- •Основи економічної науки
- •Тема 1. Економічна наука………………………………………… 27
- •Тема 2. Економічні потреби та інтереси………………………… 63
- •Тема 8. Капітал………………………………………………………. 258
- •Тема 9. Праця…………………………………………………………. 298
- •Тема 10. Ринкова система та її структура………………………… 333
- •Тема 11. Суспільне відтворення…………………………………… 340
- •Передмова
- •Вступ. Економічне мислення
- •1. Сутність економічного мислення. Економічне мислення і економічна практика.
- •2. Типи економічного мислення: стандартний, творчий.
- •3. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста.
- •1.Сутність економічного мислення. Економічне мислення і економічна практика
- •2.Типи економічного мислення: стандартний, творчий
- •3. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста
- •Терміни та поняття
- •1.1.Економіка як об’єкт наукового дослідження. Економічна діяльність – предмет економічної науки
- •1.2. Етапи розвитку економічної науки. Політична економія
- •1.3.Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету
- •Лекція 2
- •1.4.Принципи, категорії і закони економічної науки
- •1.5. Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •1.6.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •Терміни та поняття
- •Тема 2. Економічні потреби та інтереси
- •Лекція 1
- •2.1. Економічні потреби. Ієрархія потреб.
- •2.2. Економічні інтереси. Взаємозв'язок потреб та інтересів.
- •2.3. Мотиви та стимули
- •2.4. Економічна поведінка
- •2.5. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво
- •2.6. Національні та глобальні економічні інтереси
- •Терміни та поняття
- •Тема 3. Економічна система
- •3.1. Сутність та структура економічної системи
- •3.2. Відносини власності
- •3.3. Суб’єкти економічної системи
- •3.4. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція
- •3.5. Національні та міжнародна економічні системи
- •3.6. Формування глобальної економічної системи
- •Терміни та поняття
- •Тема 4. Економічна діяльність
- •4.1. Суспільний поділ праці
- •4.2. Сутність та види економічної діяльності
- •4.3. Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність
- •Суспільний поділ праці
- •Сутність та види економічної діяльності
- •4.3. Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність
- •Терміни та поняття
- •Тема 5. Товар і ринок
- •5.1. Економічні блага. Товар і його характеристики.
- •5.2. Гроші. Грошовий вимір вартості товару
- •5.3. Сутність і функції ринку. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин
- •5.4. Попит і пропозиція. Ринкове ціноутворення
- •5.5. Конкуренція, монополія, олігополія.
- •Терміни та поняття
- •Тема 6. Підприємництво
- •Лекція 1
- •6.3. Прибуток та рентабельність.
- •Лекція 2
- •6.1. Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми
- •Класифікація товариств за степенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства
- •Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємницької діяльності
- •Інтегровані підприємницькі структури
- •6. 2. Витрати та результати підприємницької діяльності. Продуктивність праці
- •Ефективність виробництва – це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.
- •6.3. Прибуток та рентабельність
- •6.4. Економічна рента та її види
- •Лекція 2
- •6.5. Регулювання підприємницької діяльності
- •Функції, інструменти (методи) та органи державного регулювання підприємництва
- •Можлива реакція підприємства на втручання держави
- •6.6. Міжнародна підприємницька діяльність
- •Забезпечення умов для активного включення країни до світо- господарських зв'язків;
- •Терміни та поняття
- •Тема 7. Економічний розвиток
- •Лекція 1
- •7.1. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи
- •7.2. Динаміка економічного розвитку та його чинники
- •7.3. Економічне зростання, його критерії та показники
- •7.4. Ресурси економічного зростання
- •Лекція 2
- •7.5. Типи та моделі економічного розвитку
- •Технологічні устрої в економіці України
- •Система, потрібна для економічного розвитку
- •7.6. Сталий економічний розвиток
- •7.7. Цивілізаційний вимір економічного розвитку
- •Лекція 3
- •7.8. Циклічний характер економічного розвитку
- •7.9. Економічні кризи
- •Терміни та поняття
- •Тема 8. Капітал
- •Лекція 1
- •8.1. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал
- •8.2. Капітал і наймана праця
- •8.3. Типи і сучасні види капіталу : людський, інтелектуальний, інформаційний, виробничий, підприємницький і фінансовий
- •Лекція 2
- •8.4. Кругообіг капіталу та його стадії
- •8.5. Ефективність кругообігу капіталу
- •8.6. Міжнародний рух капіталу
- •Терміни та поняття
- •Тема 9. Праця
- •Лекція 1
- •9.1. Праця і людський ресурс
- •9.2. Вартість і оплата праці. Заробітна плата
- •9.3. Інвестиції у людський ресурс. Інтелектуалізація праці а) Інвестиції у людський ресурс
