Донорство крові та її компонентів. Трансплантація органів

Донорство крові та її компонентів — добровільний акт волевиявлення людини, що полягає в дачі крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів, для використання в наукових дослідженнях.

Здавання крові, її компонентів для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора.

Донорство крові, її компонентів здійснюється відповідно до закону.

Донорам надаються пільги, передбачені законодавством України.

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України у віці від 18 років, що пройшов відповідне медичне обстеження та не має протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров'я України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, чи інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучатися до виконання донорської функції лише у випадку подальшого використання отриманих від них крові та (або) її компонентів винятково для проведення наукових досліджень, виготовлення діагностикумів і інших продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Узяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умов, що здоров'ю донора не буде заподіяна шкода. За особистим рішенням донора дача крові та (або) її компонентів може здійснюватися безоплатно чи з оплатою, порядок якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, установлено му Кабінетом Міністрів України, за її рахунок може здійснюватися заготівля і збереження її власної крові та (або) її компонентів, а також крові та (або) її компонентів, отриманих від інших донорів, із метою використання їх у необхідних випадках для надання медичної допомоги цій особі, членам її родини й іншим особам.

Керівники підприємств, установ, організацій, командири (на чальники) військових частин зобов'язані:

сприяти установам охорони здоров'я в роботі з залучення громадян у ряди донорів,

безперешкодно відпускати з місця роботи, служби чи навчання за їх заявами осіб, що є чи виявили бажання стати донорами, у дні відповідного медичного обстеження та здачі крові та (або) її компонентів, за винятком випадків, коли відсутність донора на його робочому місці чи місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров'ю людей, невиконання задач, пов'язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, істотного матеріального збитку або інших тяжких наслідків,

надавати безоплатно необхідні приміщення для узяття крові та (або) її компонентів,

вирішувати віднесені законом до їх компетенції питання про надання донорам відповідних пільг і компенсацій.

Держава гарантує захист прав донора й охорону його здоров'я, а також надає йому пільги. Посадові особи установ охорони здоров'я зобов'язані проінформувати донора про його права, обов'язки та порядок здійснення донорської функції.

Донору в порядку, установленому законодавством, відшкодовується збиток, заподіяний йому ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію. Інвалідність донора, що наступила у зв'язку з виконанням ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

У день здавання крові та (або) її компонентів, а також у день медичного обстеження, працівник, що є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності зі збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа студентів вищих навчальних закладів і учнів професійних навчально-виховних установ у зазначені дні звільняються від занять. Після кожного дня здавання крові та (або) її компонентів, у тому числі у випадку здавання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку зі збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднаний до щорічної відпустки чи використаний іншим часом протягом року після дня здавання крові чи її компонентів. У випадку, коли за узгодженням із керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день здавання крові донор був притягнутий до роботи чи несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку зі збереженням за ним середнього заробітку. У випадку дачі крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпустки (відпочинку) за кожний день здавання крові. Виплата середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор.

Донорам, що протягом року безоплатно здавали кров і (або) її компоненти в сумарній кількості, рівній двом разовим максимально припустимим дозам, грошова допомога за тимчасовою непрацездатністю у зв'язку з захворюванням виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга цим донорам надається протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості.

Донорам, що безоплатно здали кров у кількості 40 разових максимально припустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових доз, максимально припустимих, Президент України присвоює звання «Почесний донор України» із врученням нагрудного знака та відповідного посвідчення до нього.

Донори, що безоплатно здали кров і (або) її компоненти в кількості 100 і більше разових максимально припустимих можуть бути нагороджені державними нагородами України.

Особи, яким присвоєно звання «Почесний донор України» мають право на:

безкоштовне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування з використанням дорогоцінних металів) в установах охорони здоров'я, заснованих на загальнодержавній і комунальній власності,

пільгове придбання ліків (зі знижкою 50 відсотків від їхньої вартості) за рецептами, виданими установами охорони здоров'я заснованими на загальнодержавній і комунальній власності.

безкоштовне забезпечення донорською кров'ю та її препаратами, необхідними для їхнього особистого лікування, за рецептами - виданими установами охорони здоров'я, заснованими на загальнодержавній і комунальній власності, першочергове придбання за місцем роботи чи навчання путівок для санаторно-курортного лікування та першочергове лікування в установах охорони здоров'я, заснованих на загальнодержавній і комунальній власності,

позачергове забезпечення в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, протезами й іншими протезно-ортопедичними виробами,

використання чергової щорічної оплачуваної відпустки в зручний для них час,

отримання надбавки в розмірі 20 відсотків до мінімальної пенсії, призначуваної за віком,

отримання пільгових позик на будівництво індивідуального житла й ін.

Узяття, переробку та збереження донорської крові і її компонентів, реалізацію їх і виготовлених з них препаратів здійснюють спеціалізовані установи переливання крові та відповідні підрозділи установ охорони здоров'я, що знаходяться у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України, інших міністерств і відомств, органів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Переробку та збереження донорської крові і її компонентів, реалізацію виготовлених із них препаратів можуть також здійснювати суб'єкти підприємницької діяльності. Узяття, переробка, збереження донорської крові та її компонентів, реалізація їх і виготовлених із них препаратів дозволяється лише при наявності відповідної ліцензії, виданої Міністерством охорони здоров'я України.

