3. Місце і роль офіційного тлумачення у системі правових актів.

3.1. Інтерпретаційні акти Конституційного суду України, як особливе джерело права.

Конституцією України 1996 р. у державний механізм країни введено такий заклад, як Конституційний Суд, який покликаний всією своєю діяльністю забезпечувати конституційну законність і давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

У Конституції України передбачені дві групи повноважень КСУ, а саме: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України(конституційності) законів та інших правових актів (конституційний судовий контроль КСУ); 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України .[1,ст.150]

Конституційна інтерпретація – найважливіша функція КСУ. Можна виділити кілька сфер інтерпретаційної діяльності органу конституційної юстиції: 1) офіційне нормативне тлумачення Конституції України; 2)конституційне тлумачення, здійснюване в ході перевірки конституційності нормативних актів, внутрішньодержавних і міжнародних договорів;3)інтерпретація конституційних норм при вирішенні спорів про компетенції між органами державної влади; 4) тлумачення конституційних норм при розгляді скарг на порушення законом конституційних прав і свобод громадян та перевірку конституційності законів по запитах судів.[5,c.179]

Об'єктом офіційного тлумачення КСУ є діючі Конституція України та закони України, прийняті як до, так і після набуття чинності Конституцією України. Закони, які не набрали чинності, і закони, що втратили чинність, офіційному тлумаченню КСУ не підлягають. Об'єктом офіційного тлумачення КСУ можуть бути також закони або їх окремі положення.[8,c.12]

Перед процесом офіційного тлумачення законів України КСУ має дослідити питання їх відповідності Конституції України (конституційності). Якщо виявиться, що закон не відповідає Конституції України, суперечить їй, він визнається неконституційним з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.

Юридичну діяльність щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України КСУ здійснює за зверненнями певних суб'єктів у встановленому законом процедурному порядку і висловлює в особливій формі у інтерпретаційних актах (тобто в рішеннях, які мають за собою відповідніправові наслідки).[7,c.420]

За результатами розгляду на пленарних засіданнях справ щодо конституційності законів та інших правових актів і щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України, КСУ приймає рішення.[2,ст.50]

Рішення КСУ з питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів і про офіційне тлумачення Конституції України та законів України є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, в тому числі і самим КСУ, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території Україні. За невиконання рішень КСУ законом передбачена відповідальність.

Рішення КСУ діють безпосередньо і не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади, посадових і службових осіб. Рішення КСУ щодо конституційності законів або інших правових актів і щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є остаточними. Це означає, що вони вступають в силу з моменту прийняття (проголошення) і ніхто, в тому числі і сам КСУ скасувати їх змінити не можуть.

Правова природа інтерпретаційної діяльності КСУ полягає у з'ясуванні і роз'ясненні конституційності нормативно-правових Україні та їх складових частин, інтерпретації, встановлення відповідної дійсності змісту, тобто в певній констатації, а не в їх поправки, зміни або доповнення.

Метою офіційного тлумачення КСУ положень Конституції України та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави.

Змістом офіційного тлумачення КСУ положень Конституції України та законів України є їх конкретизація, уточнення, деталізація. Це певні норми, а саме – інтерпретаційні норми, в яких даються розпорядження, як розуміти той чи інший термін, вираз або правову норму в цілому, як її застосовувати. Це – нормативне тлумачення, норми роз'яснення; вони сприяють правильній реалізації Конституції України та законів України і в цьому аспекті є допоміжними правилами. Їх допоміжний характер дістає вияв і в тому, що вони не можуть застосовуватися окремо, самостійно, без роз'яснювальних положень Конституції України та законів України, вони діють тільки разом з положеннями, які тлумачилося, і не можуть бути нормативною основою правозастосовних актів. При вирішенні конкретних справ необхідно посилатися на правові норми Конституції України та законів України як на юридичні підстави для рішення і лише додатково – на їх офіційні роз'яснення КСУ.

Функціональне призначення рішень КСУ щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України – це юридичний засіб забезпечення їх правильного і однозначного розуміння і застосування, і, отже, одне з юридичних засобів зміцнення конституційної законності, охорони Конституції України.