- •Результати факторної взаємодії суб’єктивних та об’єктивних умов здійснення крос-інвестицій в інтелектуальний капітал індивіда
- •Б) інтелектуалізація праці
- •Лекція 2
- •9.4. Трудові відносини, зайнятість, безробіття
- •Класифікаційні ознаки форм зайнятості
- •9.5. Дискримінація праці. Нерівність в доходах та проблема бідності
- •9.6. Соціалізація економіки
- •9.7. Міжнародна міграція людського ресурсу
- •Види міжнародної міграції людського ресурсу
- •Терміни та поняття
- •Тема 10. Ринкова система та її структура
- •Лекція 1
- •10.1. Сегментація ринку
- •10.2.Ринок і держава
- •10.3. Міжнародні ринки та становлення глобального ринку
- •Терміни та поняття
- •Лекція 1
- •11.1. Суспільне відтворення, його типи і показники
- •11.2. Валовий внутрішній продукт та національний дохід
- •Два підходи до обчислення ввп − за витратами і за доходами
- •11.3. Споживання і заощадження
- •11.4. Національне багатство, його сутність та структура
- •Лекція 2
- •11.5. Державний бюджет. Податки
- •11.6. Соціальна політика. Відтворення людського ресурсу
- •11.7.Держава в системі суспільного відтворення
- •11.8. Інтернаціоналізація та глобалізація відтворювальних процесів
- •Терміни і поняття
9.3. Інвестиції у людський ресурс. Інтелектуалізація праці а) Інвестиції у людський ресурс
Важливою категорією, яка визначає зміст людського ресурсу є інвестиції у людський ресурс. Інвестиціями у людський ресурс вважається будь-які зусилля які підвищують кваліфікацію та здібності, а отже, продуктивність праці робітників. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2-х томах. Т. 2. / Пер. с англ. — М.: Туран, 1996. — С. 171. За розширеним визначенням — це витрати індивіда (домогосподарства, фірми, держави), які йдуть на отримання загальної і спеціальної освіти; витрати, пов’язані з пошуком роботи, професійною підготовкою на виробництві, міграцією, народженням і вихованням дітей, пошуком економічно значимої інформації, тощо [ , с. 291].
Добрынин A. M., Дятлов С. А., Цыренова ІІ. Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике: формирование, оценка, эффективность использования. — СПб.: Наука. 1999. — 309 с.
Як показують дослідження [ , с. 102]. Капіталізація економіки: проблеми і перспективи. (Матеріали семінару). — Ч. 1 // Економічна теорія. — 2006. — №2. — С. 102. саме у людський ресурс спрямовується домінуюча частина інвестицій.
Виділяючи провідну роль інвестицій у людській ресурс та розглядаючи це як одну з головних умов розвитку інтелектуальних здібностей індивіда, необхідно, відзначити, що такі інвестиції можуть бути ендогенного (внутрішнього) та екзогенного (зовнішнього) походження. Ендогенні інвестиції здійснюються безпосередньо індивідом (сім’єю). Екзогенні — є капіталовкладеннями, що зроблені за рахунок коштів держави, спеціальних фондів господарюючих суб’єктів та ін. Фінансування із зовнішніх джерел здійснюються за згодою індивіда, але остаточний вибір, як правило, завжди за власником інвестиційних коштів.
Важливо зазначити, що сам факт фінансування потреб індивіда щодо набуття освіти, отримання необхідної інформації тощо, автоматично не призводить до формування інтелектуальних здібностей у користувача такими інвестиціями. Позитивний результат досягається тільки тоді, коли в індивіда виникає, по-перше, бажання, а, по-друге, вміння скористатися інвестиціями. Узагальнено результати цієї взаємодії відображені у табл. 9.1.
Щодо бажання скористатися інвестиціями. Розглядаючи поведінку людини, яка має цілком конкретну мету — використання індивідуальних властивостей як капіталу, потрібно припустити, що суб’єкт буде налаштований на ефективне використання наявних ресурсів. Це виключає з аналізу ситуацію, при якій суб’єкт із достатньо розвинутим інтелектом, а також наділений від природи іншими здібностями, котрий прагнув подальшої досконалості і мав для цього необхідні можливості (передусім у вигляді інвестиційних надходжень), не захотів скористатися ними.
Таблиця 9.1
Результати факторної взаємодії суб’єктивних та об’єктивних умов здійснення крос-інвестицій в інтелектуальний капітал індивіда
Здійснення інвестицій |
Наявність бажання індивіда до формування інтелектуального капіталу |
Наявність природної здатності індивіда до формування інтелектуального капіталу |
Результат факторної взаємодії |
Ендогенні інвестиції | |||
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
– |
– |
X |
+ |
+ |
X |
X |
– |
+ |
X |
X |
– |
– |
X |
Екзогенні інвестиції | |||
+ |
+ |
+ |
-t- |
+ |
+ |
– |
– |
+ |
– |
+ |
– |
X |
+ |
+ |
X |
X |
– |
+ |
X |
X |
– |
– |
X |
Примітка: «+» — позитивний вплив чинника або позитивне значення отриманого результату; «–» — негативний вплив чинника або негативне значення отриманого результату; «х» — відсутність дії чинника або відсутність результату.
