106. Зміст, мета та завдання компл.Оцін-ня фін. Стану п-ва

Прийняття окр. управл. фін. рішень потребує оцінки фін-екон. потенціалу суб’єкта госп-ня в цілому — п-ва як цілісної системи. Постає питання щодо узаг-ня рез-тів дослідження окремих фін. аспектів операційної, інвест. та фін. д-ті п-ва з метою форм-ня єдиного (інтеграл.) показника як індикатора ефект-ті фін. менеджменту на п-ві, що є об’єктом досл-ня. Практ. забезп-ня такої потреби здійснюється проведенням звед. дослідження фін-госп д-ті суб’єкта госп-ня –компл. фін. аналізу.

КФА ґрунтується на заг. принципах фін. аналізу, однак їх практичне застос-ня спрямов. на досягнення принципово іншої мети -у достатньо короткі строки провести розрахунки на основі обраної матем. моделі компл. фін. досл-ня операційної, інвест.та фін. д-ті п-ва - об’єкта дослідження, ідентифікувати факт. рез-ти та обґрунтувати прогнозний тренд розвитку фін. стану суб’єкта госп-ня у коротко- або довгостр. періодах.

При цьому через отримання рез-тів компл. фін. дослідження д-ті п-ва забезп-ся обґрунт-ть прийняття (або відхилення) управлінь. фін. рішень щодо позиціон-ня такого суб’єкта госп-ня на ціл. ринку.

Осн. завданням КФА операц., інвест. та фін. д-ті п-ва є забезпечення кільк. оцінки фін-екон. потенціалу суб’єкта госп-ня, що досліджується.

106. Хар-ка осн. метод. підходів до компл. оцінки фін. стійкості п-ва.

Виділяють 3 метод. підходи щодо визначення фін. стійкості за відносними показниками: 1) коеф-тний; 2) агрегатний; 3) інтегральний.

Суть коеф-тного підходу оцінки фін. стійкості п-ва полягає в обчисленні та аналізі низки фін. коеф-тів. Методичний підхід до визначення фін. стійкості за допомогою фін. коеф-тів є найбільш поширеним.

На величину коеф-тів впливають такі чинники: стадія життєвого циклу п-ва, галузь його д-ті, структура джерел коштів, обор.сть обор. та всіх активів. Тому застос-ня коеф-тного підходу є проблематичним з погляду неможливості зробити однозначні висновки щодо ступеня фін. стійкості п-ва.

Агрегатний підхід ґрунтується на визначенні фін. стійкості на основі агрегатів. Такий методичний підхід є доповненням до наведеного вище, т.я. виділяють чотири типи поточної фін. стійкості п-ва.

Важл. показником, що характеризує фін. стійкість п-ва, є вид джерел фінансування матер. обор. коштів.

Iнтегральний підхід дає змогу дати інтегровану оцінку ступеню фін. стійкості. Його можна застосовувати на практиці, особливо в умовах криз. стану екон. системи, коли госп. зв’язки п-ва, що існували раніше, порушені і відбувається процес налагодження ним нових зв’язків з партнерами, зацікавл. у достатній фін. стійкості.

Пок-ки фін. стійкості за цього підходу характериз. стан і стр-ру активів п-ва та забезп-ть їх джерелами покриття.

106. Аналіз абсол. Показників фін. Стійкості. Типи фін. Стійкості.

