106. Методика оцінки кредитоспром-ті п-ва на основі аналізу: фін. Коеф-тів, грошових потоків, ділового ризику.

До способів оцінки кредитоспроможності відносять:

-фін. коеф-ти, які дають змогу оцінити фін. стан і ефект.сть роботи п-ва;

-аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна виявити тенденції та сезонну потребу п-ва в грошових ресурсах;

-оцінку діл.ризику, яка уможливлює визначення рівня впливу на п-во ризику, пов’язаного з діловим сер-щем.

З метою більш поточного визначення кредитоспроможності позичальника, відповідно рівня фін. ризику банку використовують методики, які ґрунтуються на аналізі фін. коеф-тів. Як правило, система оціночних коеф-тів зводиться до таких п’яти груп:I. Коеф-ти ліквідності. II. Коеф-ти ефективності або оборотності. III. Коеф-ти фін. стійкості (фін. ліверіджу). IV. Коеф-ти прибутковості. V. Коеф-ти обслуговування боргу.

Оцінка кредитоспроможності п-ва на основі фін. коеф-тів потребує індивідуального підходу до кожного клієнта. Необх. систематична аналітична робота по оцінці фін. стану позичальника. Ця методика має ряд недоліків:

*будується на даних про залишки;

*відобр. стан у минулому;

*показує в основному рух обор. активів тощо.

Аналіз грошового потоку — спосіб оцінки кредитоспроможності п-ва, в основу якого покладено викор-ня факторних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді. Аналіз грошового потоку полягає в зіставленні відтоку і притоку коштів у позич-ка за період, який відповідає строку надання кредиту. Для аналізу грош. потоку викор. дані як мінімум за 3 ост. роки. Якщо клієнт мав стійкі перевищення надходження коштів над їх витрачанням, то це свідчить про його фін. стійкість, а отже, кредитоспроможність. Коливання величини чистого грош. потоку, а також короткочасне перевищення витрат над надх-ням коштів вказує на більш низький рейтинг клієнта за рівнем кредитоспроможності.

Діловий ризик — це ризик, пов’язаний з несвоєчасним завершенням кругообороту фондів та неефект. викор-ням ресурсів (фін., матер., трудових). Чинниками ділового ризику є різні причини, що призводять до припинення або затримки кругообороту фондів на окремих стадіях: постачання, вир-ва, реалізації.

В умовах екон. нестабільності аналіз ділового ризику в момент надання кредиту або позики суттєво доповнює оцінку кредитоспроможності п-ва на основі фін. коеф-тів, які розраховують на основі середніх факт. даних за звітний періоди.

106. Визначення класу кредитоспром-сті п-ва.

Клас кредитоспром-ті клієнта визнач. на базі осн. і допом. показників. Основні показники, обрані комерц. банком, мають бути незмінними відносно тривалий час і зафіксовані в док-ті про його кредитну політику.

Набір допоміжних показників може переглядатися залежно від ситуації, що склалася. Як допоміжні показники можна викор-ти показники оцінки ділового ризику, менеджменту, тривалості простр. заборг-ті банку, аналізу балансу тощо. Клас кожного показника встановл. зіставленням факт. його значення з нормативним.

На основі проведеного аналізу кількісних (системи показників) і якісних чинників комерційні банки визначають клас надійності позичальника. Залежно від стану платоспроможності, фін. стійкості та можливості виконувати свої зобов’язання п-во може бути віднесене до одного з п’яти класів, які характеризують його надійність: Клас А – фін. д-ть дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту та відсотків по ньому в установлені строки. До цього класу належать позичальники, стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики і відсотків за нею.

Клас Б – фін. д-ть добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні впродовж тривалого часу.До цього класу відносять позичальників, до яких щодо спром-ті своєчасного й повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація вир-ва, зміна профілю д-ті, району роботи тощо або зовн. чинники (загальний стан галузі основної д-ті) не дають можливості віднести їх до вищого класу.

Клас В – фін. д-ть задовільна, проте спостерігається чітка тенденція до погіршення. До цього класу належать позичальники, якість джерел погашення позик (виручка від реалізації) яких більше не влаштовує банк внаслідок появи періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

Клас Г – фін. д-ть незадовільна, спостеріг-ся її чітка циклічність протягом коротких періодів часу. До цього часу відносять позич-ків, які не можуть повернути повної суми позики в строк та на умовах, передб. кред. договором (відсутність повного забезп-ня позики заставою, негативні фінансові результати тощо).

Клас Д – фін. д-ть свідчить про збитки і, очевидно, основна сума позики, на відстрочки за нею не можуть бути надані. До цього часу належать позичальники, подальше кредит-ня яких неприпустиме, а видані позики практ.неможливо повернути на час проведення клас-ії.