4. Судове (юридичне) красномовство

Судове красномовство виникло з появою держави, судів і законів. Воно є класовим й історичним. Розвиваючись і вдосконалюючись, судове ораторське мистецтво зазнало й розквіту, й занепаду.

Розвиток судового красномовства пов'язаний зі Стародавньою Грецією та Римом. За законами Солона кожний афінянин повинен був особисто захищати свої інтереси в суді. Публічний виступ у суді перед багатолюдною аудиторією був невід'ємною частиною функціонування судової влади в Стародавній Греції.

Потрібно також відзначити, що яскраву сторінку в історію та теорію судового красномовства вписав відомий політичний діяч Стародавнього Риму Марк Туллій Цицерон.

В історії судового красномовства Російської імперії помітний слід залишили такі прогресивні юристи, як: Анатолій Коні, Сергій Андрієвський, Микола Карабчевський, Федір Плевако, Петро Пороховщиков та ін.

Теорія судового красномовства в Росії з самого початку спиралася на праці Цицерона та Квінтіліана. Першими фундаментальними працями з судового ораторського мистецтва, що були написані на матеріалах судової практики, були «Судове красномовство в Росії» приват-доцента Московського університету Олександра Тимофеєва, «Біля правосуддя» Миколи Карабчевського, «Мистецтво промови в суді» Петра Пороховщикова.

Що стосується судового ораторського мистецтва за часів радянської влади, то тут можна зупинитися на промовах Миколи Криленка, що відображають загальні риси судового красномовства 20-30 рр. XX ст.

Післявоєнний період розвитку радянського судового красномовства відзначився виходом на світову арену у зв'язку з Нюрнберзьким процесом. Головним обвинувачем від Радянського Союзу на цьому процесі виступав Роман Руденко. Його заключна промова була подією великої значущості.

Теорія радянського судового красномовства розвивалася переважно як наука про обвинувальну та захисну промови.

Судова промова – це промова, що звернена до суду та інших учасників судочинства й присутніх під час розгляду кримінальної, цивільної, адміністративної справи.

Виступаючи в суді з промовою, прокурор та адвокат підбивають підсумки не лише судового розгляду справи, але й усієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію в справі, міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали.

Згідно зі ст. 318 КПК України в судових дебатах, крім прокурора й адвоката, можуть брати участь громадський обвинувач і громадський захисник; потерпілий і його представник; цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники; близькі родичі, опікуни або піклувальники підсудного (як захисники) і сам підсудний.

У цивільному процесі в судових дебатах можуть брати участь: позивач та його представник; відповідач та його представник; третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги та її представник; третя особа без самостійних вимог; уповноважені органів державного управління, профспілок, державного підприємства, установи, кооперативних організацій та їх об'єднань, представники громадських організацій і трудових колективів і, звичайно ж, прокурор (ст. 194 ЦПК України).

В адміністративному процесі згідно зі ст. 268-279 Кодексу України про адміністративні правопорушення на засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляданні справи.

Судова промова виголошується тільки на судовому засіданні, що може проходити як у приміщенні суду, так і на підприємстві, якщо засідання виїзне. Отже, судовою промовою вважається лише той виступ, що виголошений у суді. Виступати з промовою в суді можуть лише з дозволу суду уповноважені для цього особи. До них належать: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності; потерпілий; законні представники особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; адвокат, про­курор.

У судовому засіданні при розгляді кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ можна виділити 20 видів судових промов:

• Обвинувальна промова прокурора в кримінальних справах у суді першої інстанції.

• Промова прокурора в кримінальній справі при відмові від обвинувачення в суді першої інстанції.

• Захисна промова адвоката в кримінальній справі в суді першої інстанції.

• Промова адвоката – представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача.

• Самозахисна промова підсудного.

• Промова потерпілого та його представника.

• Промова цивільного позивача та цивільного відповідача або їхніх представників (у межах цивільного позову в кримінальних справах).

• Промови прокурора й адвоката в цивільних справах у суді першої інстанції.

• Промови прокурора й адвоката в адміністративних справах.

• Промови прокурора й адвоката в кримінальних і цивільних справах у суді другої інстанції.

