5. Політичні погляди ш. Монтескє. Політичні погляди ж. Ж. Руссо та Вольтера

Особлива роль у розвитку соціально-політичної думки XVII—XVIII ст. належала французьким просвітителям. Видатний французький мислитель Шарль Монтеск'є (1689—1775) написав цілий ряд творів, серед яких особ­ливо треба виділити його фундаментальну працю «Про дух законів». Мон­теск'є виявив себе як активний борець проти деспотизму за політичну й громадську свободу, за правову державу, в якій би панувало «правління законів».

Монтеск'є надав ідеї Локка про розподіл влади більш чіткої форми. Поділивши владу на законодавчу, виконавчу та судову, Монтеск'є вбачав у пропонованому поділі гарантію безпеки громадян від беззаконня та свавілля. Однак такі гарантії, за Монтеск'є, можуть стати реальними лише в тому випадку, коли влада поділена між різними політичними силами, які взаємно стримують одна одну. Монтеск'є висловлювався також і за допов­нення конституційної монархії народним представництвом.

Письменник, філософ і публіцист Франсуа Марі Аруе, що взяв собі псев­донім Вольтер (1694—1778), також написав цілий ряд творів, де критикував ва­ди феодального устрою, виступав проти панування церкви та релігійного фана­тизму. В центрі його роздумів — обгрунтування принципу політичної свободи, яка водночас зв'язувалася із суворим дотримуванням законів. Невід'ємною ри­сою мислячого та справедливого суспільства Вольтер вважав свободу думки й слова, свободу совісті. Письменник засуджував всілякі прояви нетерпимості стосовно інакомислячих: інквізицію, релігійні війни, переслідування єретиків. Він гаряче симпатизував республіканській формі правління, оскільки вона більше за інших наближає людей до природної рівності.

Демократичні тенденції найбільш яскраво виявилися у Жан-Жака Руссо (1712—1778). Твір Руссо, який здобув йому велику популярність, — «Про суспільний договір, або Принципи політичного права». У «Суспільному до­говорі...» Руссо наполягає на прямому та безумовному управлінні народу без будь-якого поділу влади.

6. Політичні погляди к. Маркса і ф. Енгельса

Учення К.Маркса (1818—1883) і Ф.Енгельса (1820—1895) виникло в кінці 40-х років XIX ст. в Європі. Це був період революцій, наці­ональних війн, бурхливого промислового розвитку та загострен­ня класової боротьби.

Основна ідея соціально-політичних поглядів Маркса та Енге­льса полягала в тому, що в результаті внутрішнього розвитку ка­піталізму будуть зруйновані вузькі рамки класових та національ­них відносин, створяться умови для розкріпачення людини. Сво­бода та всебічний розвиток людини, з погляду засновників марк­сизму, можливі тільки в асоціації та через асоціацію. Але просу­вання до звільнення людини здійснюється через класову бороть­бу і революцію, знищення одного класу іншим, через установ­лення влади робітничого класу, котра остаточно усуне поділ сус­пільства на соціальні класи і приведе до однорідного, соціальне справедливого суспільства.

Проблема визволення людини, формування цілісної, гармо­нійної, всебічно розвиненої людини — головна ідея Маркса та Енгельса. Уже в своїх ранніх працях Маркс писав про необхідність установлення принципово нового суспільного устрою, який би зробив вихідним моментом розвитку саме людину. Енгельс також у своїх перших творах виступав як послідовний прихиль­ник гуманізму.

У творах періоду формування марксизму, особливо в «Мані­фесті Комуністичної партії», Маркс та Енгельс формулюють ро­зуміння історичного процесу як суспільно-політичної діяльності . народних мас, обґрунтовують необхідність заміни капіталізму та переходу до комуністичного суспільства. Тут же дається аналіз шляхів розвитку робітничого класу, його ролі в історії, робиться висновок про необхідність пролетарської революції для соціаліс­тичних перетворень суспільства. У «Маніфесті» сформульовано одне з центральних положень соціально-політичної теорії марк­сизму — ідея диктатури пролетаріату, намічено контури майбут­нього суспільства.