Самостійна робота

Зв’язок лікарської етики та медичної деонтології з правовою культурою. Правова культура медичного працівника. Правове виховання: поняття, ознаки, функції.

Лекція №1

Основи теорії держави і права України. Право, мораль, медична етика та деонтологія.

ПЛАН

1.Держава і право, їх роль в житті суспільства. Правова держава.

2. Поняття і види соціальних норм, їх співвідношення.

3. Теорії походження права. Основні правові системи сучасності.

4. Система та джерела права. Нормативні акти.

5. Правовідносини. Юридичні факти. Юридична відповідальність. Законність і правопорядок.

6. Правосвідомість і правова культура медичних і фармацевтичних працівників.

7. Право, мораль, медична етика та деонтологія.

1. С правовими питаннями людина стикається набагато частіше, ніж це може здатися на перший погляд. Можна сказати, що право супроводжує людину протягом майже всього її життя. Від народження людина стає громадянином своєї держави, вступає з нею та іншими людьми у певні відносини. Віддаючи свої речи до камери схову на ЖД вокзалі, людина в такий спосіб укладає договір зберігання. Купуючи телевізор, вона укладає договір купівлі-продажу. У дитинстві – ходить до школи, набуваючи в ній знань. У дорослому віці людина сумлінно працює, дотримуючись вимог трудової дисципліни. І все це регулюється правом. Та люди не замислюються над цим здебільшого доти, доки все йде нормально – школа нормально працює, речи зберігаються, телевізор – гарної якості, трудова дисципліна не порушується. Якщо ж щось виходить не так, люди звертаються по допомогу до держави, вважаючи, що саме вона має захистити їхні інтереси за допомогою права. Про право и державу, що його охороняє, згадують, певна річ, у скрутному становищі. Але потрібно розуміти, що держава не може опікуватися всіма проблемами людини і регулювати все до найменших дрібниць (ідея моральної автономії – І.Кант), права та держава стоять на сторожі лише тих суспільних відносин, які стосуються суттєвих інтересів особистості, суспільства і держави. І тільки вільно орієнтуючись у правових питаннях, можна активно обстоювати власні інтереси, правильно користуватися своїми правами тощо. Курс «Основи правознавства» покликаний зорієнтувати вас у неосяжному морі юриспруденції, окреслити основні положення національного права, познайомити з кращими надбаннями світової та юридичної думки. Та головне – навчити самостійно мислити, аналізувати і зіставляти. Без цього неможливо розібратися в сутності державно-правових явищ, тенденцій, процесів, як неможливо без цього й захистити свої права.

Право слід знати для того, щоб вміти обстояти свої права і права інших людей, щоб уміти розв’язувати щоденні потреби власного життя, не завдаючи при цьому шкоди іншим людям.

Держава і право існували не завжди. Але існувала суспільна влада. Спершу вона здійснювалася на основі різноманітних звичаїв, традицій, моралі.

Так, з курсу історії відомо, що найдавнішим етапом розвитку людства було первісне суспільство. Суспільство - соціальний організм, частина природи, що складається з людей, які постійно працюють над удосконаленням знарядь і засобів виробництва.

Суспільство – це ознака тільки людського співтовариства. Основою організації первісного суспільства була община – рід, плем’я, їх об’єднання. Органами суспільно влади були родові збори, старійшини (вожді), військовоначальники, жерці (жрецы). Відносини, що виникають у людському суспільстві, називають суспільними (соціальними). Життя людей надзвичайно багатогранне, тому й суспільні відносини є дуже різноманітними.

Види суспільних відносин: економічні, політичні, правові, духовні, трудові і т.п.

Влада у первісному суспільстві мала суто суспільний характер. Усі життєво важливі питання вирішувалися народними зібраннями. У первісному суспільстві діяли певні правила поведінки – соціальні норми (звичаї, традиції, мораль). Вони регулювали побутові, сімейні, трудові відносини членів роду, деякі були нормами первісної моралі, релігії, тобто виступали регулятором суспільних відносин. Первісні звичаї характеризувалися такими ознаками:

1. походили від роду та виражали його волю й інтереси;

2. діяли через звичку і виконувалися добровільно;

3. не існувало різниці між правами й обов’язками членів родової організації: право сприймалося як обов’язок, а обов’язок – як право;

Поступово з розвитком суспільства стосунки між людьми дедалі більше ускладнювалися. Від людського стада племена перейшли до сусідської громади. Керувати таким колективом по-старому було вже неможливо. Не завжди впливав авторитет, не всі знали традиції, звичні для одного племені, усе більше диференціювались, доходячи до протиріч, інтереси окремих членів суспільства.

Отже, виникла потреба виробити певні норми поведінки, правила, обов’язкові для всіх. Важливу роль у переході від первісного до якісно нового способу виробництва відіграв великий поділ праці.