Лабораторна діагностика залізодефіцитних станів:

Показники	Норма (одиниці виміру)	Латентний дефіцит	Залізодефіцитна анемія
Гемоглобін 1міс-6 років	> 110 г/л	> 110	< 110
Гемоглобін > 6років	>120 г/л	> 120	< 120
Кольоровий показник	0,86 – 1,05	0,86 – 1,05	<0,85
Залізо сироватки	10,6 – 33,6 мкмоль/л	< 10	< 10
Загальна залізозв`зуючої здатність сироватки	40,6 – 62,5 мкмоль/л	> 63	> 63
Латентна залізозв`зуючої здатність сироватки	< 47 мкмоль/л	> 47	> 47
Відсоток насичення трансферрина	> 17 %	=17	< 15-16
Феритин сироватки	>12 мкг/л	<12	<12
Десфералова проба	0,65-0,006 мг/кг	<0,4	<0,4

Принципи терапії залізодефіцитної анемії.

Основним напрямком у терапії залізодефіцитних станів є відновлення дефіциту заліза в організмі й усунення причини, що його викликала. Загальноприйняті основні принципи лікування залізодефіцитних анемій (Ідельсон Л.І. 1981):

1. відновити дефіцит заліза без лікарських залізовмісних препаратів неможливо;

2. терапія залізодефіцитних станів повинна проводитися переважно препаратами заліза для перорального прийому;

3. терапія залізодефіцитної анемії не повинна припинятися після нормалізації рівня гемоглобіну;

4. гемотрансфузії при залізодефіцитній анемії повинні проводитися тільки за суворими показаннями.

Лікування залізодефіцитних станів полягає в раціональному харчуванні відповідно до віку дитини, прийомі препаратів заліза і нормалізації режиму праці і відпочинку. Прийом препаратів заліза проводиться довгостроково і поділяється на два періоди: основний курс і підтримуючий курс.

Основний курс пероральними препаратами завжди починають з «спробної дози» для визначення індивідуальної толерантності організму до Fe. Тривалість основного курсу визначається часом нормалізації рівня гемоглобіну. При успішному лікуванні цей показник приходить до норми протягом 1-1,5 місяців. Після чого переходять до підтримуючої терапії препаратами заліза протягом 2–3 місяців. Задачею підтримуючого курсу є заповнення депо Fe. Занадто раннє припинення лікування переводить захворювання у фазу латентного дефіциту заліза і за несприятливих умов (недостатнє харчування, захворювання) знову виникне анемія. При проведенні підтримуючої терапії препарат заліза приймається щодня, звичайно в один прийом. У випадку появи побічних реакцій препарати призначаються через день чи п'ятиденними циклами з перервами в 2-3 дні.

Загальні протипокази для застосування препаратів заліза:

• Гемосидероз.

• Анемії не пов'язані з дефіцитом заліза.

• У гостру фазу інфекційно-запальних захворювань (сепсис, пневмонії, пієлонефріти, «дитячі» інфекції й ін.). Призначення препаратів Fe може сприяти активації Гр(-) флори, що є залізозалежною. Крім того, залізо в більшій мірі накопичується у вогнищі запалення, ніж іде синтез НHb.

• Не можна одночасно з гемотрансфузіями призначати препарати заліза. Створюється неконтрольована концентрація Fe в організмі, що спричиняє токсичну дію.

• Призначення препаратів заліза протипоказане протягом 2 – 3 тижнів після гемотрансфузії. Переливання крові і еритроцитарної маси з замісною метою завжди приводить до пригнічення еритропоезу. Час життя донорських еритроцитів незначний, при їхньому руйнуванні виділяється ендогенне залізо. У зв'язку з цим, надходячи із препарату Fe буде давати «ефект передозування» і відкладатися у вигляді гемосидерина.

Протипокази до парентерального застосування препаратів заліза:

• гострий гломерулонефрит;

• порушення функції печінки чи нирок;

• артеріальна гіпертензія;

• алергійні стани;

• гепатит у гострій стадії;

• коронарна недостатність.

Протипокази для перорального застосування препаратів заліза:

• гострі і хронічні кишкові інфекції;

• первинний і вторинний синдром мальабсорбції;

• виразкові процеси в ШКТ.