• Промови громадського обвинувача й громадського захисника в кримінальних справах.

• Промови позивача та відповідача або їх представників у цивільних справах.

• Промови третіх осіб або їх представників у цивільних справах.

• Промови уповноважених органів державного управління, профспілок, підприємств, установ, кооперативних організацій та їх об'єднань у цивільних справах.

• Промови представників громадських і трудових колективів у цивільних справах.

• Промови осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, та їх представників.

• Промова потерпілого в адміністративній справі.

• Захисна промова близьких родичів, опікунів або піклувальників підсудного в кримінальній справі.

• Промова адвоката (представника сторони) при веденні господарських справ в арбітражному суді.

• Промова прокурора при підтриманні позову в арбітражному суді.

Проаналізуємо основні судові промови.

Судова промова державного обвинувача в кримінальному процесі своїм змістом має: громадсько-політичну оцінку злочину й особи підсудного; характеристику складу злочину, який, на його думку, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні; вичерпний аналіз зібраних і перевірених на судовому слідстві доказів та обґрунтування ними своєї позиції щодо вини підсудного, кваліфікації його дій та міри покарання. Крім того, прокурор у своїй промові підтримує пред'явлений ним або цивільним позивачем позов, якщо цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів або прав громадян, а також висловлює й обґрунтовує свою думку з усіх інших питань, які належать вирішити судові під час постановлення вироку (ст. 324 КПК України).

Судова промова громадського обвинувачаповинна насамперед відобразити ставлення до вчиненого злочину та особи підсудного громадської організації або колективу трудящих, які уповноважили його для участі в судовому розгляді справи. Проте громадський обвинувач є самостійним учасником процесу й викладає судові свою думку про доведеність обвинувачення, суспільну небезпеку вчиненого злочину та особи підсудного, ґрунтуючись на даних судового слідства. У своєму виступі він має право також висловити свої міркування щодо застосування кримінального закону, міри покарання та інших питань.

Судові промови цивільного позивача й цивільного відповідача або їх представників своїм основним змістом мають питання, які стосуються відшкодування завданої злочином майнової шкоди: доведення чи недоведення факту вчинення злочину, наявність чи відсутність підстав для пред'явлення й задоволення позову, його предмета та розміру відшкодування. Питання вини підсудного та обрання йому міри покарання ними не обговорюються, оскільки це не пов'язане з цивільним позовом.

Судова промова громадського захисника спрямована на виконання функції захисту. У ній громадський захисник викладає судові свої міркування з приводу: обставини, що пом'якшують вину підсудного або виправдовують його; можливості пом'якшення йому покарання; умовного засудження чи відстрочки виконання вироку; можливості передачі підсудного на поруки громадській організації чи трудовому колективу, від імені яких громадський захисник бере участь у розгляді справи. При цьому громадський захисник обов'язково дає характеристику особи підсудного, виходячи з його трудової та громадської діяльності.

Судова промова захисника зумовлена його функцією у кримінальному процесі (функцією захисту) й повністю підпорядковується відстоюванню законних інтересів свого підзахисного. За своєю структурою вона, як правило, є аналогічною промові державного обвинувача. Проте за своєю спрямованістю – різко відмінною від промови прокурора. Захисник у своїй промові всі факти й докази розглядає під кутом інтересів підсудного, тлумачить їх так, щоб спростувати обвинувачення, а якщо воно безсумнівно доведене, – пом'якшити його вину та відповідальність. Високою є відповідальність судового промовця перед долею, а іноді й самим життям людини, тому він повинен приділяти величезну увагу підвищенню свого професіоналізму, зокрема рівню ораторської культури.

Важливим моментом кожної судової промови є її моральне підґрунтя. Аморальний суд принципово неприпустимий, так само, як суб’єктивне трактування справи, упередженість судової особи щодо злочинця. З точки зору відомого юриста Анатолія Коні характерні риси обвинувача такі: спокій, відсутність особистого роздратування проти звинуваченого, коректність прийомів звинувачення. На його думку, особливо важливо уникати лицедійства в голосі, жестах та манері триматися на суді, а також будь-якої тенденційності або відвертого паплюження людини. Система доказів, що базується на суворій логіці, повинна відповідати моральному пафосові суду.