Kafedra_dityachoyi_stomatologiyi / 2 курс / method / pDTS_10_Composite

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань

„Затверджено”

на засіданні кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань Протокол №18 від 23.03.2011р.

Зав.кафедри________проф. Л.О.Хоменко

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1.Актуальність теми:

Композиційні матеріали та компомери, завдяки своїм високим фізикомеханічним та естетичним властивостям, широко застосовуються в дитячій терапевтичній стоматології для пломбування каріозних порожнин в тимчасових і постійних зубах. Для правильного вибору пломбувального матеріалу необхідно мати уявлення про його хімічний склад, знати позитивні і негативні властивості, методику приготування і особливості застосування.

2.Навчальні цілі:

-знати класифікацію стоматологічних пломбувальних матеріалів;

-знати класифікацію, склад, основні фізико-хімічні властивості, показання до застосування, техніку приготування і використання композиційних матеріалів;

-знати класифікацію, склад, основні фізико-хімічні властивості, показання до застосування і техніку використання компомерних матеріалів;

-знати основні групи матеріалів для ізолюючих та лікувальних прокладок, властивості, показання до застосування;

-вміти пломбувати композиційними матеріалами на фантомах каріозні порожнини I та V класів в тимчасових і постійних зубах із несформованими коренями;

-вміти пломбувати компомерними матеріалами на фантомах каріозні порожнини I та V класів в тимчасових і постійних зубах із несформованими коренями;

-вміти приготувати та накладати в каріозні порожнини на фантомах ізолюючі та лікувальні прокладки.

3.Матеріали доаудиторної самостійної роботи.

3.1.Базові знання, навики, вміння необхідні для вивчення теми.

1. Знати періоди розвитку тимчасових і постійних зубів.

2.Знати гістологічну будову твердих тканин тимчасових і постійних зубів. 3. Знати анатомічні ознаки різних груп тимчасових і постійних зубів. 4.Вміти визначати групову належність тимчасових і постійних зубів. 5.Знати фізичні властивості тіл.

6.Мати уявлення про хімічну дію світла.

7.Знати основні етапи препарування каріозних порожнин I і V класів в постійних зубах.

3.2. Зміст теми заняття Композиційні пломбувальні матеріали.

Композиційний матеріал – комплексна сполука, основу якої складає органічна полімерна матриця, в яку для покращення властивостей введений неорганічний наповнювач; ці компоненти хімічно зв’язані один з одним за допомогою біполярних молекул поверхнево-активних речовин – силанів.

Полімерна матриця композитів (органічна матриця) представлена мономером.

Мономер - це BIS-GMA, або бісфенолгліциділметакрилат, який має високу молекулярну масу і є основою композиційних матеріалів, або UDMA – уретандиметилметакрилат (має меншу полімеризаційну усадку, надає матеріалу більшої міцності), ТЕGDМА - триетиленглікольдиметакрилат і ін.

Полімерна матриця також містить:

1.Інгібітор полімеризації (монометилефір гідрохінон) додається до полімерної матриці з метою забезпечення тривалого терміну збереження і оптимального робочого часу пломбувального матеріалу.

2.Каталізатор - речовина, яка забезпечує зчеплення молекул мономера, використовується для запуску, прискорення і активізації процесу полімеризації.

3.Додатковий каталізатор (ко-каталізатор) – для покращення процесів полімеризації (тільки в композиційних матеріалах хімічної полімеризації).

4.Активатор (фотоініціатор полімеризації) - забезпечує запуск процесу полімеризації (тільки в композиційних матеріалах світлової полімеризації).

5.Поглинач ультрафіолетових променів – для покращення стабільності кольору, зменшення змін кольору матеріала при потраплянні на нього

сонячних променів.

Неорганічний (мінеральний) наповнювач – застосовується з метою:

-зменшення полімеризаційної усадки (до 0,5-0,7%);

-попередження деформації полімерної органічної матриці;

-зниження коефіцієнту теплового розширення;

-зменшення сорбції води;

-підвищення міцності матеріалу, його стираємості та опору навантаженню;

-покращення естетичних властивостей матеріалу, тому що наповнювач має коефіцієнт преломлення та просвічування, близький до відповідних показників емалі зуба.