Узяття крові та її компонентів у донора проводиться лише після його медичного обстеження. Порядок узяття крові та її компонентів у донорів і порядок медичного обстеження донорів установлюється Міністерством охорони здоров'я України. Розмір разової максимально припустимої дози крові та її компонентів, що можуть бути узяті в донора, визначається Міністерством охорони здоров'я України.

Порядок реалізації донорської крові, її компонентів, виготовлених з них препаратів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Кров, її компоненти, препарати та відповідні консервуючі розчини підлягають обов'язковому контролю Державною інспекцією контролю якості лікарських засобів у порядку, установленому Міністерством охорони здоров'я України.

Досягнення сучасної медицини дозволяють у багатьох випадках зберегти життя або поліпшити його якість. При цьому одним з найбільш ефективних і реальних способів досягнення таких результатів є трансплантація (пересадка). Трансплантація як метод лікування низки найтяжчих захворювань людини застосовується саме тоді, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я хворого іншими методами лікування неможливе.

В усіх галузях хірургії (передусім таких, як хірургічна ортопедія, нейрохірургія, оториноларингологія, щелепно-лицьова, реконструктивно-відновна і пластична хірургія) проводяться оперативні втручання з використанням відповідних ауто- або алотрансплантатів. При цьому показання для застосування різних видів трансплантатів під час багатьох оперативних втручань повинні бути абсолютними.

У клінічній трансплантології широко використовується пересадка тканин і клітин за наявності відповідної патології. Особливої уваги заслуговує культура клітин і тканин ендокринних органів. Результати експериментальних та клінічних досліджень свідчать про високу ефективність застосування цього методу у процесі лікування таких ендокринних захворювань, як цукровий діабет, гіпотиреоз, гіпокортицизм, гіпопаратиреоз, а також різних видів порушень статевої функції у чоловіків і жінок.

Загальні принципи правового регулювання пересадки органів та інших анатомічних матеріалів необхідно зазначити такі:

принцип поваги і дотримання прав пацієнта;

принцип дотримання черговості згідно «листа очікування» ;

принцип декомерціалізації пересадок органів та інших анатомічних матеріалів людини;

принцип інтеграції в міжнародні трансплантологічні співтовариства.

Стосовно питання трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини в даний час мають значення такі нормативні документи, які складають нормативно-правову базу трансплантології в Україні:

Законодавчі акти.

Підзаконні акти.

До першої групи належать:

Конституція України 1996 року;

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992року № 2801-ХІІ;

Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 року № 100 7-Х IV;

Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року МИ 02-ІУ.

Другу групу нормативних документів складають накази Міністерства охорони здоров'я України, положення, інструкції тощо.

Отже трансплантація — це спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини чи у тварини. При цьому під анатомічними матеріалами розуміються органи, тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини.

Слід враховувати, що термін «трансплантація» означає повний процес взяття органу або іншого анатомічного матеріалу у однієї особи (тварини) і імплантацію цього органу або іншого анатомічного матеріалу іншій особі, включаючи всі процедури по підготов ці, збереженню і зберіганню.

На сьогоднішній день трансплантація розвивається в трьох напрямках, які мають свої принципові особливості, як організаційного, так і медичного характеру - це трансплантація органів, тканин та клітин.

Стрімкий розвиток такого напряму медицини як трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів людини як реальна допомога хворим людям поставив перед суспільством ряд правових проблем, які повністю не вдається вирішити і в даний час. Принципово можна виділити два види пацієнтів у кожному випадку пересадки: донор (людина, що віддає орган або тканину) і реципієнт (хворий, якому пересаджується орган або тканина). Коли йдеться про трансплантацію з використанням трупних органів і тканин, з позицій права маються на увазі необхідність дотримання чинного законодавства щодо констатації смерті мозку донора, тривалість проведення реанімаційних заходів та ін. Коли ж має місце пересадка з використанням донора-живої людини, на перший план виходять питання дотримання прав донора і реципієнта як пацієнтів у сфері трансплантації. Ключовим нормативним правовим актом в системі юридичного забезпечення трансплантології є Закон України 16 липня 1999 р. «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», яка в ст. 22 містить положення, що стосуються прав донора.

Особа, яка дала згоду стати донором, і живий донор, має право:

відмовитись від даної нею раніше на це згоди;

на обов'язкове державне страхування на випадок смерті донора, зараження його інфекційною хворобою, виникнення у нього інших хвороб чи розладів здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції;

відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку з виконанням ним донорської функції з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

Застосування методу пересадки від донора до реципієнта органів та інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законом порядку при наявності їх згоди або згоди їх законних представників за умови, якщо використання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров'я не дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту.

Донором органів та інших анатомічних матеріалів може бути повнолітня дієздатна фізична особа. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.

Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом.