3. Діалізна терапія у дітей з гострим отруєнням екзотоксинами, щодіалізуються.

Діалізна прескрипція, яка застосовується за позанирковими показаннями (ендо- та/або екзогенні інтоксикації, гіперамоніємія або інші прояви дискоординації метаболізму) дещо відрізняється від такої у пацієнтів з нирковою недостатністю. У таких ситуаціях швидке очищення крові є першочерговим завданням. Саме тому необхідно мати добре працюючий судинний доступ, аби отримати кровоток по артеріовенозній магістралі на рівні 10-15 мл/кг/хв.. У таких пацієнтів дизеквілібріум-синдром практично не зустрічається, оскільки уремії (накопичення високоосмолярних сполук) немає. Але ці діти зазвичай знаходяться у важкому стані, у багатьох випадках мають внутрішньосудинний дефіцит об'єму (на момент госпіталізації за різними обставинами мав місце летаргічний стан, погане живлення або блювота). До того ж, нирки у них продовжують виконувати свої функції та процес сечовиділення тривалий час залишається на нормальному рівні. Зазначене спонукає клініциста до здійснення спостереження за внутрішньосудинним об'ємом та електролітним балансом постраждалого. У багатьох випадках виникає потреба у внутрішньовенній сапплементації рідини і застосуванні прессорів для підтримки тиску під час ГД. Калій і бікарбонат в діалізаті слід підібрати так, щоб під час гемодіалізу не відбулося виснаження калієм і не виник метаболічний алкалоз. Слід уникати вживання діалізату з високим вмістом кальцію. Рівень фосфору в плазмі крові може впасти і виникає потреба у додаванні фосфору. Досить часто виникає потреба у повторних тривалих за часом ГД. Слід також враховувати ребаунд (рекошет) метаболіту (екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”) після закінчення ГД.

При застосуванні діалізних технологій у дітей з екзогенними інтоксикаціями слід пам’ятати про необхідність проведення всіх заходів медичної допомоги при гострих отруєннях (наказ МОЗ України №897 від 20.10.2010 р. “Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги при гострих отруєннях”) з використанням антидотних препаратів, проведення заходів з деконтамінації шлунку, та ін.. ГД має переваги перед іншими існуючими методами екстракорпоральної детоксикації, у видаленні низькомолекулярних речовин (з молекулярною масою менше 5000 Дт або з розміром молекул менше 10 нм), які у кров’яному руслі не зв'язуються з протеїнами або мають неміцні зв’язки з ними, та мають невеликий об'єм розподілу в організмі. Крім цього, застосування діалізних технологій при гострих отруєннях може здійснювати позитивний вплив на метаболічні розлади викликані всмоктуванням екзотоксину, концентрацію продуктів “летального синтезу”.

1. Передумови щодо ефективного використання діалізних технологій в лікуванні гострих отруєнь.

Рекомендація 1.1

Розмір молекул екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” повинен бути таким, що здатний проникати через пори діалізної мембрани з плазми крові і мати достатню норму видалення ("dialysance").

Рекомендація 1.2

Екзотоксин та/або продукти “летального синтезу” повинні мати досить невеликий об’єм розподілу в секторах організму (якщо суттєві фракції абсорбованої отруйної речовини зв'язані з протеїнами, сконцентровані в складно доступних рідинних секторах організму (наприклад, цереброспінальна рідина), або досягають істотної внутріклітинної концентрації, ефективність діалізних технологій буде обмежена).

Рекомендація 1.3

Повинно бути прораховано взаємовідношення між концентрацією екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” в кров’яному руслі, термінами часу після контакту пацієнта з отрутою та її токсичністю.

Рекомендація 1.4

Кількість екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”, що видаляється (діалізується) під час процедури, повинна складати істотне доповнення до природного механізму їх елімінації з організму (з урахуванням процесів метаболізму отруйної речовини в організмі, стану антитоксичних адаптогенних систем пацієнта, елімінаційних властивостей кишечника та нирок по відношенню до конкретного екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”).

Рекомендація 1.5

Якщо результат співвідношення відсоткового рівня вільноциркулюючого екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” в плазмі крові (%) до об’єму його розподілу (V_d л/кг ваги тіла пацієнта) перевищує 80, то ГД протягом 6 годин повинен видалити з організму 20-50% екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”.

