Розділ 5. Грошовий ринок

Грошовий ринок – це такий сегмент фінансового ринку, на якому здійніюється купівля-продажа лише короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких складає менше ніж один рік.¹ Основним параметрами грошового ринку є пропозиція грошей і попит на гроші, які взаємодіють між собою за допомогою процентної ставки.

5.1. Пропозиція грошей Сутність та структура грошової пропозиції.

Щоб зрозуміти пропозицію грошей слід попередньо врахувати, що гроші, з одного боку, є елементом багатства; з іншого – одним із видів активів. Багатство – це сукупність всіх одиниць власності, які мають вартість; актив – це певна одиниця власності, яка має вартість. Всі активи поділяються на дві великі групи – фінансові і матеріальні (реальні). Гроші відносяться до групи фінансових активів. Але крім грошей до складу фінансових активів входять негрошові активи, головними серед яких є акції та облігації.

Пропозиція грошей – це сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період часу. Поряд з терміном грошова пропозиція макроекономісти при визначенні сукупності грошей використовують інший термін – грошова маса. З кількісної точки зору грошова пропозиція і грошова маса є рівнозначними поняттями. Відмінність між ними полягає в тому, що термін грошова маса використовується тоді, коли абстрагуються від грошового ринку і зосереджують увагу лише на кількісних характеристиках грошей.

Грошова пропозиція складається з грошових активів, які мають різну ліквідність. Під ліквідністю розуміють здатність активів перетворюватися в платіжний засіб без затримки і втрати своєї номінальної вартості. Готівкові гроші є найліквіднішим активом, в порівнянні з яким оцінюється ліквідність всіх інших активів. В залежності від рівня ліквідності всі грошові активи групуються в грошові агрегати.

Не існує єдиної для всіх країн системи грошових агрегатів. Між країнна відмінність щодо формування грошових агрегатів залежить головним чином, від рівня розвитку фінансового ринку та особливостей монетарної політики. Агрегатна структура грошової маси в Україні представлена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Структура грошової маси в Україні.

Грошові агрегати	Склад грошових агрегатів	2003 рік
		млн.грн.	в % до загальної суми
М0	Готівка (гроші поза банками)	33119	34,8
М1	М0 + кошти на поточних рахунках у національній валюті	53129	55,9
М2	М1 + строкові кошти в національній валюті та валютні кошти	94463	99,4
М3	М2 + кошти клієнтів у довірчому управлінні та цінні папери власного боргу банків	95043	100,0

Джерело: Звіт Національного банку України.

Таблиця 5.1 показує, що агрегат М0 охоплює найліквідніший актив – готівкові гроші. Далі в міру зростання номера грошових агрегатів їх склад послідовно нарощується за рахунок додавання активів з меншою ліквідністю. При цьому важливо підкреслити, що в складі грошової маси значу частку займає готівка –34,8%. Це можна пояснити низьким рівнем розвитку фінансового ринку та недостатнім використанням електронних засобів платежу в Україні. Для порівняння зазначимо, що в раїнах західної Європи частка готівки у складі сукупної грошової маси складає приблизно 6%.

Як відомо, головною функцією грошей є їх здатність бути засобом обміну, тобто платіжним засобом. В залежності від рівня спроможності виконувати функцію платіжного засобу всі грошові активи поділяються на два види: власне гроші (гроші у вузькому розумінні) і майже гроші (гроші у широкому розумінні). До власне грошей відносять ті активи, що охоплюються агрегатом М1 і можуть безпосередньо використовуватися в якості платіжного засобу. До них належить готівка, що є зобов’язанням центрального банку, і кошти на поточних рахунках, які є зобов’язаннями комерційних банків.

Всі інші активи, що входять до складу агрегатів М2 і М3, є майже гроші. Вони є майже грошіма тому, що безпосередньо являються не платіжним засобом, а засобом заощадження. Проте без великих перепон вони можуть бути перетворені в активи, які використовуються як платіжний засіб.

