Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави

Громадянське суспільство і правова держава існують відносно незалежно.

Проблема формування громадянського суспільства не може вирішуватися вольовими методами, вирішальну роль повинен відіграти об’єктивний, природно-історичний процес розвитку суспільства.

Громадянське суспільство - це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина.

Ознаками громадянського суспільства є:

1) приватна власність, вільна праця, підприємництво;

2) існування вільних політичних партій, громадських організацій, трудових колективів та інших об’єднань громадян на добровільній основі;

3) багатоманітність виховання, освіти, науки, культури;

4) наявність незалежної системи засобів масової інформації;

5) вільний розвиток сім’ї як первинної основи співжиття людей;

6) переважне регулювання поведінки людини з допомогою етичних норм і здійснення людиною своїх потреб та інтересів у решті сфер приватного та суспільного життя на засадах свободи, незалежності й недоторканості.

У громадянському суспільстві повинна існувати правова держава, себто така, в якій тільки юридичними засобами забезпечуються верховенство права, реальне здійснення, гарантування, охорона, захист і поновлення порушених прав людини і громадянина, взаємна відповідальність держави й особи, контроль і нагляд за створенням і застосуванням юридичних законів. Правова держава підпорядковує свою діяльність громадянському суспільству і конкретній людині, відповідає перед ними за свою діяльність. Формування в Україні громадянського суспільства і правової держави є нагальною проблемою.

Система соціальних норм і місце права в цій системі

Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей у суспільстві, які регулюють відносини в людському суспільстві та встановлені державою, суспільством, об'єднаннями громадян.

Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на юридичні, моральні, корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об’єднань громадян), звичаї чи традиції.

Юридичні (правові) норми – це загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах.

Моральні норми – це правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негуманне, а забезпечуються, насамперед, внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.

Корпоративні норми – це правила поведінки, що встановлюються і забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об’єднаннями людей. Зрозуміло, що ці норми стосуються лише тих, хто є членами відповідних об’єднань громадян.

Звичаї чи традиції – це правила поведінки, що історично склались і увійшли в звичку людей.

Однак, напевно найчастіше в житті ви мали справу з двома видами соціальних норм – нормами моралі та нормами права. Між ними багато спільного, але є чимало відмінностей.

Право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком з державою. Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених державною владою, що виражають інтереси й потреби переважної більшості громадян, які створили державу.