Унітарна держава

Унітарна держава - це єдине, цільне державне утворення, що складається з адміністративно - територіальних одиниць, які підкоряються центральним органам влади й ознаками державної незалежності не володіють.

Унітарна держава характеризується наступними ознаками:

- унітарний устрій припускає єдині, загальні для всієї країни вищі виконавчі, представницькі й судові органи, які здійснюють верховне керівництво відповідними органами;

- на території унітарної держави діє одна конституція, єдина система законодавства, одне громадянство;

- складові частини унітарної держави (області, департаменти, округу, провінції, графства) державним суверенітетом не володіють;

- унітарна держава, на території якої проживають не більші по чисельності національності, широко допускає національну й законодавчу автономії;

- всі зовнішні міждержавні зносини здійснюють центральні органи, які офіційно представляють країну на міжнародній арені:

- має єдині збройні сили, керівництво якими здійснюється центральними органами державної влади.

Розходження в ступені й формах контролю центральної влади над місцевими органами керування дозволяють говорити про централізовані (Великобританія, Швеція, Данія й ін.) і децентралізовані (Франція, Італія, Іспанія) унітарні держави, але ці розходження стосуються вузької сфери керування.

До унітарних держав відносяться такі держави як Франція, Туреччина, Японія, Фінляндія, Україна, Англія, Китай. У ряді унітарних держав деякі регіони користуються адміністративною автономією (Шотландія й Північна Ірландія у Великобританії, обласна автономія в Італії, Крим в Україні).

Федерація

Федерація - являє собою добровільне об'єднання раніше самостійних державних утворень в одну союзну державу.

Федеративний державний устрій неоднорідний. У різних країнах він має свої унікальні особливості, які визначаються історичними умовами утворення конкретної федерації й насамперед національним складом населення країни, своєрідністю побуту й культури народів, що входять у союзну державу.

Разом з тим можна виділити найбільш загальні риси, які характерні для більшості федеративних держав:

1. Територія федерації складається з територій її окремих суб'єктів: штатів, кантонів, земель, республік і т.д.

2. У союзній державі верховна виконавча, законодавча й судова влада належить федеральним державним органам.

3. Суб'єкти федерації мають право прийняття власної конституції, мають свої вищі виконавчі, законодавчі й судові органи.

4. У більшості федерацій існує союзне громадянство й громадянство федеральних одиниць.

5. При федеральному державному устрої в парламенті є палата, що представляє інтереси членів федерації.

6. Основну загальнодержавну зовнішньополітичну діяльність у федераціях здійснюють союзні федеральні органи. Вони офіційно представляють федерацію в міждержавних відносинах (США, Бразилія, Індія, Канада, Мексика й ін.).

7.Суб'єкти федерації не мають право виходу зі складу федерації.

Федерації будуються по територіальній, національній, і змішаній (Росія) ознаці, що значною мірою визначає характер, зміст, структуру державного устрою.

Територіальна федерація (США) характеризується значним обмеженням державного суверенітету суб'єктів федерації. Національні федерації (Індія) характеризуються більш складним державним устроєм. Основне розходження між територіальною й національною федерацією складається в різному ступені суверенності їхніх суб'єктів. Центральна влада в територіальних федераціях має верховенство стосовно вищих державних органів членів федерації. Національна держава обмежується суверенітетом національних державних утворень.

У складі федерації може бути різна кількість суб'єктів: у США - 50, у Канаді - 10, в Австрії - 9 і т.д.