Харчування з підвищеним вмістом заліза в їжі як самостійний метод лікування може використовуватися при латентному дефіциті заліза чи в дітей із груп ризику за розвитком залізодефіцитної анемії. C цією метою використовуються продукти харчування збагачені залізом. Як самостійний метод лікування ЗДА дієтична корекція не використовується.

Вітаміни С и В12 сприяють кращій абсорбції заліза в кишечнику, у зв'язку з чим вони входять до складу багатьох комбінованих препаратів. Не менше значення в метаболізмі Fe мають і вітаміни А, Е. Однак, при залізодефіцитних станах порушення вітамінного обміну спостерігається не часто, а якщо і відбувається, то не одного окремо узятого вітаміну, а цілого комплексу. Тому при необхідності варто призначати комплексні полівітамінні препарати. Діти до 5-ти місяців, що знаходяться на природному вигодовуванні чи отримують адаптовані суміші, призначення полівітамінів не потребують. Показанням для парентерального призначення вітамінів є синдром мальабсорбції.

Показання для призначення полівітамінів при лікуванні ЗДА:

• при важкій чи тривалій анемії;

• у весняно-осінньому періоді року;

• при недостатньому чи неповноцінному харчуванні;

• дітям з неблагополучних сімей;

• на фоні хронічних захворювань.

Дітям, що перенесли дисбактеріоз кишечника, кишкові інфекції, оперативні втручання на органах ШКТ необхідно разом із препаратами заліза призначати еубіотики: біфідумбактерін, лактобактерин, бактісубтіл, лінекс і ін. Дітям з доліхосігмою, хворобою Гіршпрунга з метою профілактики посилення закрепів необхідно призначати препарати лактулози (дуфалак, лактувіт, тощо). Практично всім дітям раннього віку на фоні феротерапії з профілактичною метою доцільно призначати пробіотики (хілак), які сприяють кращому всмоктуванню Fe і запобігають порушенням з боку ШКТ.

Раціональне харчування при залізодефіцитних анеміях.

Домогтися усунення дефіциту заліза в організмі дитини за допомогою тільки дієтотерапії неможливо. Використання тільки дієтотерапії дійсно може нормалізувати рівень гемоглобіну при ЗДА легкого ступеню, але показники транспорту і запасів заліза в організмі (сироваткове залізо, феритин сироватки й ін.) будуть нижче норми, таким чином і рівень НHb знизиться. Повноцінна дієта, з підвищеним змістом Fe у змозі забезпечити фізіологічну потребу організму, але не усунути дефіцит заліза. Проте, повноцінне харчування займає важливе місце в терапії ЗДА.

В даний час доведено, що цінність харчового продукту залежить не від абсолютного вмісту в ньому заліза, а від форми, у вигляді якої воно представлене. Найкращим ступенем засвоєння володіє так назване гемове залізо. Інші сполуки заліза всмоктуються з кишечника значно гірше, за деякими даними у 5 - 10 разів. В основному, гемове залізо міститься у продуктах тваринного походження. У продуктах рослинного походження міститься негемове залізо, біодоступність якого значно нижча, ніж у продуктах тваринного походження. Тому, незважаючи на те, що рослинні продукти містять більшу кількість заліза в абсолютних цифрах, вони не можуть забезпечити потреб організму повною мірою. Таким чином те, що деякі лікарі рекомендують вегетаріанське харчування і вживання великої кількості соків, з метою підвищення засвоєння заліза, є недоцільним. Існуючі міфи про різного роду «чудо-дієти», здатні вилікувати чи ледве не будь-яку хворобу, залишаються все-таки міфами. Нерідко, з наслідками, з якими доводиться боротися лікарям. Прекрасно, коли дитина щодня вживає свіжі соки, вони є гарним дозатором вітамінів і мікроелементів, але робити з цього панацею не потрібно. Харчування дитини повинно містити досить продуктів і тваринного і рослинного походження. Тільки за цієї умови організм дитини буде цілком забезпечений усіма необхідними живильними речовинами і вітамінами.

Серед продуктів тваринного походження залізо найкраще засвоюється з м'яса кроля, індика, курки і яловичини. Незважаючи на значний вміст Fe у печінці, за ступенем утилізації воно значно поступається вищезазначеним продуктам. Для порівняння, приводимо вміст загального заліза в деяких продуктах харчування.