Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
makro / 03 Rozdil.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
212.99 Кб
Скачать

Головну координуючу роль в економіці виконує ринкова система, яку можна поділити на три ринкових агрегата: ринок праці (робочої сили), товарний ринок (ринок продуктів), грошовий ринок. Кожний ринок працює на забезпечення локальної рівноваги в економіці, а всі разом вони підтримують тенденцію до забезпечення загальної економічної рівноваги. Крім забезпечення рівноваги в економіці постійним наслідком функціонування ринків є інфляція. Тому аналіз механізмів функціонування ринкових агрегатів та інфляції має бути предметом другої частини підручника.

У розділі 3 розглядаються умови та механізм функціонування ринку праці. Розкривається зміст категорій, що характеризують цей ринок; аналізуються альтернативні теорії щодо механізму його врівноваження; визначаються чинники, що викликають безробіття та його соціально-економічні наслідки. Предметом розділу 4 є товарний ринок, основними категоріями якого є сукупний попит, сукупна пропозиція і ціна. Визначається сутність та чинники, що впливають на сукупний попит і сукупну пропозицію. Особлива увага приділяється функціям сукупної пропозиції в довгостроковому і короткостроковому періодах. І наприкінець подається механізм врівноваження товарного ринку в різнострокових періодах.

Розділ 5 присвячено грошовому ринку. Розкриваються умови формування та функція пропозиції грошей, еволюція функції попиту на гроші, механізм врівноваження ринку грошей при різних варіантах порушення рівноваги, кількісна визначеність номінальної та реальної процентної ставки. Розділ 6 присвячено інфляційному механізму. Розкривається кількісна визначеність, види, причини та суспільні наслідки інфляції. Принциповим питанням розділу є аналіз кривої Філіпса, яка слугує теоретичним інструментом вирішення альтернативи «інфляція — безробіття».

Розділ 3. Ринок праці

3.1. Зайнятість і безробіття.

Зайнятість і безробіття є основними категоріями які характеризують ринок праці. Тому вивчення ринку праці почнемо з визначення цих категорій. Для цього спочатку розглянемо складові елементи населення країни, яке слугує джерелом основного фактору виробництва – робочої сили.

Населення як джерело робочої сили

Згідно з методологією Держкомстату України все доросле населення країни можна поділити на три групи. Перша група – зайняті. До цієї групи входять особи у віці 15–70 років, які зайняті економічною діяльністю, що приносить дохід. В процесі статистичного обстеження до зайнятих відносять особи, які відпрацювали протягом тижня хоча б одну годину (в особистому селянському господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова, або інша робота.

Друга група – безробітні. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) до складу безробітних входять особи у віці 15–70 років як зареєстровані так і незареєстровані в державній службі зайнятості, що одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу; впродовж двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату як найманий працівник або на власному підприємстві.

Перелічені дві групи складають робочу силу країни. Вони відносяться до її економічно активного населення і забезпечують пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Згідно з даними Держкомстата України у 2001 році економічно активне населення України складало 22755,0 тис.осіб, в тому числі зайняті – 202238,1 тис.осіб або 88,9%; безробітні – 2516,9 тис.осіб або 11,1%.

Третя група – особи поза робочою силою. До зазначеної групи відносяться особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як “зайняті” або “безробітні”. Це стосується наступних категорій населення: учні та студенти, пенсіонери; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу; інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом. Зазначена група відноситься до економічно неактивного населення. За даними Держкомстату України у 2001 році воно склало в нашій країні 13528,9 тис.осіб або 37,3% дорослого населення.

Для оцінки рівня використання робочої сили застосовуються відносні показники. До них можна віднести такі:

  1. рівень зайнятості, який визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15–70 років (доросле населення) до всього населення зазначеного віку:

(3.1)

2) рівень безробіття, який визначається як відношення кількості безробітних віком 15–70 років до робочої сили (економічно активного населення):

(3.2)

де u –– рівень безробіття

U–– кількість безробітних

L –– робоча сила

3)коефіцієнт участі в робочій силі, який відображає відсоток робочої сили в чисельності дорослого населення:

(3.3)

Згідно з даними Держкомстата України у 2001 році в Україні рівень зайнятості склав 55,8%; рівень безробіття – 11,1%. Що стосується коефіцієнту участі в робочій силі, то у 2001 році він склав 62,7%.

Соседние файлы в папке makro