Відновлення рівноваги, яка порушується сукупною пропозицією.

Зміни короткострокової сукупної пропозиції досить часто відбуваються у вигляді шоків (збурень). Під шоками пропозиції розуміється неочікувана різка зміна умов функціонування економіки, яка суттєво впливає на середні витрати, і як наслідок, на товарні ціни. Ці шоки називають ще ціновими, оскільки вони дестабілізують всі ціни , як товарні, так і ресурсові. Існують несприятливі та сприятливі шоки пропозиції. Перші проявляються через різке падіння обсягів виробництва і зростання цін, інші – через різке збільшення обсягів виробництва і зростання цін.

На рис. 4.8 відображено наслідки порушення економічної рівноваги, яке виникло під впливом несприятливого шоку пропозиції. Згідно з рис. 4.8, початкова подвійна рівновага досягається в точці Т₁, в якій економіка знаходиться в стані повної зайнятості. Зазначеним умовам відповідає рівноважний ВВП на потенційному рівні (Y₁=Y_p), рівноважна ціна (Р₁), а також певна рівноважна зарплата на ринку праці, який знаходиться за межами рис.4.8.

AS^L

P AS₂ AS₁ AS₃

P₃ T₃

Р₂ Т₂

P₁ Т₁

AD₁ AD₂

Y₂ Y₁ Y

Рис. 4.8. Модель AD–AS в умовах несприятливого шоку пропозиції.

Тепер припустімо, що суттєво підвищилися ціни на енергоресурси. Це викличе збільшення середніх витрат, внаслідок чого крива короткострокової сукупної пропозиції зміститься вліво з положення AS₁ в положення AS₂ . Точка Т₂ стане точкою нової короткострокової рівноваги, в якій обсяг виробництва впаде до Y₂, ціни зростуть до Р₂. Номінальна зарплата при цьому тимчасово не зміниться, а реальна зарплата збільшиться. Тому на ринку праці безробіття перевищить природний рівень. Ситуація, в якій відбувається як падіння обсягів виробництва так і зростання цін, називається стагфляцією. Її виникнення є наслідком скорочення сукупної пропозиції в короткостроковому періоді.

Для визначення довгострокових наслідків скорочення сукупної пропозиції потрібно враховувати реакцію зарплати (номінальної) у відповідь на загальне зростання цін. В даній ситуації ця реакція є протилежною тій, яка має місце в умовах порушення подвійної рівноваги, що викликається збуреннями сукупного попиту. Так, при зростанні сукупного попиту номінальна зарплата підвищується пропорційно зростанню цін, оскільки на ринку праці попит на робочу силу зростає . При зростанні цін, що спричиняється несприятливим шоком пропозиції, попит на працю зменшується. Отже, в умовах несприятливого шоку пропозиції однаковий вектор руху цін супроводжується протилежним вектором руху попиту на працю.

В умовах падіння попиту на працю конкуренція між робітниками за робочі місця викликає зменшення номінальної зарплати. Її зменшення у свою чергу знижує середні витрати і ціни. Останні викликають збільшення сукупного попиту. Звичайно, що цей процес відбувається повільно , бо заробітна плата негнучка. В міру зменшення номінальної зарплати економіка буде рухатися вздовж кривої AD₁назад – вправо поки не досягне точки Т₁.

У точці Т₁зменшення номінальної зарплати нейтралізує те зростання середніх витрат, яке було викликане підвищенням цін на енергоресурси. У цій точці економіка повертається в стан подвійної рівноваги, а ціни до такого рівня який спостерігався до шоку пропозиції. Але номінальна зарплата тепер нижче , ніж була до шоку. Реальна зарплата теж зменшилася. Отже у довгостроковому періоді відновлення подвійної рівноваги, порушеної шоком пропозиції , викликає зниження реальної зарплати за рахунок її номінального зниження.

Наведений варіант подолання стагфляції є коректним, оскільки не суперечить сучасному теоретичному інструментарію. Але він обмежується лише ринковим саморегулюванням, яке не є самодостатнім при вирішенні проблеми стагфляції. Часова невизначеність періоду, необхідного для пристосування ринкової економіки до несприятливого шоку пропозиції, та економічні та соціальні втрати, які при цьому виникають, свідчать про нездатність ринку ефективно вирішувати проблему стагфляції. Тому щоб прискорити вихід економіки із стану стагфляції і мінімізувати економічні та соціальні втрати, у вирішення цієї проблеми має втрутитися держава.