Основні властивості наповнювача, які впливають на якість композита:

1.Розмір частинок наповнювача.

2.Матеріал, з якого виготовлений наповнювач ( кварц, барієве скло, діоксид кремнію, фарфорова мука і інші речовини).

3.Форма частинок.

Поверхнево-активні речовини (сілани, апретуючі (від французького - аррreter - просочувати). З хімічної точки зору - кремнійорганічні з'єднання. Сіланами обробляється поверхня наповнювача.

Класифікація композиційних матеріалів

По механізму полімеризації:

•матеріали, які полімеризуються хімічним шляхом;

•матеріали, які полімеризуються під дією світла;

•матеріали, які полімеризуються під дією тепла (використовуються для виготовлення вкладок лабораторним шляхом);

• подвійної полімеризації (світлова + хімічна; світлова + теплова).

За розміром частинок наповнювача:

-макрофільні (макронаповнені) (розмір частинок наповнювача 1-100 мкм чи 8 – 45 мкм);

-мікрофільні (мікронаповнені) (розмір частинок наповнювача 0,04-0,4 мкм);

-композити з малими частинками (мінінаповнені) ( розмір частинок 1-5 мкм);

-гібридні композиційні матеріали (розмір частинок наповнювача 0,04 - 5 мкм, середній розмір частинок 1- 2 мкм);

-мікрогібридні (гібридні композити з розміром частинок від 0,04 до 1 мкм, середній розмір частинок 0,5-0,6 мкм);

-нанонаповнені – нанокомпозити (створені з використанням нанотехнологій): істинні нанокомпозити, наногібридні композити.

За консистенцією:

1.Традиційні композити звичайної консистенції.

2.Текучі композити.

3.Конденсовані композити.

За наповненістю матеріала:

•високонаповнені (більше 65% неорганічного наповнювача);

•малонаповнені (менше 65% неорганічного наповнювача).

За призначенням:

-для пломбування жувальних зубів;

-для пломбування фронтальних зубів;

-універсальні композити.

Макрофільні композиційні матеріали. Властивості. Показання до

розміром частинок наповнювача 8-45 мкм; іноді – до 100 мкм ( Evicrol (Spоfa

Dental), Consize (CI), Adaptic (DentSplay), Visio-Fill, Visio-Molar і інш.).

Позитивні властивості:

-висока механічна міцність;

-хімічна стійкість;

-достатнє крайове прилягання;

-рентгенконтрасність;

-достатні оптичні властивості.

Негативні властивості:

-мінімальна поліруємість, відсутність «сухого блиску”;

-значна шерехатість поверхні;

-низька кольоростійкість.

Показання до застосування:

-пломбування каріозних порожнин I і II класу, V класу в жувальній групі зубів - там, де необхідна висока механічна міцність пломби, незважаючи на невисоку естетичність;

-пломбування каріозних порожнин у фронтальній групі зубів, якщо

неважливий естетичний дефект (наприклад, при локалізації каріозної порожнини на язиковій поверхні);

-при необхідності відновлення сильно зруйнованих коронок фронтальних зубів з наступним облицюванням вестибулярної поверхні більш естетичним, наприклад, мікронаповненим композитом;

-для моделювання культі зуба під коронку (“Coradent” (Vivadent); (“Rebilda” (VOCO)).

Мікрофільні композиційні матеріали (мікронаповнені) - матеріали з розміром частинок наповнювача 0,04-0,4 мкм (Isopast (Vivadent), Degufill-SC, Degufill-M (Degussa), Durafill (Kulzer), Helio Progress (Vivadent), Helio-Molar (Vivadent),

Silux Plus (ЗМ ESPE)).

Позитивні властивості:

-високі естетичні властивості;

-гарна поліруємість;

-кольоростійкість;

-низьке абразивне зношення;

-стійкість глянцевої поверхні.

Негативні властивості:

-недостатня механічна міцність (низький вміст наповнювача);

-висока полімеризаційна усадка;

-високий коефіцієнт температурного розширення.

Показання до застосування:

-пломбування каріозних порожнин III класу;

-пломбування каріозних порожнин Y класу;

-естетичне пломбування каріозних порожнин IY класу, а також відновлення коронки зуба при травматичних ураженнях – у поєднанні з

гібридними або макронаповненими композитами і парапульпарними штифтами.