Рекомендація 1.6

Якщо результат співвідношення відсоткового рівня вільноциркулюючого екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” в плазмі крові (%) до об’єму його розподілу (V_dл/кг ваги тіла пацієнта) менше 20, то ГД протягом 6 годин повинен видалити з організму менше 10% екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”.

Рекомендація 1.7

Для ефективного застосування ГД з метою видалення екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”, останні повинні мати наступні кинетичні характеристики:

• відносна молекулярна вага <5000 Дт;

• розмір молекул <10 нм;

• малий об’єм розподілу (<1 л/кг);

• слабкий зв’язок з протеїнами;

• кинетика пов’язана з одним компартментом;

• низький ендогенний кліренс (<4 мл/хв.^-1*кг^-1).

Рекомендація 1.8

Застосування ПД для елімінації екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” з організму обмежується тільки тими випадками, де метод ГД не може бути використаним за умов індивідуальних особливостей в пацієнта або ГД у лікувальному закладі є недоступним.

Рекомендація 1.9

Виведення екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” під час діалізу є клінічно значущим при виконанні двох умов:

• діалізний кліренс повинен не менше ніж на 30% перевищувати ендогенний загальний плазмовий кліренс;

• об'єм розподілу екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” не повинен перевищувати 1 л/кг маси тіла (якщо V_d>1 л/кг, то лише незначна фракція екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” знаходиться в плазмі і може бути виведена під час діалізу).

Додаткова інформація:

1. Швидкість дифузії екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” з крові в діалізат зворотно пропорційна квадратному кореню маси екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” (як при гемо-, так і при перитонеальному діалізі).

2. Формула для розрахунку перитонеального кліренсу екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” при CAPD (формула є вірною для 2-літрових контейнерів з діалізатом при 6-годинному обміні за відсутності перитоніту):

		(29)
fu - вільна фракція екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”в сироватці; MW - молекулярна вага екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”.

3. Чинники, що впливають на перитонеальний кліренс екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”:

• Властивості діалізату: швидкість струму діалізату (при постійному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD) складає близько 6-7 мл/хв.); температура; кислотність, осмотично активний компонент.

• Властивості екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”: молекулярна вага (молекулярна вага більшості екзотоксинів знаходиться у вузькому діапазоні від 100 до 700 Дт), електрохімічний заряд, об'єм розподілу, зв'язок з білками; позанирковий кліренс; жиро- і водорозчинність.

• Властивості очеревини: площа поверхні і її заряд; проникність; перитоніт; склерозування; швидкість кровотоку по судинах очеревини; пристіночний нерухомий шар; ультрафільтрація.

4. Загальноприйнятими показниками ефективності гемоділізної терапії при лікуванні гострих отруєнь є наступні:

• ступінь та швидкість зниження концентрації екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” в крові;

• кількість екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” в діалізуючому розчині;

• дані розрахунку кліренсу за формулою:

(ця формула дійсна, якщо діалізний розчин зливається в ємність)

K = (Cд*V) / (T*Ck)		(30)
K – кліренс екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу”(мл/хв.); Сд– концентрація екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу”в діалізуючому розчині (мг/л); Ск– концентрація екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу”в крові (мг/л); Т – час діалізу (хв.).

(ця формула дійсна, якщо діалізний розчин не зливається в ємність)

K = (Cвх.- Cвих.) / (T*Cвх.) * S		(31)
K – кліренс екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу”(мл/хв.); Свх.– концентрація екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу”на вході в діалізатор (мг/л); Свих.– концентрація екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу”на виході з діалізатору (мг/л); S– швидкість зливу діалізуючого розчину (мл/хв.).

• визначення періоду напівперебування екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” з організму:

Т1/2 = In2 * V / Ck		(32)
T1/2 - період напівперебування екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” (хв.); 1n2 - натуральний логарифм (1n2 = 0,693); V - об'єм розподілу екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” (мл); Ск - кліренс екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” (мл/хв.).

• визначення діалізабельності екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”:

D = Qt / (A - Ct)		(33)
D - діалізабельність (мл/хв.); Qt - кількість екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” в діалізаті (мг%); А - кількість екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” в плазмі; Ct - концентрація екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” в діалізаті (мг%).

