
- •Методична розробка теоретичного заняття № _1___ Дисципліна Основи правознавства
- •Забезпечення заняття
- •План і організаційна структура заняття
- •Семінарське заняття
- •Самостійна робота
- •Лекція №1
- •Три великі поділи праці:
- •Неісторичні погляди
- •Патріархальна теорія
- •Договірна концепція
- •Теорія завоювання
- •Функції держави
- •Поняття форми держави
- •Монархія
- •Республіка
- •Унітарна держава
- •Федерація
- •Конфедерація
- •Імперія
- •Правова держава
- •Співвідношення та взаємодія держави і особи
- •Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави
- •Система соціальних норм і місце права в цій системі
- •Поняття права та його ознаки
- •Теорії походження права. Основні правові системи сучасності
- •Функції і принципи права
- •Норма права. Поняття системи права як внутрішньої його організації
- •Правові відносини
- •Правомірна поведінка
- •Правопорушення: поняття, причини і види
- •Склад правопорушення та його ознаки
- •Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •Принципи, види, функції і мета юридичної відповідальності
Три великі поділи праці:
1) відокремлення скотарства від землеробства;
2) відокремлення ремесла від землеробства;
3) відокремлення торгівлі від виробництва.
Диференціація та спеціалізація колишньої колективної праці надала змогу створити надлишковий продукт, його накопичити у вигляді знарядь праці, запасів товарів, земельних ділянок в окремих сімей, старійшин, військових начальників. Так з’являється приватна власність. Суспільство розколюється за майновою ознакою. Інтереси бідних і багатих аж ніяк не збігаються. За таких умов родоплемінна організація влади виявляється безсилою. Потрібен був новий владний орган, який був би здатний забезпечити перевагу інтересів однієї частини суспільства за рахунок іншої. З причини такого розколу на економічно нерівні групи (класи) суспільство породжує таку організацію влади, яка повинна, з одного боку, підтримувати інтереси заможних, а з іншого – стримувати протиріччя між ними та економічно залежною частиною суспільства. Такою організацією і стала держава. Так закінчується бездержавний період розвитку суспільства, виникають держава і право.
Таким чином, від самого початку виникнення держава и право стали нероздільними суспільними утвореннями, водночас – основними засобами розв’язання численних суспільних суперечностей і різноманітних конфліктів.
Поступово держава і право вдосконалювалися, в процесі свого розвитку перетворилися в складний та універсальний інструмент урегулювання відносин між окремими людьми, особою і суспільством, окремими суспільними групами. Держава і право почали сприйматися у цивілізованому суспільстві як незаперечно позитивні явища, тобто стали соціальними цінностями.
Держава і право відіграють значну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади, можуть бути ефективною протидією сваволі, анархії, безладдю, здатні сприяти розвиткові господарства і культури.
Держава і право тісно пов’язані з владою (можливість здійснювати вирішальний вплив на поведінку людей). Існують різні види влади. Найголовнішою з них є політична влада, яка спирається на державу, а держава є основним знаряддям цієї влади. Традиційно розділяють три різновиди (гілки) державної влади: законодавчу, виконавчу, судову.
Будь яку владу здійснюють люди, а оскільки людина не може бути досконалою, то потрібен чинник, який регулював би дії людини при владі, який не давав би їй можливостей зловживати цією владою. Цим чинником і є право. Але право регулює не лише людей, які здійснюють владу, а й усієї решти членів суспільства.
Причини виникнення держави і права:
1) три великі поділи праці;
2) поява надлишкового продукту, приватної власності на засоби
виробництва і, як наслідок, майнової нерівності;
3) утворення суспільних економічних класів з протилежними інтересами, конфліктами між ними;
4) неспроможність суспільної влади первісного суспільства управляти ним за наявності класових суперечностей.
Причини виникнення права:
1) переростання первісних звичаїв, традицій в юридичні норми;
2) правотворча діяльність компетентних державних органів чи посадових осіб;
3) перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ на загальну норму, що є обов’язковою для вирішення аналогічних справ (так званий прецедент).
Історичний тип держави – сукупність найбільших суттєвих ознак, властивих державам, які існували на певних етапах історії людства. В історії визначають рабовласницьку, феодальну, буржуазну (капіталістичну), соціалістичну держави.
Держава є основним інститутом політичної системи суспільства. Вона організує спільну діяльність і відносини людей, соціальних груп, класів, асоціацій і контролює її. У руках держави концентруються влада й ресурси, що дозволяють їй вирішальним чином впливати на всі прояви громадського життя. У державі народ має можливість об'єднати свої сили, дисциплінувати їх і направити на досягнення економічних, політичних і соціальних цілей.
Держава виникла як закономірний результат природного розвитку суспільства на відомому щаблі його зрілості. Держава виділилася із суспільства в процесі розкладання первіснообщинного ладу.
Історичний підхід змушує нас порушити питання, коли й чому виникла держава, які суспільні зв'язки призвели до цього? Найпоширенішими є наступні концепції й погляди.