основи теорії факторів в-ва. Звертається до прин-пу природної свободи, до дії “невидимої руки”.