Офіційне тлумачення Конституції України та законів України КСУ має «зворотну силу». Її межі визначаються моментом вступу в силу положень Конституції України та інтерпретованих законів України – так як в процесі здійснення не змінює правової норми її зміст залишається незмінним, а офіційними тлумаченнями тільки встановлюється той зміст, який вклав у неї законодавець. Тому норми права завжди мають той зміст, розкрите офіційними тлумаченнями, і вони повинні застосовуватися відповідно до даного змісту. Якщо офіційного тлумачення КСУ положень Конституції України або законів України не відповідають акти їх застосування, останні підлягають скасуванню.[11,c.401]

Тлумачення Конституції відіграє важливу роль у становленні та розвитку правової системи будь-якої держави, яка вважається правовою і демократичною.В Україні важливість цієї проблематики посилюється браком досвіду демократичного державного будівництва, відповідних традицій, конституційних звичаїв, загальної практики безпосереднього застосування конституційних норм. Ці обставини, а також абстрактний та загальний, а іноді навіть не цілком конкретний характер положень Конституції та наявність у ній прогалин і колізій додають цим питанням особливої значущості.

У даний час досить актуальна проблема кордонів тлумачення Конституції України органом конституційної юрисдикції. Питання про межі тлумачення Конституції та законів органом конституційної юрисдикції пов'язаний з оцінкою нормативності актів офіційного тлумачення. Сьогодні це одна з найбільш складних проблем інтерпретаційної діяльності. Мова йде і про те, які юридичні наслідки має акт офіційного тлумачення для нормотворчості, правозастосовної та судової практики.[10,c.218]

Конституційні норми, як правило, узагальнено, не деталізовані в конституційному тексті, а розкриваються в поточному законодавстві. Тому до суддів КСУ в процесі їх інтерпретаційної діяльності пред'являються великі вимоги.

Єдиний орган конституційної юрисдикції не має права виходити за межі Конституції України при інтерпретації її положень, інакше він буде виступати в якості порушника Конституції. КСУ має право тільки тлумачити норми Конституції і законів України, а не бути законодавцем. Він не може модифікувати конституційну норму ні при нормативному, ні за казуальному тлумачення Конституції України. Критерій тут один: КСУ не може вносити нічого нового в інтерпретуючу норму, інакше він перетворюється на законодавця, а це не є функцією єдиного органу конституційної юрисдикції. При офіційному тлумаченні Конституції та законів України КСУ важливо не допустити їм підміни законодавця – Верховної Ради України.[10,c.221]

Якщо можливі різні інтерпретації тих чи інших положень Конституції України або законів України і ці тлумачення не суперечать Конституції України, вирішувати такі питання, конкретизувати такі положення повинен парламент. У протилежному випадку своїм тлумаченням зазначених положень Конституції або законів України КСУ обмежував би повноваження Верховної Ради Україні.

Аналіз постанов КСУ дає підставу говорити, що іноді інтерпретаційна практика єдиного органу конституційної юрисдикції піднімає чимало проблем, які повинні спільно вирішувати фахівці різних галузей права, перш за все, конституційних.

Необхідно враховувати і те, що КСУ за своєю ініціативою не має права ні перевіряти конституційність законів, ні тлумачити Конституцію і закони України. Це він може робити тільки за зверненням відповідних суб'єктів, чітко перелічених у законодавстві.[9,c.184]

Питання кордонів тлумачення Конституції та законів України КСУ безпосередньо пов'язане з оцінкою юридичної сили актів офіційного тлумачення. Проблема нормативності цих актів на сьогодні є однією зі спірних та гострих серед питань теоретичної оцінки конституційної юрисдикції. Ще в радянські часи деякі автори висловлювали думку, що норми, вміщені в інтерпретаційних актах, є невід'ємною частиною цих актів. Тим самим передбачала можливість зміни правової норми шляхом його тлумачення, і, таким чином, тлумачення отримало можливість виступати як безпосередньо нормотворчість. Таку позицію підтримують деякі вчені і на сучасному етапі, вважаючи, що рішення КСУ щодо тлумачення конституційних норм, по суті, стають частиною Конституції^6. На їхню думку, КСУ є не тільки «негативним», а й «позитивним» законодавцем, акти якого за юридичною силою не поступаються нормам Конституції.[9,c.19]

Була висловлена і така позиція, що сам процес офіційного тлумачення містить «правотворчі елементи», а інтерпретаційні акти КСУ – це додаткові нормативно – правові акти, метою яких є уточнення, зміну або роз'яснення раніше прийнятих правових норм.[11,c.410]

Жодну з цих позицій підтримати не можна, оскільки завдання органу конституційної юрисдикції не модифікувати за допомогою своїх рішень норми Конституції і законів, а виявляти їх реальний зміст; не «виправляти» конституційні приписи, а тільки тлумачити їх.

