106. Методика оцінки рівня забезпеченості товарно-матер. Запасів джерелами їх формування.

Т.я. вир. запаси займають найб. частку в структурі обор. активів, стабілізація д-ті п-ва значною мірою залежить від їх стану, ефект. викор-ня та оптимізації їх обороту. Тому п-ва мають нормувати обор. кошти. Норматив ВОК — це мін. (оптимальний) рівень обор. коштів, необх. п-ву для стабільної роботи. П-во визначає (розраховує) нормативи ВОК.

Аналіз стану вир.запасів п-ва необхідно розпочинати з вивчення динаміки та перевірки відповідності факт. залишків їх плановій потребі.

Найбільш узагальненим показником фін стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, які отрим-ся у виді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат. Для хар-ки джерел формування запасів і витрат використовуються декілька показників, які відобр. різну ступінь охоплення різних видів джерел: 1) наявність власних коштів СС = ВК-ВА, де СС – власні засоби.; 2) наявність власних та довгострокових джерел форм-ня запасів і витрат (позикових). ДД = ВК-ВА+ДКР., де ДКР – довгострокові кредитні ресурси; 3) загальна величина основних джерел формування запасів і витрат. Д = ВК-ВА+ДКР+ККР. Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідає 3 показника забезп-ті запасів і витрат джерелами їх формування: 1) Нестача (-) або надлишок (+) власних коштів: +-СС= СС-ВЗ; 2) Нестача (-) або надлишок (+) власних та довгостр. (позикових) джерел формування запасів і витрат: +-ДД = ДД-ВЗ; 3) Нестача (-) або надлишок (+) заг. величини основних джерел форм-ня запасів і витрат +-Д = Д-ВЗ. Розрахунки трьох показників забезп-ті запасів і витрат джерелами їх форм-ня дозволяє класиф-ти фін. ситуацію за ступенем її стійкості.

106. Етапи орг-ії компл. Аналізу на основі порівняння розрах. Фін. Показників з еталонами. Сфера застос-ня даної методики аналізу.

Відправною точкою проведення КФА шляхом обробки вхідної інформаційної бази на основі здійснення порівняльної хар-ки розрах. показників із її еталонними величинами є визначення рамок інформаційної бази, збір необх. інформації та визначення її достовірності.

Виділяють такі етапи: 1. Визначення напрямів досл-ня

2. Форм-ня сук-ті цільових показників та форм-ня нормалізуючої функції

3. визначення розрах. значень ціл. пок-ків та визначення нормалізованих значень цільових показників

4. Визначення індикаторів та їх еталонних значень

5. Зведення інформації

6. Визначення абсолютного значення цільової функції

Специфіка КФА на основі порівняльної хар-ки розрах. показників з її етал. величинами свідчить про доцільність викор-ня такого алгоритму обробки вхідної інформ. бази насамперед третіми особами, а саме потенц. кредиторами чи інвесторами, які приймають рішення про визначення напрямів власної фін-господ. д-ті, розглядаючи кілька альтерн. варіантів.

106. Етапи організації комплексного аналізу на основі ранжування фін. Показників та коеф-тів. Сфера застос-ня даної методики.

У сучасній практиці фін. аналізу взагалі та КФА зокрема поширеним засобом досягнення визначеної вище мети є розробка системи ранжування, відповідно до якої кожному значенню ціл. показника відповідає однозначно визначений ранг, а сума рангів, отриманих даним об’єктом дослідження за результатами аналізу, слугує підставою для підсумкової хар-ки його фінансово-екон. стану, розвитку тенденцій його зміни та перспектив подальшого функц-ня. Типовим прикладом такого ранжування може бути рейтинг кредитоспроможності суб’єктів господарювання (наприклад, рейтинг StandardPoor, Moody’s).

Виділяють такі етапи: 1. Визначення напрямів дослідження

2. Форм-ня сук-ті ціл. показників та визначення розрах. значень ціл. показників

3. Визначення інтервалів для ранжування та порівняння розрахункових значень ціл. показників з їх крит. значеннями

4. Визначення рангу кожного інтервалу та визначення рангу ціл. показників

5. Визначення сук. та приведеного рангів п-ва

Формою надання кінцевої інф-ії визначено:

-порядок рангу кожного фін. показника чи коеф-та;

-розрахунок сук. рангу п-ва