Мінінаповнені композиційні матеріали по своїм властивостям займають проміжний стан між мікро- і макронаповненими композитами. Ці матеріали мають задовільні естетичні і фізико-механічні властивості. Використовують їх для реставрації фронтальних і жувальних зубів (невеликі каріозні порожнини).

Гібридні композиційні матеріали - композиційні матеріали, які містять суміш частинок наповнювача різних розмірів (від 0,04 до 100 мк) і різного хімічного складу (барієве і стронцієве скло, сполуки фтору, тощо) (Alfacomp (VOCO), Compolux (Septodont), Visio Molar (VOCO), Призмафіл (СтомаДент) тощо).

Більшість гібридних композиційних матеріалів містить 80-85% наповнювача.

Позитивні властивості:

-висока механічна міцність;

-хімічна стійкість;

-висока естетичність;

-кольоростійкість;

-мінімальна усадка;

- рентгенконтрасність.

Негативні властивості:

-недостатня поліруємість (низька стійкість сухого блиску);

-не ідеальна якість поверхні.

Застосовуються для пломбування каріозних порожнин всіх класів, а також для повної реставрації частини коронки зуба і реконструкції зубного ряду.

Мікрогібридні композиційні матеріали – композиційні пломбувальні матеріали, які є модифікацією гібридних композиційних матеріалів (Filtek Z 250 (3M ESPE), Valux Plus (3M ESPE), Charisma (Kulzer), Amelogen Universal

(Ultradent) тощо). Містять ультрамілкий гібридний наповнювач з розміром частинок наповнювача від 0,04 до 1 мкм (середній розмір – 0,5-0,6 мкм) і модифіковану полімерну матрицю.

Позитивні властивості:

-висока естетичність;

-високі фізико-механічні властивості;

-гарна поліруємість;

-гарна якість поверхні;

-висока кольоростійкість.

Показання до застосування:

-пломбування порожнин всіх п’яти класів по Блеку у фронтальних і жувальних зубах;

-виготовлення вестибулярних естетичних адгезивних поверхонь (вінірів);

-реставрація сколів фарфорових коронок.

“традиційними” мікрогібридними композитами естетичні характеристики, а також більш високу міцність. Хоча, у зв’язку, з тим що до складу наногібридних композитів входять частинки наповнювача великого розміру (більше 0,5 мкм), їх поверхня в процесі абразивного зношування також, як і поверхня “традиційних” мікрогібридних композитів, буде втрачати сухий блиск, хоча цей процес буде відбуватися повільніше.

Більш перспективним напрямком є створення композитів на основі тільки лише нанонаповнювача різних типів. Ці матеріали отримали назву істинні нанокомпозити (Filtek Supreme XT (3M ESPE), Grandio (VOCO)).

Стоматологічні адгезивні системи

Адгезія (від лат. adhaesio – прилипання) – зчеплення поверхонь різнорідних тіл. В стоматології під терміном “адгезія” розуміють зчеплення стоматологічного матеріалу з тканинами зуба або з іншими матеріалами.

Типи адгезії:

-механічна – за рахунок мікромеханічного зчеплення матеріала з тканинами зуба;

-хімічна – за рахунок утворення хімічного зв’язку матеріала з дентином і емаллю.

З метою поліпшення адгезії композиційних матеріалів до твердих тканин зубів створені так звані бонд-системи (від англ. bond - зв'язок). Існуючі на сьогодні бонд-системи можна умовно розділити на адгезиви до емалі, адгезиви до дентину і так звані багатоцільові (до емалі і дентину в одній пляшечці).

Адгезивні системи

Емалеві адгезиви - ненаповнені або помірно наповнені суміші диакрилатів, які звичайно входять в основну речовину композитів. Використанню емалевих адгезивів передує кислотне протравлення емалі. Під дією кислоти відбувається селективне розчинення периферичних і центральних зон емалевих призм і поверхня емалі під електронним мікроскопом нагадує бджолині стільники. Для кислотного протравлювання емалі звичайно використовують 35-37% розчин або гель ортофосфорної кислоти, який наносять на поверхню емалі на 20-30 сек.

Дентинні адгезиви (праймери) - гідрофільні (тобто сумісні з водою), наносяться на вологу поверхню, яка містить значну кількість органічних речовин.