Юридична сила інтерпретаційних актів не може прирівнюватися до сили нормативно – правових актів, які є предметом тлумачення. Більш того, юридична сила інтерпретаційного акта діє до того часу, поки діє сам акт, норми якого стали предметом тлумачення. Прийняли новий закон, змінили його норми, колишні предметом тлумачення, і, відповідно губляться значення, юридична сила і дія інтерпретаційного акту. Саме таким чином парламент Україні може долати правову позицію КСУ по інтерпретується нормам.[5,c.185]

Можна зробити висновок, що будь-який інтерпретаційний акт, в тому числі і рішення КСУ, носить допоміжний характер. Відповідно, юридична сила інтерпретаційного акта не може бути прирівняна до юридичної силі нормативно – правових актів, що стали предметом тлумачення. Безумовно, рішення КСУ з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України за юридичною силою є «підконституційними» і «підзаконними».

3.2.Необхідність актів тлумачення.

Тлумачення Конституції (особливо офіційне) важливе з огляду на складність внесення змін до неї. У цьому контексті тлумачення є способом пристосування її положень до суспільно-політичної ситуації, що змінюється. Однак у такому випадку є небезпека вимушеного переходу від тлумачення до нормотворчості, тому тлумачення не має переходити цю межу.

Тлумачення Конституції об’єктивно необхідне з кількох причин. Насамперед – це стадія реалізації конституційних норм. Крім того, Конституція як особливий нормативно-правовий акт розрахована на тривале і стабільне функціонування. Якщо Конституція ще нова, то її роз’яснення пов’язане, в основному, з недоліками в правотворчості (наявність прогалин, суперечність окремих конституційних норм тощо). Згодом виникає проблема відставання конституційного тексту від життя. Зокрема, змінюється обсяг передбачених юридичними нормами понять, він може розширюватися чи звужуватися порівняно з тим, як припускав законодавець.[9,c.20]

Необхідність актів тлумачення укладається в загальних умовах необхідності тлумачення норм права і конкретними обставинами, що викликають появу актів тлумачення.

До загальних умов відносяться:

1. відносна самостійність права, що може впливати на базис суспільства. Самостійність виражається в конкретній формі. Відносність укладається в тім, що право може відставати від розвитку суспільних відносин або випереджати хід розвитку. У суспільній практиці протиріччя між юридичним і фактичним незначні або удавані. Вони можуть бути усунуті засобами офіційного тлумачення компетентними органами.

2. Наявність суспільних протиріч, що створюють труднощі в реалізації права. Вони можуть бути усунуті за допомогою актів тлумачення.

3. Загальні умови викликаються потребами юридичної практики. Юридична практика – це діяльність по впровадженню права в громадське життя. Змістом юридичної практики є створення і реалізація правових норм, виходячи з вимоги однакового розуміння і застосування діючого законодавства.[5,c.186-187]

Окремі випадки необхідності актів тлумачення:

• недостатня чіткість вираження думки законодавця;

• недосконалість правових норм через недосконалість законодавчої техніки;

• специфіка юридичної термінології;

Проаналізувавши діяльність Верховної Ради України, багатьма вченими юристами, то більшість з них виділили наступні випадки виникнення необхідності актів тлумачення:

• стикування міжвідомчої практики застосування одних правових норм (наприклад, при розгляді трудових суперечок);

• неясність змісту закону;

• виникнення конкуренції законів, що зіставляються.[10,c.224]

Н.Н. Вопленко виділяє ще кілька випадків виникнення необхідності у виданні актів тлумачення:

1. Невірний шлях практики в реалізації деяких правових норм:

• незастосування закону, що підлягає застосуванню в даних обставинах;

• застосування закону, що не повинний бути застосований до зазначених суспільних відносин;

• неправильне тлумачення змісту закону;

• протиставлення законності і доцільності при реалізації права;

• порушення встановлених процесуальним законом порядку реалізації правових норм судом:

1) вирок винесений незаконним складом суду;

2) справа розглянута під час відсутності підсудного в тих випадках, коли за законом його присутність обов'язкова;

3) справа розглянута без участі захисника в тих випадках, коли за законом його участь обов'язкова;

4) порушена таємниця наради суддів при постанові вироку;

5) вирок не підписаний ким-небудь із суддів;

6) у справі відсутній протокол судового засідання;

Рішення підлягає скасуванню у випадку:

1) якщо справа розглянута судом у незаконному складі;

2) якщо справа розглянута судом під час відсутності кого-небудь з осіб, що беруть участь у справі, не сповіщених про час і місце судового засідання;

3) якщо при розгляді справи були порушені правила про мову, на якому ведеться судочинство;

4) якщо суд розв'язав питання про права й обов'язки осіб, не притягнутих до участі в справі;

5) якщо при винесенні рішення були порушені правила про таємницю наради суддів;

6) якщо рішення не підписане ким-небудь з суддів якщо рішення підписане не тими суддями, що зазначені в рішенні;

7) якщо рішення винесене не тими суддями, що входили до складу суду, що розглядав справу;

8) якщо в справі відсутній протокол судового засідання.

