4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення

Агонія

- термінальний стан організму, що передує розвитку смерті і характеризується глибокими розладами функцій вищих відділів мозку, особливо кори півкуль головного мозку, з одночасним зниженням серцевої діяльності та тонусу судин.

Анаеробна гангрена

- особлива форма гангрени, є самостійним інфек­ційним захворюванням, що викликається групою певних мікроорганіз­мів (перш за все Bact. perfringes); виникає найчастіше при вогнепальних та інших пораненнях з масивною деструкцією м'язів та розтрощенням кісток.

Апоптоз

– генетично запрограмована смерть клітини в живому організмі.

Апоптозне тільце

– фрагмент загиблої клітини, обмежений плазматичною мембраною, містить інтактні органели та залишки ядра.

Аутоліз (autolysis; ауто- + греч. lysis розпад; син. самопереварювання)

— розпад клітин і тканин організму під впливом власних гідролітичних ферментів лізосом.

Волога гангрена

- виникає в результаті розпаду тканин під дією ферментів банальної гноєрідної флори (стафілококи, стрептококи) або анаеробних мікроорганізмів (Bact. perfringens, bact. fusiformis, bact. hystolyticus, bact. Proteus).

Гангрена

– різновид некрозу; змертвілі тканини в результаті контакту з зовнішнім середовищем набувають сірувато-бурого або навіть чорного кольору, що залежить від змін кров'яного пігменту.

Інкапсуляція

– формування сполучно-тканинної капсули навколо вогнища сухого некрозу, що за певних обставин не розчинився.

Інфаркт

– некроз, що виникає при гострій тривалій ішемії.

Каріолізис

– розчинення фрагментів ядерної субстанції під дією гідролітичних ферментів.

Каріопікноз

– зморщення та ущільнення ядра клітини в результаті конденсації хроматину.

Каріорексис

– розпад ядра на окремі часточки.

Кіста

- порожнина, оточена оболонкою, зазвичай виповнена прозорою рідиною.

Клінічна смерть

- глибоке, але зворотнє (при умові надання медичної допомоги впродовж кількох хвилин) пригнічення життєвих функцій аж до припинення дихання та кровообігу.

Кома - (греч. koma - глибокий сон)

Стан глибокого порушення свідомості, що характеризується пригніченням функцій ЦНС, порушенням регуляції життєво важливих центрів головного мозку, відсутністю реакції на зовнішні подразники, рефлекси, чутливості, активних рухів.

Мутиляція

– самостійне відторгнення змертвілих частин тіла або органів.

Некроз

– змертвіння окремих клітин, їх груп, тканин або органа при житті цілісного організму.

Організація

– вростання в змертвілі ділянки волокнистої сполучної тканини з подальшим формуванням рубця (вогнище склерозу).

Осифікація

– утворення кісткової тканини в ділянках некрозу.

Петрифікація

– випадіння солей вапна в некротизовані ділянки тканини.

Пролежень

– різновид гангрени трофоневротичного генезу, який виникає в ділянках найбільшого стискання тканин у тяжких хворих при тривалій нерухомості.

Секвестр

- це ділянка змертвілої тканини, що не підлягає аутолізу, не заміщується сполучною тканиною і вільно розташову­ється серед живих тканин.

Смерть

– необоротне припинення життєдіяльності організму (біологічна смерть)

Суха гангрена (муміфікація)

- виникає коли змертвілі тканини віддають вологу в навколишнє середовище, а самі висихають, стають ущільненими.

Трупне заклякання

– посмертні зміни, що виникають в м’язах в результаті зникнення АТФ і накопичення молочної кислоти, проявляється ущільненням довільних і недовільних м’язів.

Трупні плями

– синюшно-багряні плями, що виникають на шкірі після смерті в результаті пасивного стікання і накопичення крові в венах нижніх частин тіла (трупні гіпостази) з подальшим гемолізом крові і просоченням нею навколишніх тканин (трупна імбібіція).