5. Токсикокинетика окремих груп лікарських препаратів, які можуть виступати в ролі екзотоксинів:

Препарат	PB, %	T½, год	Vd, л/кг	Cltot, мл/хв.
Амікацин	<10	2,5	0,25	90
Ампіцилін	16-20	1,2	0,48	325
Атенолол	<5	5,5	0,7	176
Ванкоміцин	10	7	0,47	55
Гентаміцин	<10	2	0,24	95
Дигітоксин	90	145	0,5	3
Дігоксин	20-30	36	7,1	160
Ділтіазем	80-85	4,0	5,3	1400
Есмолол	-	0,2	3,2	19950
Ізосорбід-5-мононітрат	16-28	0,2-0,5	1,8	-
Іміпенем	13-21	1	-	205
Каптопріл	25-30	1,9	3	1277
Лабеталол	50	7	5,6	1700
Мексилетін	64	5-9	5-6	846
Метоклопрамід	-	3	3,4	916
Ніфедипін	90-95	2	1,4	1100
Офлоксацин	25-30	5-7	1,2	150-210
Прокаїнамід	15	2	2	810
Пропранолол	93	3,5	3	695
Ранітидин	15	1,5-3	1,1-1,9	568-709
Сульбактам	-	0,25	0,2	250
Тейкопланін	95	41-62	0,84-1,13	5-10
Теофілін	60	8,7	0,45	46
Токаїнід	10-15	11-14	3,2	182
Триметопрім /Сульфаметоксазол	40-90	10-13	0,2-2	30-125
Фамотідин	15-20	2,5-3,5	1,1-1,4	412
Фозінопрілат	95	15	0,15	-
Фуросемид	95	0,5	0,12	162
Хінідин	80-85	6	2	270
Цефазолін	70-85	1,8	0,14	60
Цефамандол	67-80	0,7	0,16	109
Цефотаксим	36	1	0,28	322
Цефтріаксон	85-95	6-9	0,09	15
Циластатин / Іміпенем	13-21	1	0,31	238
Циметидин	13-25	1,5-2	0,8-1,2	313-808
Ципрофлоксацин	40	3-4	2,8	652

Примітка:

1. PB - зв'язок з протеїнами;

2. T_1/2 - період напіввиведення;

3. V_d - об'єм розподілу;

4. Cl_tot - загальний ендогенний кліренс.

2. Клініко-параклінічні показання до застосування діалізних технологій.

Рекомендація 2.1

Прогресуюче клінічне погіршення стану постраждалого, яке відбувається не дивлячись на проведення цілеспрямованих заходів інтенсивної консервативної терапії з використанням антидотних препаратів.

Рекомендація 2.2

Наявність інтоксикаційної енцефалопатії з проявами порушень життєво важливих функцій, у тому числі депресія мозкових функцій, яка обумовлює виникнення гіповентиляції або задухи, стійкої гіпотермії, гіпотонії, що потребує проведення вазоактивної терапії.

Рекомендація 2.3

Тяжка ступінь коми (III і IV ст.), яка супроводжується застосуванням ШВЛ протягом більше 48 год.

Рекомендація 2.4

Розвиток ускладнень коми (пневмонії або інфікування крові, периферійної нейропатії на фоні ішемії).

Рекомендація 2.5

Гостре ураження нирок з виникненням гострої ниркової недостатності, викликане (або спровоковане) нефротоксичною дією екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу”.

Рекомендація 2.6

Погіршення метаболізму і параметрів елімінації екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” на фоні виникнення токсичної енцефалопатії, що обумовлено наявністю печінкової, серцевої або ниркової недостатності.

Рекомендація 2.7

Прояви тяжкої інтоксикації з виникненням метаболічних порушень та/або інших патологічних проявів, що викликали екзотоксини та/або продукти “летального синтезу” (метанол, етиленгліколь, гербіцид та ін.).

Рекомендація 2.8

Прояви тяжкої інтоксикації , що викликана прийомом наркотичної речовини або інших екзотоксинів та/або продуктів “летального синтезу” в дозах, які не можуть бути інактивованими природними детоксикаційними системами внаслідок супутньої функціональної недостатності печінки або нирок.

