Проблеми впровадження електронних грошей в грошовий оборот.
При впровадженні електронних грошей в грошовий оборот виникає ряд проблем. Серед них основними є:
відсутність законодавчої бази для функціонування електронних грошей;
розбіжності з окремих питань з центральними емісійними банками;
проблеми забезпечення високого рівня безпеки функціонування електронних грошей.
Центральні емісійні банки є головним регулятором грошово-кредитної політики в усіх країнах, і природно, що основним завданням організацій, які впроваджують системи електронних грошей, є врегулювання взаємовідносин з ними.
Основні питання, що стоять перед центральними банками у зв'язку з впровадженням електронних грошей, зводяться до наступного:
дозвіл емісії електронних грошей та визначення кола емітентів;
організація регулювання і обігу електронних грошей;
рішення проблеми виникають ризиків у системах електронних грошей.
Без схвалення або мовчазної невтручання з боку центрального банку спроба впровадження електронних грошей в країні буде неспроможна. Центральний банк при вирішенні питання про дозвіл функціонування електронних грошей стикається з Проблемою обмеження своїх можливостей з регулювання грошово-кредитної системи та можливою втратою контролю над грошовою масою, тому що порушується його монополія на емісію готівки.
При первинному впровадженні електронних грошей необхідно обмежити коло емітентів невеликим числом кредитних організацій, з метою жорсткого регулювання, контролю та мінімізації можливих ризиків. У той же час поширення та обслуговування електронних грошей можуть проводити як банківські, так і небанківські організації. Рішення ж даного питання в подальшому має грунтуватися на аналізі стану і розвитку систем електронних грошей в кожній конкретній країні.
При вирішенні емісії електронних грошей приватними кредитними організаціями центральні банки стикаються з необхідністю оцінити її вплив на грошово-кредитну політику, грошову масу, емісійний дохід та інші фактори. Проте вплив електронних грошей на грошову систему не буде значним, тому що вони займуть лише невелику нішу розрахункових операцій за реальними угодами на малі суми. У той же час центральні банки можуть застосувати ряд заходів стабілізаційного характеру, зокрема введення норм резервування або мита за емісію, в залежності від обсягу випущених електронних грошей і т.д., що дозволить ефективно регулювати грошовий ринок.
Перспективи розвитку електронних розрахунків
У будь-якої товарної кошику, що лежить у забезпеченні таких нових грошей, повинні переважати звичні ліквідні товари масового споживання. Тому в довгостроковій перспективі матимуть успіх приватні електронні грошові системи трьох категорій емітентів:
1) володіють ресурсним забезпеченням - найбільші видобувні компанії, в силу сталості попиту на ресурс;
2) володіють нерухомістю - найбільші власники офісних, торгових, складських площ у провідних світових центрах, в силу сталості зростання вартості активу;
3) володіють мережами дистрибуції - глобальні супермаркети і рітейлери, в силу сталості довіри мас споживачів.
Економічна необхідність вимагає появи нового виду готівкових грошових знаків, фізичним втіленням яких стане не шматок паперу або металу, а електронні імпульси, що зберігаються в пам'яті комп'ютера. Розвиток обчислювальної техніки, засобів телекомунікацій, а також систем шифрування та криптографії цілком дозволяє провести таку трансформацію. Причому слід зазначити, що сутність грошей як економічної категорії, їх функції, ролі і відносини суб'єктів не змінюються, змінюється тільки фізична форма носія грошових знаків.