Короткострокова сукупна пропозиція і ціна

Теорія короткострокової сукупної пропозиції є однією з найсуперечливіших елементів макроекономічної теорії. В першу чергу макроекономісти виділяють дві моделі короткострокової сукупної пропозиції. Одна із них називається крайнім випадком. Сутність моделі за крайнім випадком полягає в тому, що ціни і зарплата тимчасово є абсолютно негнучкими, тобто фіксованими. Такий випадок припускав Кейнс в умовах суттєвого відхилення економіки від стану повної зайнятості, коли в усіх або переважній більшості галузей спостерігається низький рівень використання виробничих потужностей. В цій ситуації в разі збільшення сукупного попиту робітники зацікавлені утримуватися від вимог щодо збільшення зарплати, а підприємці – від бажання підвищувати ціни. Крайній випадок може мати місце і тоді , коли держава приймає рішення тимчасово заблокувати ціни і зарплату.

На рисунку 4.4 криваAS – це крива короткострокової сукупної пропозиції. Оскільки у крайньому випадку ціни не змінюються, то крива AS приймає вигляд горизонтальної лінії. Як видно із рис.4.4, збільшення сукупного попиту переміщує її криву с положення АD₁ в положення AD₂. За абсолютно негнучких цін збільшення сукупного попиту втілюється в адекватне зростання обсягів виробництва, тобто від Y₁ до Y₂ . Це означає, що в умовах фіксованих цін короткострокова сукупна пропозиція є функція сукупного попиту.

P

Р₁

AS

AD₂

AD₁

Y₁ Y₂ Y

Рис. 4.4. Крива короткострокової сукупної пропозиції (крайній випадок).

Згідно з міжнародною статистикою індекси споживчих цін та номінальної зарплати , як правило, демонструють щорічне зростання. Про це свідчить і українська статистика. Отже, нормальним (типовим ) явищем для економіки з ринковими відносинами є не жорсткі (фіксовані), а гнучкі, тобто змінні ціни і зарплата. Про те їх зміна є недостатньою для швидкого відновлення повної зайнятості. Ціни і зарплата. , що змінюються недостатньо для швидкого урівноваження економіки на умовах повної зайнятості, називаються негнучкими. Негнучку поведінку цін і зарплати відображає основна модель короткострокової сукупної пропозиції.

Згідно з основною моделлю ціни і зарплата повільно реагують на порушення рівноваги в економіці. При цьому зарплата пристосовується до зміни рівня цін з певним запізненням порівняно з їх зміною. Завдяки розриву , який виникає між динамікою цін і динамікою зарплати, у підприємств тимчасово змінюється прибутковість і з’являється мотивація змінювати обсяг виробництва. Тому згідно з основною моделлю обсяг виробництва в короткостроковому періоду є зростаючою функцією від ціни, внаслідок чого крива короткострокової сукупної пропозиції має додатний нахил.

Додатний нахил кривої короткострокової сукупної пропозиції поділяється переважною більшістю макроекономістів. Але, незважаючи на це, досі немає єдиного теоретичного інструментарія, що пояснював би негнучкість цін і зарплати в короткостровому періоді. Натомість налічується кілька гіпотез, в основі яких лежать різні припущення. Щоб не перевантажувати розгляд теоретичного інструментарію короткострокової сукупної пропозиції, ми не будемо робити розгорнутий аналіз цих гіпотез. Обмежимося лише короткими анотаціями гіпотез, які є найпоширенішими.

Згідно з гіпотезою негнучкої зарплати номінальна зарплата тимчасово не змінюється в разі збурень сукупного попиту. Тому зростання цін порівняно з очікуваним рівнем знижує реальну зарплату порівняно з тією, на яку розраховували працівники і враховували підприємці при укладанні трудових угод. Це здешевлює працю і стимулює підприємства збільшувати обсяг виробництва. Гіпотеза неправильних уявлень працівників передбачає, що номінальна зарплата змінюється. В процесі її зміни працівники виходять із своїх цінових очікувань і бажаної реальної зарплати. Але вони можуть помилятися в своїх цінових очікуваннях. Якщо фактичні ціни виявилися вищими за очікуваний рівень, то це здешевлює працю і спонукає підприємства до збільшення обігу виробництва.