ІЦодо вміння індивіда скористатися інвестиціями. Розвивати або знаходити у собі здатність до творчості, є якістю, що набувається головним чином завдяки отриманню тих благ, які надають освіта та інформація. Але, все ж таки з причини індивідуальних людських відмінностей результат формування інтелектуального (потенціалу) у кожному з випадків буде різним. Люди можуть отримати одну й ту саму освіту, користуватися однаковою інформацією, але при цьому одні з них на основі рівних за обсягом капітальних витрат здатні розвинути свої творчі якості, а інші ні. У випадку, коли індивід об’єктивно має умови для творчості (наприклад, у вигляді капіталу професійних знань, фактично сформованого на основі процесів навчання), але внаслідок недостатньої досконалості механізму творчої поведінки не в змозі скористатися нагромадженими ресурсами. Самореалізація індивіда, найбільш вірогідно, відбудеться в іншій формі, такій, що більшою мірою відповідає його можливостям.
Якщо інвестором при створенні інтелектуального потенціалу є сам індивід, то збалансування потреб і можливостей знаходиться лише в його компетенції. Найбільш поширеними є такі ситуації: (а) якщо наявні природні здібності, схильність до творчості та самореалізації, то цілеспрямоване формування людини за рахунок інвестицій, безумовно, принесе позитивний результат і у вигляді сформованого інтелектуального потенціалу; (б) якщо є лише бажання реалізувати себе у творчості, без наявності здатності до творення, витрати індивіда будуть марними; (в) якщо відсутні ендогенні інвестиції, то можливість людини реалізувати себе у певному виді творчості сформувати інтелектуально-творчий потенціал, придатний для використання, як правило, суттєво ускладнюється.
Екзогенні інвестиції, як і ендогенні є націленими на перетворення творчих здібностей людини на отримання компенсуючого ці витрати результату. Проте для екзогенних інвестицій, порівняно з • ендогенними, властивий більший ступінь ризику з причини відсутності повної визначеності інтересів, бажань і можливостей сторін, а також непередбаченості результату очікувань. Коли інтереси сторін («інвестиційного донора» і «інвестиційного реципієнта») співпадають і при цьому у суб’єкта (а) є природні інтелектуальні здібності і, він (б) сприяє їх розвитку — результат зроблених капіталовкладень буде найбільш оптимальним. Суспільство отримає працівника певної галузі з високим ступенем творчої віддачі, результати діяльності якого будуть об’єктивовані у вигляді новітніх знань та матеріально-речових інновацій.
Якщо ж позитивно орієнтований інтерес інвестора не співпадає з інтересом іншої сторони або людина неспроможна скористатися інвестиціями (сформувати себе як професіонала і розвинути свої творчі здібності) — зроблені витрати не виправдаються, оскільки індивід так і не стане продуцентом новацій. Випадки, у яких індивід певним чином проявляє свої можливості і бажання щодо творчої праці, але не має змоги зробити належні інвестиції сам і не отримує їх зовні, мають характер соціальних проблем. Причини їх виникнення, як правило, зумовлені устроєм соціуму, громадсько-політичним порядком у країні та можливостями, які надає рівень суспільного відтворення, що склався.
Узагальнююча модель оптимальних інвестицій у людський ресурс, передбачає, що загальний доход від інвестицій у людину залежить від обсягу зроблених вкладень та норм їх віддачі.
Причому, чим раніше будуть зроблені інвестиції, то більший доход вони принесуть у майбутньому.
Краще за все з активів, які має людина, оцінюванню піддається інтелектуальний потенціал на підставі того, що у його формуванні визначальну роль відіграє освіта. Інвестиції, спрямовані на отримання освіти легше піддаються обчисленню порівняно з іншими формами капіталовкладень у людину. Доход від вищої освіти обчислюється як різниця між заробітками тих робітників, які закінчили коледж, і заробітками, що за життя отримують робітники, які здобули освіту лише в середній школі, а норма віддачі розглядаєтеся як аналог норми прибутку і є регулятором розподілу інвестицій між різними типами та рівнями освіти.
Згідно з теорією людського капіталу заробітну плату робітника можна уявити як таку, що складається з двох частин: першою частиною є ті грошові надходження, які він може отримати взагалі не маючи освіти; другою — є доход на освітні інвестиції. Витрати у вигляді капіталовкладень також утворюються з двох компонентів: прямі витрати, які дорівнюють вартості навчання та непрямі — упущені можливості, які дорівнюють доходам, що їх може отримати індивід під час набуття-освіти. Внутрішньою нормою віддачі вважається така ставка дисконту, при якій приведені величини вигод та витрат, пов’язаних з освітою, стають рівними.
Інвестиції у людський капітал можуть здійснюватися фірмами, зацікавленими у підвищенні своєї конкурентоспроможності та результативності бізнес. Сучасний досвід організації та стимулювання праці є нагромадженням достатньої кількості прикладів, які відображають процеси підвищення кваліфікаційного рівня або навчання на робочому місці. За деякими джерелами інформації, у розвинутих країнах загальний обсяг інвестицій у підготовку на виробництві є порівняним із обсягом інвестицій у формальну освіту [ ].