2. Вимоги мотивованого роз’яснення юридичних справ. Суб'єкти в правозастосовчій діяльності, здійснюючи застосування правових норм до конкретних фактів, здійснюють тлумачення норм права (об'єктивізація в правозастосовчому акті). Це виявляється в діяльності судових органів.[11.c.415-416]

Особливу роль акти тлумачення норм права грають у діяльності касаційних і наглядових інстанцій (своєю діяльністю вони показують нижчестоящим судам, як правильно застосовувати правові норми).

Необхідність видання актів офіційного тлумачення обумовлена сукупністю об'єктивних і суб'єктивних факторів. У юридичній практиці це сприяє здійсненню керівництва і процесів реалізації права в суспільному житті.

ВИСНОВКИ

Тлумачення нормативних актів надзвичайно важливе для застосування правових норм до конкретних фактів суспільного життя, для здійснення правосуддя. Від правильного, всебічного і глибокого тлумачення нормативні актів багато в чому залежить зміцнення законності, охорона прав і законних інтересів громадян. 

Що стосується суб'єктів тлумачення, ними можуть бути як громадяни так і органи держави.

Тлумачення права є складний організаційно-вольовий процес, що протікає в часі і включає в себе дві основні стадії: з'ясування і роз'яснення. 

Необхідність існування настільки складного механізму, яким є тлумачення права пояснюється рядом причин.

По-перше, норми права, що містяться в нормативних актах, виражаються за допомогою слів, пропозицій, формулювань. Щоб зрозуміти їхній зміст, значення і логічний зв'язок між ними необхідна розумова діяльність.

По-друге, у нормативних актах воля держави виражена через засоби і прийоми юридичної техніки. Отже, для правильного їхнього пояснення потрібно наявність спеціальних юридичних знань.

По-третє, мова закону безлика. Вона відрізняється безособовістю викладу, стислістю формулювань, а так само великою формалізацією. Це веде до того, що найчастіше в правозастосовця виникає необхідність розшифровки даних формулювань. 

Тлумачення також викликається недосконалістю і неадекватним використанням законодавчої техніки. Відсутність точної і зрозумілої мови нормативного акта тягне необхідність конкретизації формулювань. Причому зроблено це повинно бути так, щоб істинний зміст правової норми не був загублений.

Потрібно зазначити, що конституційна інтерпретація – найважливіша функція Конституційного Суду України. Можна виділити кілька сфер інтерпретаційної діяльності органу конституційної юстиції: офіційне нормативне тлумачення Конституції України; конституційне тлумачення, здійснюване в ході перевірки конституційності нормативних актів, внутрішньодержавних і міжнародних договорів; інтерпретація конституційних норм при вирішенні спорів про компетенції між органами державної влади; тлумачення конституційних норм при розгляді скарг на порушення законом конституційних прав і свобод громадян та перевірку конституційності законів по запитах судів.

Конституційний суд не змінюючи текст Конституції, фактично удосконалює зміст конституційних положень шляхом офіційного тлумачення, найчастіше базуючись на науковому уявленні про позитивні засадах права, його принципи, форми і способи реалізації і т.д. Він усуває невизначеність терміну або норми Конституції, згладжує протиріччя окремих конституційних положень, вкладає в конституційну дефініцію зміст, керуючись науковими ідеями.

Список використаної літератури.

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 30. – ст.141.

2. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 49. – ст. 272.

3. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права: монографія / Ю. Л. Власов. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001.

4. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. / С.Л. Лисенков. – К.: Юрисконсульт, 2006.

5. Погорілка В. Ф. Конституційне право України : підруч. / за ред.. – К., 2000.

6. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посібник / П. М. Рабінович. – 5-те вид., зі змінами. – К.: Атіка, 2001.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х.: Консум, 2006.

8. Скоромоха В.Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики / В.Є. Скоромоха. – К. : Леся, 2007.

9. Тихий В. Правотлумачення Конституційним Судом України та правова природа його рішень // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 1.

10. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: монографія/ Ю.М. Тодика. – Х. : Факт, 2000.

11. Тодыка Ю. Н. Толкование Конституции и законов Украины: Теория и практика / Ю. Н. Тодыка. – Х., 2001.

12. Алексеев С.С. «Держава і право». -Москва, «Юридична літра», 1996 р.

13. Кистяковский Б. А. Государственное право (общее и русское) / Кистяковский Б. А. – СПб. : РХГИ, 1999.

14. Нерсесянца В.С. Проблемы общей теории права и государства: Учебник / Под общ. ред.. – М.: Норма, 2008.

15. Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права. Свердловск 1927 г