Рекомендація 2.9

Гастро-інтестінальне надходження до організму та вірогідна абсорбція екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” у потенційно смертельній дозі.

Рекомендація 2.10

Встановлення потенційно смертельної концентрації екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” в плазмі крові, яка оцінена (у відповідності до попереднього досвіду) такою, що має значні ризики виникнення летального прогнозу або тяжких клінічних ускладнень.

Рекомендація 2.11

Встановлена інтоксикація, яка веде до грубих порушень однієї або декількох життєво-важливих функцій, яка виникла внаслідок дії екзотоксину та/або продуктів “летального синтезу” з малим об’ємом розподілу з чіткою кореляцією між її рівнем в крові та токсичними ефектами, що виникли.

Рекомендація 2.12

Інтоксикація екзотоксином, процес біотрансформації якого супроводжується виникненням продуктів “летального синтезу”.

Рекомендація 2.13

Інтоксикація екзотоксином та/або продуктами “летального синтезу”, яка має відстрочену токсичну дію.

Рекомендація 2.14

Тяжка інтоксикація екзотоксином та/або продуктами “летального синтезу”, яка викликала порушення функцій середнього мозку.

Рекомендація 2.15

Інтоксикація екзотоксином, який може бути видалений з організму за допомогою ГД швидше, ніж природними системами детоксикації.

Назва	Vd (л/кг)	CLpl.(мл/хв.)	Зв'язок з протеїнами (%)	CLhd (мл/хв.)	Cтокс. за 4 год. природно (%)	Cтокс. за 4 год. HD (%)
Етанол	0,6	170—320	0	120-160	76	87
Ізопропанол	0,6		0	-	-	79
Метанол	0,6	44	0	98—176	22	56
Етиленгліколь	0,8	64	-	-	-	-
Хлоралгідрат	6	600	35—41	120	29	34
Етхлорвінол	2,8	90	30—50	64	10	17
Глутетимід	2,7	180	45	50	20	25
Мепробамат	0,75	60	0—20	60	24	42
Метипрілон	—	—	20—80	5—171	50	-
Метаквалон	6	140	80	23	8	9
Пентобарбітал	1	36	66	22	12	18
Фенобарбітал	0,75	9	25-60	80	4	33
Секобарбітал	1,42	5	70	NS	1	1
Ацетамінофен	1	400	10-21	120	75	83
Аспірин	0,21	45	73-94	20	52	65
Карбамазепін	1	59	70-80	NS	17	17
Етосуксимід	0,7	10	0	140	5	52
Фенітоїн	0,57	25	87-93	NS	14	14
Примідон	0,6	40	0	98	20	55
Натрія-вальпроат	0,15-0,4	10	90-95	23	12	33
Амітриптилін	20	—	96	NS	-	-
Хлорідазепоксид	0,3	25	86—93	NS	-	-
Хлорпромазін	—	—	90	NS	-	-
Дезіпрамін	—	—	69-76	NS	-	-
Діазепам	0,74	35	90	NS	15	15
Галоперідол	23	1330	90	NS	-	-
Іміпрамін	11	1000	86—96	18	27	27
Літію карбонат	0,79	20	0	150	8	52
Нортриптілін	21	740	94	NS	11	11
Бретілій	7	725	1-6	NS	-	-
Дізопірамід	0,83	93	5-65	123	32	40
Флекаїнід	8,7	567	40	NS	-	-
Лідокаїн	1,2	606	66	NS	82	82
Мексилетін	7—10	846	70	NS	29	29
Прокаїнамід	2	810	15	65	75	78
N-ацетілпрокаїнамід	1,5	200	10	41-97	37	49
Хінідин	2	270	80-85	11-18	37	39
Токаїнід	3,2	182	10-15	25	18	20
Ацебутолол	1,4	665	11—19	43	80	82
Атенолол	1,2	176	<5	29—39	40	45
Діазоксид	0,12	7	94	25	18	60
Надолол	2	135	20—30	46—102	21	30
Дигітоксин	0,5	3	90	NS	2	2
Дігоксин	7,1	160	20-30	20	7	8
Теофілін	0,45	46	60	70	30	59
Метотрексат	0,64	52	50—70	-	24	-
Фторид	0,5	100	—	100-168	-	-
Ртуть	—	-	99	NS	-	-
Метілртуть	-	-	99	50-150	-	-
Паракват	2,8	28	-	NS	-	-
Деметон-s-метілсульфоксид	-	-	-	93	-	-

