106. Етапи орг.-ії дослідження фін. Стану п-тва за допомогою розрахунку інтеграл. Показника.

Виділяють такі етапи: 1. Визначення напрямів дослідження

2. Визначення ваги ціл. показників

3. Формування сукупності цільових показників

4. Визначення розрахункових значень цільових показників

5. Визначення форми розрахунку інтегрованого показника

6. Зведення інформації

7. Розрахунок абсол. значення інтегров. показника

Загалом викор-ня моделі розрахунку інтегрального показ­ника як форми організації та проведення КФА можна рекомендувати в разі:

-визначення факту виконання пріоритетних напрямів забезпечення фін. стійкості п-ва;

-однозначної кількісної оцінки (одне числове значення) економічного потенціалу п-ва — об’єкта дослідження з метою викор-ня у подальших розрахунках;

-оцінки рівня виконання плану (дотримання планових показників) у випадку викор-ня замість матриці оптимальних значень цільових показників матрицю планових величин цільових показників.

106. Аналіз ймовірності банкрутства п-ва

Оцінка ймовірності банкрутства п-ва має на меті ідентифікацію потенційної загрози банкрутства з метою своєчасного формування доходів, спрямованих на нейтралізацію негативних тенденцій розвитку фін. ситуації на п-ві.

Слід зазначити, що аналіз імовірності банкрутства п-ва може здійснюватися на основі як неформалізованих, так і фор­малізованих моделей. Неформалізовані моделі прогнозування бан­крутства ґрунтуються на фундамент. підході, який передбачає при визначенні ймовірності оголошення п-ва - об’єкта дослідження - банкрутом урахування макс. кіль­кості чинників через обробку фін. інформації, отриманої як із внутр., так і зовн.х джерел.

У свою чергу, специфіка управління процесом оцінки ймовірності оголошення п-ва банкрутом на основі формалізованих методів свідчить, що останні є частковими випадками компл. фін. аналізу. Найбільшого поши­рення в сучасній фін. літ-урі набули моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які по суті являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтеграл. показника фін. стану п-ва — об’єкта дослідження.

106. Поняття кредитоспром-ті, її взаємозв”язок із фін. Стійкістю п-ва. Зміст аналізу кредитоспром-ті позичальника.

Кредитоспроможність - спроможність клієнта в повному обсязі та у визначений кредитною угодою строк розраховуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспром-ть пов’язана із платоспром-тю.

Аналіз кредитоспроможності позичальника здійснюють не тільки комерційні банки, які стикаються з необхідністю прийняття рішень про можливості та умови надання кредиту потенційному позичальнику, а й будь-які п-ва при встановленні умов розрахункових операцій із своїми покупцями, коли вивчається можливість реалізації продукції з відстрочкою платежу. Це обумовлено тим, що процес кредит-ня (незалежно від того, хто його здійснює) пов’яз. з впливом різноман. чинників ризику, спром. призвести до непогашення кредиту і відсотків по ньому. До чинників, що залежать від клієнта, належать характер кредитної угоди та кредитоспроможність.

Кредитоспроможність позичальника хар-ся:

-репутацією позичальника, яка відрізняється своєчасністю розрахунків за раніше отриманими кредитами, якістю наданих звітів, відповідальністю та компетенцією керівництва;

-поточним фінансовим станом і спроможністю виробляти конкурентоспроможну продукцію;

-можливістю в разі потреби мобілізувати грошові кошти з різних джерел;

-дохідністю п-ва, яка обумовлює його можливість сплачувати відсотки за кредит при здійсненні нормальної фін. д-ті;

-метою викор-ня кред. ресурсів;

-сумою кредиту, яка оцінюється виходячи з проведення позич-ком заходів, спрямов. на визначення ліквідності балансу, співвідн-ня між власними й залуч. коштами;

-погашенням кредиту, вивчення якого здійсн-ся шляхом аналізу повернення кредиту за рахунок реалізації матер. цінностей, надання гарантій, викор-ня заставного права;

-забезп-тю кредиту з погляду визн-ня прав кредитора брати в заставу під видану позичку активи п-ва, включаючи ц.п.