57.Революційно-демократична економічна думка в Україні.

Носієм революційно-демократичної тенденції суспільного розвитку в пореформений період було народництво. Революційні народники виступали з позицій пореформеного селянства, боротьба якого спрямувалась проти залишків кріпосництва.

Економічні ідеї революційного народництва.

Рух народників на Україні відрізнявся від російського з-за 2 факторів: особливостей форм селянського землеволодіння і національних моментів. В У не було общинної форми землеволодіння і тому ідеї селянства останні бачили не в общині, а у зрівняльному подушному переділі землі. Другим моментом, що характеризував народницький рух в У, був зв‘язок частини його учасників з українофілами, тобто з буржуазним національно визвольним рухом, зокрема з його лівим (демократичним) крилом.

Революційно-народницький рух в У був репрезентований кількома групами і гуртками як лавристського так і бакуністського спрямування.

Лавристи свою пропагандистську діяльність проводили серед різних верств населення: робітників, інтелігенції, і особливо – селянства. Члени гуртків бакуністського спрямування основний акцент ставили на селянство. Проте народники не спромоглися викликати помітних зворушень серед селянства.

58. Економічні погляди Подолинського.

1850-1891 представник революційно-демократичного напрямку, народився в сім‘ї багатого поміщика Київської губернії.

Підкреслює прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом. Аналізує суперечності між працею і капіталом, між зростанням буржуазії та зубожінням трудящих, суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марнуванням за умов капіталізму. Корінь зла бачить у приватному виробництві, яка дає змогу капіталістам користуватися продуктом неоплаченої праці робітників. Капіталізму протиставляє соціалізм. Багато сил поклав до популяризації економічного вчення К. Маркса. Намагався знайти природничо-наукові основи соціалізму (у кількох статтях журналу “слово”). Саме праця може стати причиною збільшення кількості перетворюваної енергії на земній поверхні. Згодом його природо-наукове пояснення процесу праці назвали законом Подолинського. Завершив його наукові розробки Вернадський у своєму вчені про ноосферу.

59. Революційно- демократична суспільна думка на західноукраїнських землях. В.Навроцький, о.Терлецький, м.Павлик, і.Франко.

На західноукраїнських землях демократична суспільна думка представлена цілою плеядою діячів.

В.Навроцький (1847- 1882)- у своїх економічних працях торкався різних сторін суспільно- економічного розвитку Галичини. Великої уваги він приділяє аграрному питанню. Процес еволюції земельної власності, за його словами, спричинив консолідацію землі в руках великих земельних магнатів. Навроцький виступає як захисник інтересів селянства. Ним гостро критикується монополія шляхти на виробництво та продаж спиртних напоїв. Споюючи селян, шляхта отримувала величезні прибутки.

О. Терлецький (1850- 1902)- виступає як революційний демократ і саме з цих позицій висвітлює проблеми Галичини. Найголовнішим питанням, яке потребувало вирішення, було аграрне, а шляхом вирішення його є революційний. Терлецький критикує капіталізм як спосіб виробництва через панування приватного капіталу, конкуренцію, безробіття. Майбутнє суспільства зв'язує із соціалізмом.

М.Павлик (1853- 1915)- критикує капіталізм. Головну увагу у своїх працях приділяв вирішенню питання про усунення експлуатації та побудову майбутнього соціального суспільства. Павлик є прихильником громадського господарства і колективної власності. Прагнув еволюційного процесу переходу до соціалістичного ладу.

І.Франко (1856- 1916). Великий український письменник значне місце в своїй науковій праці приділяв дослідженню економіки Галичини, становищу селянства й робітничого класу. Причину соціальної нерівності, експлуатації трудящих Франко бачив у існуванні приватної власності. Він високо оцінює марксистську політичну економію і називає її політичною економією трудящих класів. В аналізі категорій політичної економії звертає особливу увагу на такі як: товар, гроші, капітал, рента. Ідею того, що людська праця є мірою вартості товарів, Франко використовує для критики капіталістичного способу виробництва. Заробітну плату він характеризує з позицій “закону заробітної плати” Лассаля.