Примітка:

1. NS – несуттєва величина;

2. CL_pl.(мл/хв.) – кліренс плазмений;

3. CL_hd (мл/хв.) – кліренс гемодіалізний;

4. C_токс. за 4 год. природно (%) – зниження концентрації екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” протягом 4 годин, за рахунок природних систем детоксикації;

5. C_токс. за 4 год. HD (%) - зниження концентрації екзотоксину та/або продуктів“летального синтезу” протягом 4 годин, за рахунок гемодіалізу.

3. Екзотоксини, для ефективного видалення яких з кров’яного русла діалізні технології можуть бути використані в ролі стартової терапії.

Рекомендація 3.1

Екзотоксин та/або продукти “летального синтезу” мають молекулярну масу манше 5000 Дт (переважно <500 Дт) та/або малий розмір молекул (<10 нм).

Рекомендація 3.2

Екзотоксин та/або продукти “летального синтезу” добре проникають через пори діалізної мембрани (діалізабельність).

Рекомендація 3.3

Екзотоксин та/або продукти “летального синтезу”, після всмоктування у кров’яне русло, мають низький рівень зв’язування з протеїнами плазми крові та певний період часу перебувають у вільно циркулюючій формі.

Рекомендація 3.4

Екзотоксин та/або продукти “летального синтезу”, за своїми властивостями відносяться максимально до водорозчинних сполук, та мінімально – до жиророзчинних.

Рекомендація 3.5

Екзотоксин та/або продукти “летального синтезу”, після всмоктування у кров’яне русло, мають низький рівень розподілу в організмі.

Рекомендація 3.6

Екзотоксин та/або продукти “летального синтезу” мають переважно нирковий шлях природної елімінації з організму.

Методом ГД		Методом ПД
Алкоголь бензилу	Літій	Калій
Ацебутолол	Літію карбонат	Метанол
Ацетамінофен	Магній	Хлорид натрію
Ацетилсаліцилова кислота	Метанол
Борна кислота	Молочна кислота
Броміди	Мурашина кислота
Бромізовал	Орфенадрін
Веронал	Парацетамол
Діазоксид	Примідон
Дінітро-о-крезол	Прокаїнамід
Евкаліптова олія	Стрептоміцин
Етанол	Сульфонамід
Етиленгліколь	Талій
Етосуксимід	Теофілін
Ефіри саліцилової кислоти	Тіоционат
Ізоніазид	Тритій
Ізопропанол	Трихлороцетова кислота
Ізопропіловий алкоголь	Фосфорна кислота
Калій	Фтористоводнева кислота
Калія біхромат	Хлоралгідрат
Калія хлорат	Хлорати
Канаміцин	Хлорид натрію
Карбомал	Циклобарбітал
Крезол	Щавлева кислота
Лідокаїн

4. Екзотоксини, для ефективного видалення яких з кров’яного русла діалізні технології можуть бути використані в ролі допоміжних заходів комплексної інтенсивної терапії.