Пропозиція грошей в першу чергу залежить від політики центральних банків, які володіють монопольним правом на первинну грошову емісію. Центральний банк в Україні – це Національний банк, в США – Федеральна резервна система, в Германії – Бундесбанк. Результатом первинної грошової емісії є приріст грошової бази, яка визначається за формулою:

Н = CU + BR (5.1)

Розкриємо зміст окремих елементів формули (5.1)

Н – грошова база. Поряд з зазначеним терміном при визначенні первинної грошової емісії в літературі використовують інші терміни – резервні гроші, гроші підвищеної ефективності, високо потужні гроші тощо.

CU – готівка, яка знаходиться поза банками тобто на руках у населення. До складу готівки поза банками не входить готівка, яку тримають комерційні банки в своїй касі.

BR – банківські резерви. До банківських резервів відноситься та частина банківських грошей, яка не використовується для здійснення активних операцій (надання позик, інвестування). Банківські резерви включають депозити, які розміщуються на рахунках центрального банку, і готівку, яку кожний банк має тримати в своїй касі.

Банківські резерви складаються з двох компонентів: обов’язкові резерви і надлишкові резерви. Обов’язкові резерви – це мінімальна сума резервів, яку зобов’язаний тримати кожний банк згідно з чинним законодавством. Величина обов’язкових резервів визначається центральним банком за допомогою норм по відношенню до депозитів. Вони, як правило, диференціюються по видам депозитів. На цій підставі величину обов’язкових резервів можно визначити так:

(5.2)

LR – обов’язкові резерви, lr – норма обов’язкового резервування;

D – банківські депозити.

Крім обов’язкового мінімума резервів кожний банк може тримати певну величину наднормативних резервів, які називаються надлишковими. Їх величину банки визначають самостійно на основі аналіза співвідношення втрат і вигод. Отже, величину банківських резервів можна визначити за формулою:

BR = LR + ER (5.3)

де ER – надлишкові резерви

Грошова пропозиція відрізняється від грошової бази і визначається як сума готівки і банківських депозитів:

M^s = CU + D (5.4)

де M^s – грошова пропозиція

Грошовий мультиплікатор

Грошова пропозиція, як правило, перевищує грошову базу. Це пояснюється тим, що банківська система здійснює вторинну грошову емісію на основі мультиплікації (примноження) грошової бази. Отже, крім центрального банку здатністю створювати гроші володіє також банківська система, тобто сукупність депозитно-кредитних установ, головними серед яких є комерційні банки.

Щоб визначити рівень мультиплікації грошової бази виконаємо просту математичну операцію. Спочатку поділимо рівняння (5.4) на рівняння (5.1).

(5.5)

Тепер праву частину рівняння (5.5) поділимо на суму банківських депозитів, тобто на D:

(5.6)

В правій частині рівняння (5.6) величина – це коефіцієнт готівки, який відображає відношення готівки до депозитів. Позначимо його символом cr. Величина – це резервна норма, яка відображає відношення між банківськими резервами та банківськими депозитами. Позначимо її символом rr. Якщо після цього в рівняння (5.6) внести прийняті позначення, а грошову базу (Н) перенести в його праву частину то отримаємо функцію пропозиції грошей:

(5.7)

Рівняння (5.7) показує, що грошова пропозиція являє собою добуток грошової бази (Н) і коефіцієнта пропорційності (cr + 1/cr + rr). Цей коефіцієнт називається грошовим мультиплікатором. Він показує на скільки одиниць змінюється грошова пропозиція при зміні грошової бази на одиницю. Якщо грошовий мультиплікатор позначити літерою m_m, то його формулу можна записати так:

(5.8)

Формула (5.8) свідчить, що грошовий мультиплікатор залежить від трьох економічних суб’єктів:

• домогосподарств, які впливають на співвідношення між готівкою і депозитами (cr);

• центрального банку, який регулює резервну норму (rr) через встановлення норми обов’язкового резервування (lr);

• комерційних банків, які в певній мірі теж можуть впливати на резервну норму через створення надлишкових резервів.

Після того як ми вияснили від чого залежить грошовий мультиплікатор, функцію пропозиції грошей можна спростити до такого вигляду:

(5.9)

Щоб показати як банківська система створює гроші за рахунок мультиплікатора грошової бази, звернемося до умовного прикладу, який представлено в таблиці 5.1.