Головним напрямом стабілізаційної політики держави щодо виходу із стагфляції має бути політика стимулювання пропозиції за допомогою заходів, спрямованих на такі технологічні зміни в економіці, які здатні швидко викликати підвищення ефективності використання ресурсів (матеріальних і трудових) і зменшити середні витрати. Певного результату держава може досягти зниженням рівня оподаткування підприємств, оскільки податки в певному розумінні теж відносяться до витрат підприємств. Зазначені заходи повинні прискорити переміщення кривої AS в положенняAS₁і повернення економіки в точку Т₁.

Цього може бути недостатньо, якщо стагфляція є глибокою, що мало місце в Україні у 90-х роках ХХ століття. Припустімо, що під впливом політики стимулювання пропозиції рух кривої ASвправо зупинився в положенніAS₃. За таких умов уряд має можливість вдатися до політики стимулювання попиту, що перемістить економіку в точку Т₃,тобто в стан повної зайнятості. Звичайно, що цей захід викличе додаткове зростання цін до Р₃. Проте слід враховувати, що воно відбудеться на фоні прискорення виходу економіки з рецесії, яке зменшить економічні та соціальні втрати. Тому доцільність застосування політики стимулювання попиту за даних умов залежить від співвідношення між її позитивними і негативними наслідками.

Першій варіант – номінальна зарплата почне поступово підвищуватися, щоб у підсумку збільшуватися пропорційно зростанню цін і відновити попередній рівень реальної зарплати. За такої реакції зарплати події в економіці будуть розгортатися по наступному сценарію. Підвищення зарплати викличе подальше зростання середніх витрат, що змістить криву короткострокової сукупної пропозиції вліво від положення AS₂ і ще більше підніме ціни. Якщо пристосовування зарплати до цін не зупиняти, то її періодичне зростання у відповідь на кожний новий рух цін вгору викличе спіраль “ціна – зарплата”. Крива короткострокової сукупної пропозиції буде переміщуватися все далі вліво, обсяг виробництва невпинно скорочуватися, а ціни – зростатимуть. Це тупікова ситуація, яка може привести країну до економічного краху.

Другий варіант полягає в тому, що падіння обсягу виробництва супроводжується скороченням попиту на ринку праці. Тому, якщо спиратися на класичну теорію, то можна припустити, що конкуренція між робітниками врешті-решт примусить їх погодитися на зниження номінальної зарплати навіть в умовах зростання цін. Звичайно, що це суттєво зменшить середні витрати тому на рис. 4.8 крива короткострокової сукупної пропозиції переміститься назад-вправо в положення AS₁. Відповідно з цим ціни повернуться до рівня Р₁, а обсяг виробництва до потенційного рівня, тобто до Y₁, що забезпечить в економіці подвійну рівновагу. Проте такий сценарій розгортання подій в економіці є маловірним, оскільки він передбачає вирішення проблеми стагфляції лише за рахунок різкого зменшення реальної зарплати.

Обидва варіанти, які спираються на інструментарій класичної теорії, свідчить про те. Що в короткостроковому періоді ціни у взаємодії із зарплатою не можуть розглядатися як самостійний інструмент подолання стагфляції. За таких умов проблема відновлення повної зайнятості може вирішуватися з урахуванням як цінового механізму так і нецінових чинників. Це означає, що економіка зможе повернутися від стагфляції до повної зайнятості лише тоді, коли спільним результатам цін і нецінових чинників буде повернення середніх витрат до рівня, який передував щоку пропозиції. Але тривалість періоду, протягом якого приватна економіка здатна в такий спосіб самостійно подолати стагфляцію, не піддається часовому визначенню. Тому щоб прискорити вирішення цієї проблеми і мінімізувати економічні і соціальні випадки від стагфляції, держава має застосовувати політику, спрямовану на зменшення середніх витрат в економіці.

Головним напрямом цієї політика є застосування комплекса заходів, зорієнтованих на вдосконалення технології виробництва і підвищення за рахунок цього ефективності використання всіх ресурсів – як матеріальних так і трудових. Вагомою результату можна досягти зниженням рівня оподаткування підприємств, оскільки податки в певному розумінні теж відносяться до витрат, пов’язаних з виробництвом продукції.

Але якщо стагфляція є глибокою, що мало місце в Україні в 90-х роках ХХ століття, то перелічених заходів може бути недостатньо для швидкого виходу із стану неповної зайнятості. За таких умов уряд змушений вдатися до тимчасового зменшення реальної зарплати. Цього можна досягти за допомогою прискорення темпів грошово-кредитної емісії, що здатне забезпечити випереджаюче зростання цін порівняно із зростанням номінальної зарплати.