Фін. стійкість відобр. постійне стаб. перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грош. коштами п-ва, здатність шляхом ефект. їх викор-ня забезпечити безперервний процес в-ва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення та оновлення. Фін. стійкість в довгостроковому періоді хар-ся відношенням власних і залучених коштів. Аналіз фін стійкості здійснюється за допомогою системи відн. та абсол. пок-ків фін стійкості. Для аналізу абсол. показників фін. стійкості виріш. значення має питання про те, які показники відобр. сукупність стійкого фін. стану. Відповідь на нього перш за все повязана із балансовою моделлю, яка має вид: ВА+ВЗ+ГА = ВК+ДП+ККР+КЗ, де ККР – короткострокові кредитні ресурси; ВА – необор. активи; ВЗ – вир. запаси; ГА – грошові активи; ВК – власний капітал; ДП – довгострокові пасиви; КЗ – кредторська заборгованість. Враховуючи, що довгострокові кредити спрямовуються на придбання основних засобів і капіталовкладення, пертворимо основну балансову модель: ВЗ+ГА = ((ВК+ДП)-ВА)+ККР+КЗ. Звідси можна зробити висновок, що при умові обмеження ресурсів і витрат, величиною ((ВК+ДП)-ВА)>=ВЗ, буде виконуватися умова платоспроможності п-ва (ГА>=ККР+КЗ). Таким чином співвідношення вартості матер. обор. засобів і величин власних і залучених джерел їх формування визначає стійкість фін.стану п-ва. Найбільш узагальненим показником фін стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, які отримуються у виді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат. Для хар-ки джерел формування запасів і витрат використовуються декілька показників, які відобр. різну ступінь охоплення різних видів джерел: 1) наявність власних коштів СС = ВК-ВА, де СС – власні засоби.; 2) наявність власних та довгострокових джерел формування запасів і витрат (позикових). ДД = ВК-ВА+ДКР., де ДКР – довгострокові кредитні ресурси; 3) загальна величина основних джерел формування запасів і витрат. Д = ВК-ВА+ДКР+ККР. Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідає три показника забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування: 1) Нестача (-) або надлишок (+) власних коштів: +-СС= СС-ВЗ; 2) Нестача (-) або надлишок (+) власних та довгострокових (позикових) джерел формування запасів і витрат: +-ДД = ДД-ВЗ; 3) Нестача (-) або надлишок (+) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат +-Д = Д-ВЗ. Розрахунки трьох показників забезпесченосі запасів і витрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фін. ситуацію за ступенем її стійкості.

Існують такі типи фін стійкості: 1) абсолютна фін стійкість; 2) нормальна фін стійкість; 3) нестійкий (передкризовий) фін стан; 4) кризовий фін стан. Абсолютна фін стійкість хар-ся такою нерівністю: (Власний капітал – Необор. активи) > Вартість запасів і витрат п-ва і відповідно ВОК > вартості запасів і витрат п-ва. Дане співвідношення показує, що всі запаси повністю пориваються власними обор. коштами, тобто п-во не залежить від зовн.х кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більш того, така ситуація не є ідеальною, т.я. це означає, щоадміністрація не вміє і не бажає, або не має можливості використовувати зовн. джерела коштів для основної д-ті. Нормальна фін стійкість хар-ся такою нерівністю: (Власний капітал – Необор. активи) < Вартість запасів і витрат п-ва, але ВОК > вартості запасів і витрат п-ва. Надане співвідношення відповідає положенню, коли успішно функціонуюче п-во використовує для покриття запасів різноманітні «нормальні» джерела засобів – власні і залучені; гарантується платоспроможність п-ва. Нестійкий (передкризовий) фін стан хар-ся такою нерівністю: (Власний капітал + короткострокові кредити банків) >= Вартість запасів і витрат п-ва. Дане співвідношення відповідає положенню, коли п-во для покриття частини своїх запасів вимушено залучати додаткові джерела покриття, які не є “нормальними”. Відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобіві платіжних зобовязань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів в оборот п-ва. Кризовий фін стан хар-ся такою нерівністю: (Власний капітал + короткострокові кредити банків) < Вартість запасів і витрат п-ва. Хар-ся ситуацією, коли у добавок до попередньої нерівності п-во має кредити і займи, не погашені у строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. П-во знаходиться на межі банкрутства, при якому запаси і затрати більше суми ВОК, кредитів під товарно-матер. цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів.