Франсуа Ларошфуко невербальні засоби спілкування

1. Основні напрямки дослідження паралінгвістики

У процесі комунікації невербальне спілкування відіграє надзвичайно важливе значення. Воно видає суб'єкта там, де той зволів би зберегти таємницю, і таким чином одна людина здатна зчитувати інформацію з іншої саме завдяки окремим невербальним засобам, куди, крім власне жестів – рухів рук і ніг тощо, включаються міміка, тон голосу, пози й рухи тіла, які, як і мовні одиниці, є показниками етнічних ідей і моральної орієнтації особистості. Зігмунд Фрейд у цьому зв'язку якось помітив: "Той, хто має очі, щоб дивитися, і вуха, щоб чути, легко сам переконається, що жоден смертний на Землі не в змозі зберігати секрети. Якщо мовчать губи, то говорять кінчики пальців: зрадництво сочиться з усіх пор тіла".

Дослідженням питань невербального спілкування вчені приділяли увагу ще на початку минулого століття. Так у 60-х роках ХХ ст. з'явився новий розділ мовознавства –паралінгвістика, який вивчає невербальні засоби, що належать до мовленнєвого повідомлення й передають, разом із вербальними засобами, смислову інформацію. Розрізняють три види паралінгвістичних засобів: кінетичні (жести, пози, міміка), фонаційні (тембр мовлення, темп, голос) і графічні (почерк, символи). Крім того, велику увагу сучасна наука про позамовне спілкування приділяє універсальним величинам – тактильні, ольфакторні, хронемічні засоби спілкування.

Мова жестів і вміння їх сприймати є важливими аспектами комунікації. У процесі спілкування жести стають дійовими і свідчать про вияв людських думок, емоцій, переживань, почуттів. Кожна людина під час діалогу постійно використовує жести, які несвідомо передають інформацію незалежно від самої людини.

До невербальних засобів спілкування належать: жести, погляд, усмішка, відстань, голос тощо. Одного спостереження за позою людини, ходою, рухами тіла буває достатньо для того, щоб зробити висновки про її стан. Але найбільше інформації про почуття людини дають нам обличчя й очі. Особливу увагу привертає міміка як своєрідне вираження духовної зовнішності особи, полегшуючи розуміння між людьми. У буквальному перекладі з сучасної англійської мови: “face” – обличчя, “building” – будівництво. Разом – “facebuilding”, або дещо про «побудову обличчя». Знаменитий англійський політичний діяч, письменник, філософ-мораліст, історик Філіпп Дормер Стенхоп, лорд Честерфілд, півжиття писав листи своєму синові. Ці листи згодом розійшлися по світу як визнаний шедевр епістолярної творчості й афористики, як своєрідний трактат про виховання, і звичайно, як документ, що відображає епоху XVIII століття. У цих листах лорд Честерфілд згадує і про фейсбілдінг (не дивлячись на те, що до XVIII століття англійці це слово ще не вживали): «Приємні манери, тембр голосу, м'який і привітний вираз обличчя, набути яких зовсім не важко, вирішують все... У людей, не звиклих до вищого світу, бувають балакучі обличчя, і вони настільки неспритні, що виглядом своїм видають те, що їм усе ж таки вистачає розуму не висловлювати вголос. У світському житті людині часто доводиться неприємні речі зустрічати з веселим обличчям; вона повинна вдавати задоволення, коли насправді дуже далека від цього; повинна вміти з посмішкою підходити до тих, до кого більш охоче підійшла би зі шпагою».

Протягом свого життя людина вивчає різні мови. Це рідна мова, іноземна, мова програмування, міжнародна мова (есперанто) тощо. Але існує ще одна міжнародна, загальнодоступна й зрозуміла мова, про яку до недавнього часу мало що знали – це мова жестів, міміки та рухів тіла людини – “body language” (боді ленгвідж). Уперше вчені серйозно зайнялися вивченням цієї мови в кінці 60-70-х років ХХ ст. (учений-біхевіорист Юлій Фаст, професор Луїзвільського університету Рей Бердвіселл; психолог, автор методики Аллан Піз із Австралії).

Зауважимо, що психологами встановлено, що в процесі взаємодії людей від 60 до 80% комунікації здійснюється за рахунок невербальних засобів вираження, і тільки 20-40% інформації передається за допомогою вербальних. Ці дані змушують нас замислитися над цим і породжують бажання вивчити мистецтво тлумачення цієї мови, якою ми розмовляємо, навіть не усвідомлюючи цього. Особливість невербального спілкування зумовлена неможливістю підробити імпульси нашої підсвідомості. А це дає підставу нам довіряти такому спілкуванню більше, ніж звичайному. Оволодівши відповідними знаннями, можна зчитувати всю інформацію безпосередньо з Вашого співбесідника та сприймати людину зовсім по-іншому. У процесі комунікації мова жестів, міміки, рухів тіла, голосу, тону, інтонації людини в поєднанні з словами стає надзвичайно промовистою, посилює емоційне звучання сказаного. Нелегко вивчити мистецтво тлумачення цієї мови, якою ми «розмовляємо» несвідомо.

До речі, актори німого кіно були початківцями невербальної комунікації, для них це було єдиним способом спілкування на екрані (наприклад, Чарлі Чаплін).

Оволодівши цією мовою, можна зчитувати всю інформацію безпосередньо з вашого співбесідника, а також дивитися на себе та інших зовсім іншими очима (читати між рядками). Ви зможете дати відповіді на такі питання:

• Як привернути до себе увагу, зацікавити аудиторію під час лекції чи виступу?;

• Як розпізнати істинність чи неправдивість слів співрозмовника?;

• Як підвищити свій власний статус, навчитися впливати на своїх підлеглих, добитися успіху у справі?;

• Як гарантувати собі успіх у важливих переговорах чи при ділових зустрічах?;

• Як установити взаєморозуміння з особами протилежної статі?;

• Як внушити довіру та симпатію до себе, перетягти опонентів на свою сторону й перетворити їх на однодумців?

Ученими було виявлено та зареєстровано більше 1000 невербальних знаків та сигналів. Альберт Мейєрабіан установив, що передача інформації відбувається за рахунок вербальних засобів (тільки слів) на 7%, за рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звука) на 38%, за рахунок невербальних засобів на 55%. Професор Рой Бердвіселл установив, що в середньому людина говорить словами тільки протягом 10-11 хв. у день, а речення звучить не більше 2.5 сек. Таким чином, словесне спілкування займає менше 35%, а більше 65% інформації передається за допомогою кінетичних засобів (посмішка, погляд, міміка, кивання головою – «так» означає в усьому світі, знизування плечима – людина не розуміє про що мова тощо).

У поєднанні зі словами жести стають надзвичайно промовистими: посилюють емоційне звучання сказаного. Необхідно пам’ятати й про чутливість та інтуїцію, здатність читати невербальні сигнали людини. Одне слово, «шосте чуття» підказує нам, що хтось сказав неправду, насправді маємо на увазі, що помітили різницю між мовою тіла та словами. Лектори називають це відчуттям аудиторії. Наприклад, слухачі сидять у кріслах з опущеним підборіддям і схрещеними на грудях руками, значить повідомлення не має успіху. Чутлива людина зрозуміє, що треба щось змінити й зацікавити аудиторію, а нечутлива не зверне уваги та посилить свою помилку. Жінки зазвичай мають вроджену здатність помічати й розшифровувати сигнали. Отже, чоловікам важко обманути жінок, а жінки можуть легко дізнатися таємницю чоловіка по очах. Завдяки інтуїції жінки більше підходять для ведення переговорів.