Функції держави

Форми активності держави стосовно навколишнього середовища, суспільства, закордонних країн, і т.д. класифікуються у вигляді її функцій. Функції держави - це головні напрямки її діяльності.

Традиційно функції держави підрозділяються на внутрішні й зовнішні.

До внутрішніх функцій варто віднести політичну, економічну, організаторську, правову, соціальну, освітню, культурно - виховну.

1. Політична функція складається в забезпеченні політичної стабільності, здійсненні владних повноважень, розробці політичного курсу.

2. Економічна функція полягає у розробці й здійсненні податкової політики, виділенні кредитів, використанні економічних санкцій.

3. Правова функція забезпечення правопорядку, встановлення правових норм, які регулюють суспільні відносини й поведінку громадян, охорона суспільного ладу від дестабілізації.

4. Організаторська функція - виконання рішень, формування й використання кадрового корпусу керівників, здійснення контролю виконання законів, рішень.

5. Соціальна функція складається в задоволенні життєво важливих потреб людей у роботі, житлі, підтримці здоров'я, здійсненні соціального захисту.

6. Освітня функція — забезпечення демократизації освіти, її безперервності, надання людям рівних можливостей її одержання.

7. Культурно - виховна функція спрямована на створення умов для задоволення культурних потреб людей, формування високої духовності.

Серед зовнішніх функцій варто виділити:

1. Оборонна функція полягає в забезпеченні цілісності, безпеки й суверенітету держави.

2. Військово-агресивна функція — втручання у внутрішні справи інших держав.

3. Дипломатична функція - пов'язана з підтримкою й розвитком міждержавних відносин.

4. Зовнішньоекономічна функція полягає в розвитку взаємовигідного економічного співробітництва й інтеграції з іншими країнами, участі в міжнародному поділі праці.

Всі функції пов’язані між собою. Зовнішні функції закономірно випливають із внутрішніх й є їхнім продовженням, разом з тим вони впливають на внутрішні функції.

Існуючи протягом багатьох тисячоліть, держава змінюється разом з розвитком усього суспільства, частиною якого вона є. У розвитку держави можна виділити два глобальних етапи: традиційний і конституційний.

Традиційні держави виникли й існували переважно стихійно, на основі звичаїв і норм, що йдуть коріннями в стародавні часи. Вони мали інституціональну необмежену владу над підданими, заперечували рівноправність всіх людей, не визнавали особистість як джерело державної влади. Типовим втіленням такого типу держави були монархії.

Конституційна держава є об'єктом свідомого людського впливу, організації, керування й регулювання. Конституційний етап пов'язаний з появою конституції. Перші конституції були прийняті в 1789 році в США ( в 1791 році Білль про права) і у Франції (в 1789 році Декларація прав людини й громадянина й в 1791 році Конституція). Конституція виступає текстом «суспільного договору», що міститься між громадянами й державою, яка й регламентує її діяльність.

Держава як велика політична організація складається з менших організацій, які є ланцюгами цієї великої системи. Поєднує їх те, що всі вони здійснюють функції держави. Система всіх державних організацій, що повинні здійснювати функції держави, називаються механізмом держави :

1. державні органи (апарат держави), які здійснюють управління суспільством;

2. державні підприємства, які здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності;

3. державні установи – державні організації, які під керівництвом державних органів здійснюють функції держави у сфері діяльності, пов’язаної зі створенням нематеріальних цінностей (освіта, культура, наука, спорт).

Найважливішими інститутами держави є:

- представницькі органи (парламент);

- виконавчо-розпорядницькі органи (президент, уряд, прем'єр-міністр...);

- наглядово-контрольні органи;

- судова система;

- органи влади громадського порядку, державної безпеки;

- збройні сили.