106. Аналіз кредитоспроможності позичальника: його мета, завдання та інформаційна база.

Кредитоспроможність - це спроможність клієнта в повному обсязі та у визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність пов’язана із платоспроможністю.

Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фін. д-ті позичальника, на основі якої кредитор приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Досягнення мети реаліз-ся через вирішення таких завдань:

-вивчення фін. стану клієнта;

-попередження втрат кредитних ресурсів у результаті неефект. роботи позичальника;

-стимулювання суб’єктів господарювання в підвищенні ефективності своєї фінансово-господарської д-ті.

Основними джерелами інформації для оцінки кредитоспроможності п-ва є баланс та інші форми бухгалтерської звітності на кілька звітних дат.

До комплекту бухгалтерської звітності п-ва входять:

*Бухгалтерський баланс (ф. № 1);

*Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

*Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

*Звіт про власний капітал (ф. № 4).

Аналіз кредитоспром-ті п-ва за його балансом здійснює кред. інспектор; він вивчає також іншу доступну інф-ію про потенц. позичальника та робить попер. висновок про можл-ть надання йому кредиту.

106. Основні умови, етапи та способи оцінки кредитоспроможності п-ва.

Спроможність потенційного позичальника — юридичної особи своєчасно погашувати позику визначається на основі бухгалтерського балансу на кілька звітних дат. Це необхідно для того, щоб виявити можливі зміни фін. стану п-ва в динаміці. Крім того, аналіз балансу дає змогу визначити, який обсяг коштів має в своєму розпорядженні п-во та який за величиною кредит ці кошти забезпечують.

При дослідженні активу балансу рекомендують звернути увагу на такі моменти:

1.У разі застави основних засобів, виробничих запасів, готової продукції, інших запасів і витрат право власності заставника на вкладені цінності має підтверджуватися включенням їх вартості до складу відповідних балансових статей.

2.Залишок коштів на поточному рахунку має відповідати даним банківської виписки на звітну дату.

3.При аналізі дебіторської заборгованості потрібно звернути увагу на строки її погашення, т.я. надходження боргів може стати для позичальника одним із джерел повернення кредиту.

При вивченні пасиву балансу особливу увагу слід приділити дослідженню розділів, що відображують стан залучених коштів.

4.Проаналізувати кредитні угоди по тих позиках, заборгованість по яких відображена в балансі, і впевнитися, що вона не є простроченою.

4.Наявність простроченої заборгованості по кредитах інших банків є негативним чинником і свідчить про недоліки в роботі позичальника, які, можливо, планується компенсувати за допомогою нового кредиту.

5.Необхідно проконтролювати, щоб запропонована як забезпечення застава не була заставлена іншому банку.

6.Оцінюючи стан кред. заборг-ті, слід впевнитися, що позич-к має змогу розрах-ся з кредиторами.

Однак аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредитоспроможність. Тому для розрахунку якісних показників кредитоспроможності використовують дані оперативного обліку, фін. планування, відомості, що накопичуються в банках, у статистичних органах, дані анкет клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціальних бюро по оцінці кредитоспром-ті суб’єктів господ-ня.

Викладені вище умови оцінки кредитоспроможності п-ва визначають зміст способів її оцінки. До способів оцінки кредитоспроможності відносять:

1)фінансові коеф-ти, які дають змогу оцінити фін. стан і ефект.сть роботи п-ва;

2)аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна виявити тенденції та сезонну потребу п-ва в грош. рес.;

3)оцінку діл. ризику, яка уможл. визначення рівня впливу на п-во ризику, пов’яз. з діловим сер-щем.

Оцінку кредитоспром-ті позич-ка виконують у два етапи. На першому етапі визнач. показники, які характериз. фін. стан п-ва, а на 2-му здійсн. оцінку та узаг-ня показників і визнач. клас надійності позич-ка.