За гіпотезою недосконалої інформації підприємства не володіють інформацією про загальний рівень цін у прогнозному періоді, з яким вони мають узгоджувати свої ціни. При ухваленні рішень щодо обсягів виробництва вони змушені спиратися на цінові очікування. Якщо загальний рівень цін перевищить їх очікуваний рівень, то підприємства адекватно піднімуть ціни на свою продукцію, що стимулюватиме їх до збільшення обсягу виробництва.

Гіпотеза негнучких цін припускає, що підприємства встановлюючи ціни на свою продукцію на базі своїх очікувань, не відразу їх змінюють у відповідь на зміни попиту. Це обумовлюється довгостроковими угодами між виробниками і споживачами або побоюваннями підприємств відштовхнути від себе своїх покупців. Припустімо, що рівень цін в економіці несподівано упав. Але за даною гіпотезою підприємство не знижує ціни на свою продукцію. За таких умов фактичний рівень цін виявився нижчим порівняно з очікуваним їх рівнем. Тому попит на продукцію даного підприємства і обсяг її виробництва скоротяться.

Хоча кожна з наведених гіпотез спирається на різні припущення, всі вони ведуть до однакового висновку – якщо фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного їх рівня, то в такому ж напрямі обсяг виробництва відхиляється від потенційного рівня. При цьому очікуваний рівень цін – це рівень цін повної зайнятості, оскільки працівники і підприємства враховують його в процесі ухвалення рішень щодо рівня номінальної зарплати, яка за припущенням має врівноважувати ринок праці, тобто утримувати безробіття на природньому рівні. Звідси випливає функція короткострокової сукупної пропозиції:

(4.4)

де – обсяг виробництва (сукупна пропозиція) у короткостроковому періоді,

–відповідно фактичний і очікуваний рівень цін,

–чутливість обсягів виробництва до відхилення фактичного рівня цін від очікуваного їх рівня. Вона показує на скільки одиниць змінюється реальний ВВП при відхиленні фактичного рівня цін від очікуваного їх рівня на одиницю.

Для ілюстрації рівняння (4.4) звернемося до рис. 4.5.

P AS^L AS

T₂

P₂

P₁=P^e

AD₁

AD₂

Y₁ Y₂ Y

Рис. 4.5. Крива короткострокової сукупної

пропозиції (основна модель)

На рис. 4.5 початкова рівновага в економіці знаходиться в точці Т₁. В цій точці крива AS перетинається з кривою AD₁ на умовах, що фактичний рівень цін співпадає з очікуваним рівнем, тобто Р₁=Р^е, безробіття дорівнює природної нормі, а фактичний обсяг виробництв знаходиться на потенційному рівні, тобто Y₁ = Y_р . Тепер припустімо, що внаслідок неочікуваного збільшення сукупного попиту фактичний рівень цін зростає від Р₁ до Р₂.Внаслідок цього здешевлюється праця і у підприємців з’являється мотивація збільшити обсяг виробництва порівняно з потенційним рівнем. Це демонструє переміщення кривої сукупного попиту в положення AD₂ і економіки – в точку Т₂.

Отже, якщо фактичний рівень цін перевищує очікуваний рівень (Р>Р^е) , то фактичний обсяг виробництва перевищує його потенційний рівень (Y > Y_р) . Звичайно, що коли фактичний рівень цін переменшить їх очікуваний рівень (Р<Р^е), то фактичний обсяг виробництва переменшить його потенційний рівень (Y < Y_р).

В рівнянні (4.4) цінові очікування визначаються на базі інформації про інфляцію в минулому періоді. Такий механізм формування цінових очікувань відповідає теорії адаптивних очікувань. Альтернативний підхід до механізму формування цінових очікувань базується на теорії раціональних очікувань. В основі цієї теорії лежить припущення про здатність людей точно передбачати майбутній рівень цін. Тому якщо відбувається очікуване збільшення сукупного попиту та зростання цін, то за даною теорією це не вплине на обсяг виробництва. Іншими словами, коли зміни в цінах очікуються, ринки врівноважені і економіка знаходиться в стані повної зайнятості. І лише у випадку виникнення несподіваних подій, які не були враховані в цінових очікуваннях, обсяг виробництва може відхилятися від потенційного рівня протягом незначного часу, що потрібний людям для внесення змін в свої очікування.¹