Поняття права та його ознаки

В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).

Юридичне право – це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

Юридичним об’єктивним правом називають систему всіх правових приписів, що встановлені (санкціоновані), охороняються, захищаються державою, мають загальнообов’язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб’єкта права.

Юридичне суб’єктивне право – це певні можливості, міра свободи, що належить суб’єкту, який сам вирішує, користуватися ними чи ні, тобто відповідний суб’єкт може:

• поводити себе певним чином;

• вимагати певної поведінки від інших (право на свої дії);

• звертатися до держави за захистом.

До основних ознак права можна віднести такі:

1) право – це система правових норм;

2) загальновизнаність і сприятливість суспільством;

3) загальнообов’язковість - правила мають загальнообов’язковий характер, всі члени суспільства їх повинні дотримуватися;

4) вони тісно зв’язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;

5) формальна визначеність - формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

6) державне забезпечення - установлюються, санкціонуються, гарантуються (забезпечуються) державою та її органами;

7) універсальність - у своїй сукупності регулюють та охороняють різні за природою відносини між людьми;

8) правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.

9) рівність – правила поведінки людей визначаються на єдиних, спільних для всіх засадах;

Отже, право як волевиявлення держави – це система загальнообов’язкових, формально визначених, установлених або санкціонованих державою, гарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно між собою зв’язані й регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціально неоднорідному суспільстві.

Теорії походження права. Основні правові системи сучасності

К сучасним теоріям походження права відносять: 1) патріархальну теорію, 2) теологічну теорію, 3) теорію природного права, 4) історичну теорію, 5) реалістичну теорію, 6) матеріалістичну теорію.

Патріархальна теорія (Аристотель) - виникнення держави і права природно-історичними причинами, тому що природа людини заповіла їй жити у суспільстві (державі).

Теологічна теорія (Фома Аквінський) - світ заснований на ієрархії форм (від бога - чистого розуму - до духовного світу і – до матеріального). На чолі ієрархії стоїть Бог, який встановив принцип підпорядкування низьких форм вищим.

Теорія природного права (Гроцій Г., Лільберн Дж., Руссо Ж-Ж.). Суть даної теорії складається в том, що зокрема позитивного права, яке створюється державою, існує загальне для всіх людей природне право, яке стоїть над позитивним. Люди народжуються вільними і рівними в правах. Природні права належать людині по праву її існування.

Історична теорія (Гуго Г., Савіньї К.). С точки зору даної теорії, право розглядається як дух народу, який складається подібно мові, поступово у ході історичного процесу.

Реалістична теорія (Ієрінг Р.) - право виникає під впливом зовнішніх факторів. Цими факторами є інтереси. Право – це захищений державою інтерес.

Матеріалістична теорія (Маркс К., Ленін В.І.) - право є вираз і закріплення волі економічно домінуючого класу. Таким чином, матеріалістична теорія проголошує примат держави над правом.

В сучасний час виділяють слідуючи основні правові системи (сім’ї):

романо-германська, англо-американська (англосаксонська), релігійно-общинна, заідеологізована.

Романо-германська, або континентальна, правова сім'я склалася в країнах континентальної Європи. З XIX в. основним джерелом права в цій правовій сім'ї є закон. У всіх країнах романо-германської правової сім'ї є конституції як основні закони, за нормами яких визнається вища юридична сила.

Англо-американська правова сім'я (Англія, США, Канада). Основним джерелом права в даній правовій сім'ї є судовий прецедент, т. е. норми, які сформульовані в судових рішеннях. Це не означає, що в цих державах немає конституцій. Але в державах даної правової сім'ї судам дозволено доволі широко трактувати конституцію, пристосовувати її до потреб суспільної практики.

В англо-американський правовій сім'ї немає чіткого розділу на галузі права. Це обумовлено тим, що судова діяльність орієнтована, перш за все, на рішення конкретних справ, а не на формулювання загальних правил поведінки.

Релігійно-общинні правові системи існують в ряді держав Азії та Африки вони властиві в основному застійним суспільним структурам феодального або ще більш архаїчного типу.

Заідеологізована правова система властива сучасному рівню цивілізації і багато у чому пов’язана з тим, що покликана юридично виправдати домінування в суспільстві методів насилля, прикрити авторитарні, диктаторські режими.