Методом ГД			Методом ПД
5-Фторурацил	Каптопріл	Раміприл	Аміназін
5-Фторцитозин	Карбамазепін	Ранітідин	Аміак
N-ацетілпрокаїнамід	Карбамати	Рентген-контрастні р-ни	Ацетилова кислота
Азтреонам	Карбеніцилін	Ріфампіцин-В	Ацетон
Алкілфосфат	Карбонати	Ртуть	Барбітал
Алпренолол	Карбромал	Саліцилова кислота	Борна кислота
Алюміній	Квабаїн	Свінець	Гексобарбітал
Аманітальні отрути	Клавулінова кислота	Секобарбітал	Ізопропіловий спирт
Аманітин	Кліндаміцин	Сизоміцин	Карбофос
Амантадин	Клоксацилін	Соталол	Прокаїнамід
Амікацин	Кокаїн	Стронцій	Саліцилова кислота
Амінокапронова кислота	Колістін	Темоцилін	Талій
Амінофілін	Колхіцин	Тетрациклін	Тетрахлорметан
Амобарбітал	Кофеїн	Тікарцилін
Амоксапін	Лізінопріл	Тінідазол
Амоксацилін	Лінкоміцин	Тіоли
Ампіцилін	Маніт	Тобраміцин
Амфетаміни	Манітол	Толуол
Анілін	Мезлоцилін	Транілципромін
Апробарбітал	Мепробамат	Транципромін
Арсін	Метаквалон	Трихлоретілен
Аскорбінова кислота	Метациклін	Феназон
Астімазол	Метилдофа	Фенілбутазон
Атенолол	Метилпреднізолон	Фенобарбітал
Атропін	Метилртутній комплекс	Флекаїнід
Ацетозоламід	Метилсаліцилат	Фолієва кислота
Ацетофенетидин	Метипрілон	Фосфати
Ацикловір	Метопролол	Фосфоміцин
Ацилімокс	Метронідазол	Фтор
Баклофен	Метсуксимід	Фториди
Барбітал	Мецилінам	Фтороурацил
Барбітурати	Миш'як	Хіналбітал
Барій	Мідь	Хінідин
Бацитрацин	Моксалактам	Хінін
Борати	Мухомор	Хлоріди
Бредіїн	Надолол	Хлортетрациклін
Бретілій	Натрій	Хромова кислота
Бромати	Натрію хлорат	Цефадроксил
Бутабарбітал	Натрію цитрат	Цефазолін
Вальпроєва кислота	Нафцилін	Цефалексин
Вісмут	Неоміцин	Цефалорідин
Галамін	Нетилміцин	Цефалоспоріни
Гентаміцин	Нітрит натрію	Цефалотін
Гербіциди	Нітропрусид натрію	Цефамандол
Деметонсульфоксид	Нітрофурантоїни	Цефацетрил
Дібекацин	Окис вуглецю	Цефіксим
Дізопірамід	Оксацилін	Цефменоксим
Дікват	Окситетрациклін	Цефокситін
Діметоат	Оксопренолол	Цефотіам
Дінітрофенол	Органофосфати	Цефрадин
Доксициклін	Орнідазол	Цефроксадин
Еналапріл	Паракват	Цефсулодин
Енкаїнід	Паральдегід	Цефтазідим
Ерітоміцин	Пеніцилін	Цефуроксим
Етамбутол	Пеніцилін-G	Цианід
Етіамат	Пентобарбітал	Циклопропамід
Етінамат	Перманганат калію	Циклосерин
Етхлорвінол	Пілерацилін	Циклофосфамід
Зміїна отрута	Поліміксин-В	Циластин
Ізокарбоксазид	Практолол	Циметидин
Іміпенем	Промазин	Цинк
Інгібітори МАО	Прометазин	Ципрофлоксацин
Йодид	Пропафенон
Камфора	Пропранолол

5. Екзотоксини, для видалення яких з кров’яного русла діалізні технології мають теоретичне обґрунтування для застосування але їх ефективність є незначною.

Азалія	Дігоксин	Тіорідазин
Аймалін	Ділтіазем	Токаїнід
Аллобарбітал	Діфенгідрамін	Фенітоїн
Аміодарон	Доксепін	Фенол і похідні дерівати
Амітриптілін	Дотепін	Фенотіазини
Амфотерицин B	Залізо	Фентаніл
Ацетон	Іміпрамін	Фенфлюрамін
Бензідамін	Кадмій	Фенциклідин
Бупренорфін	Карбонтетрахлорид	Флюоксетін
Буфломеділ	Клонідин	Фосфор
Ванкоміцин	Кодеїн	Хломіпрамін
Верапаміл	Лоферамін	Хлорамфенікол
Галоперидол	Мапротілін	Хлороквін
Гексабарбітал	Метадон	Хлорпромадон
Гексахлороциклогексан	Морфій	Хлорпромазин
Глюкадон	Ніфедипін	Хлорпротіксен
Глютетимід	Нортриптилін	Хром
Дапсон	Пропоксіфен	Циклобензаприн
Дезіпрамін	Протриптилін	Чадний газ
Дигітоксин	Резерпін	Тіопентал
Диклоксацилін	Стрихнін	Тетрахлорметан
Діазепам	Дібензеприн	Тетрахлоретілен
Діацетилморфін