201. Хартія економічних прав та обов’язків держав 1974 року: загальна характеристика та зміст.

Велику увагу розвитку міжнародного економічного співробітництва приділяє Організація Об’єднаних Націй, у рамках якої діє система міжнародних економічних організацій. Розв’язанням проблем економічного характеру займається Генеральна Асамблея ООН, за ініціативою якої прийнято ряд міжнародно-правових документів, а саме: Хартія економічних прав та обов’язків держав (1974 р.). Необхідність встановлення загальних норм, які будуть систематично регулювати міжнародні економічні відносини, і будуть сприяти встановленню міжнародного порядку та міцного миру стимулювала розробку Хартії, яка буде належним чином захищати права всіх країн, і зокрема країн, що розвиваються Як відомо, Хартія економічних прав та обов’язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В Хартії визначено: - кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність МК у межах дії національної юрисдикції та вживати заходів для забезпечення того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам та постановам і відповідала економічній та соціальній політиці країни;- міжнародні корпорації не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої країни. Вона містить 4 глави: основи міжн. ек. відносин, ек. права та обов*язки держав, загальна відповідальність перед міжнародним співтовариством та заключні положення.

202. Цілі і завдання зовнішньоекономічної політики України.

Міжнародні зв’язки України здійснюються як у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжнародному туризмі та інших формах. Основою здійснення міжнародних зв’язків є законодавчо визначені засади, а також перспективи і напрями зовнішньоекономічної політики. Суб’єкти господарської діяльності України, державні органи та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються певними принципами, які встановлено Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність". На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови - йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Нагальним є переорієнтування експорту з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги. На сучасному етапі дуже актуальним є питання взаємовідносин України з ЄС. Економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.