Компомери (гласіозити) – реставраційні матеріали, які представляють собою композитно-іономерні склади. Свою назву ця група

матеріалів отримала в результаті комбінації слів КОМПОзит і склойоноМЕР.

З хімічної точки зору компомер – комбінація кислотних груп склойономерних полімерів і фотополімеризованих груп композитних смол. Наповнювачем є частинки реактивного фторалюмосилікатного скла з різними добавками.

Реакція твердіння компомерів. Первинна реакція твердіння відбувається так само, як у композитів, за рахунок світлоініційованої полімеризації мономера, що містить метакрилові групи. Після фотополімеризації при контакті із слиною наступає фаза водопоглинання. За наявності води відбувається реакція між скляними частинками і кислотними групами з вивільненнм іонів металів, які забезпечують поперечне зшивання ланцюжків полімеру з карбоксильними групами (утворюється часткова іономірна структура) і вивільнення з скла іонів фтору. Таким чином, відбувається кислотна реакція, характерна для склойономерів.

Перевагами компомерів перед іншими матеріалами є:

•достатня міцність;

•хороші естетичні властивості;

•виділення фтору;

•взаємодія з адгезивними системами, які не вимагають протравлювання.

Недоліками сучасних компомерів є неможливість застосування в

ділянках високого жувального навантаження (зокрема, порожнин типа МОД), недостатня поліруємість (в порівнянні з композиційними матеріалами), можливе фарбування межі пломба-зуб через гігроскопічне розширення матеріалу (Новиков В.С., 2000), а також недостатньо високий карієспрофілактичний ефект.

Показання до застосування компомерів:

•пломбування порожнин III і V класів в постійних зубах;

•реставрація тимчасових зубів (порожнини всіх класів за умови забезпечення абсолютної сухості порожнини на протязі всього часу пломбування);

•пломбування уражень пришийкової локалізації некаріозного ґенезу (клиновидних дефектів, ерозій емалі);

•пломбування невеликих порожнин I і II класів в постійних зубах (після мінімального інвазивного препарування із застосуванням зміцнених компомерів типу Dyrаct АР);

•тимчасове пломбування порожнин I і II класів в постійних зубах;

•пломбування невеликих порожнин всіх класів перед протезуванням (окрім керамічних коронок);

•герметизація фісур (спеціальними компомерними герметиками типу

Dyract Seal);

•заміщення дентину при використанні відкритого варіанту «сендвічтехніки»;

•фіксація ортопедичних і ортодонтичних конструкцій (із застосуванням фіксуючих компомерів хімічного твердіння типу Dyract Cem);

•ретроградне пломбування кореневого каналу;

•оперативне і неоперативне закриття перфорацій стінок кореня.

Правила роботи з компомерами практично повторюють етапи застосування композитного матеріалу за винятком (не завжди) етапу тотального протравлювання при застосуванні адгезивних систем, в яких етап протравлювання відсутній.

3.3.Список рекомендованої літератури:

Основна:

1.Хоменко Л.А. и соавт. Терапевтическая стоматология детского возраста, Киев, Книга плюс, 2007.- 815с.

2.Биденко Н.В. Стеклоиономерные материалы и их применение в стоматологии, Киев, Книга плюс, 2003.-144с.

3.Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., Политун А.М., Сидельникова Л.Ф., Несин А.Ф. Терапевтическая стоматология. Фантомный курс (1 том).- К.: Здоров’я, 2001.- 392с.

Додаткова:

1.Борисенко А.В. Композиционные пломбировочные и облицовочные материалы в стоматологии, Киев, Книга плюс, 1998. – 168с.

2.Боровский Б.В. и др. Терапевтическая стоматология, М., Медицина,

1998.- 736с.

3.Леманн К.М., Хэльвиг Э. Основы терапевтической и ортопедической стоматологии: (под ред Абакарова С.И., Макеева В.Ф., пер. с нем.),

1999.- 262с.

4.Николишин А.К. Восстановление (реставрация) и пломбирование зубов современными материалами и технологиями, Полтава, 2001.- 176с.

5.Николаев А.И., Цепов Л.М. Практическая терапевтическая стоматология, С-Пб., 2001.- 390с.