28. Загальнонаукові теоретичні методи пізнання, їх загальна характеристика.

Машков:

Загальнонаукові методи, які розуміються як проміжні методи "між методами філософії і фундаментальними положеннями наук. Ці методи пов'язані з такими поняттями, як: інформація, модель, ізоморфізм, структура, функція, система, елемент, оптимальність тощо. Ці поняття, на відміну від філософських категорій, допускають формалізацію і уточнення засобами математичної теорії.

На основі загальнонаукових понять формулюються методи і принципи, які забезпечують зв'язок філософської методології із спеціально науковим знанням і його методами. Загальнонауковими є системний, структурно-функціональний, кібернетичний, ймовірнісний принципи і підходи, методи моделювання, формалізації і ін."88.

Тут теж є помітним змішування методологічних принципів з методами. При цьому із складу загальнонаукових методів випадають, як мінімум, загально логічні методи;

До загальнонаукових методів відносяться: спостереження, порівняння, розрахунок, вимірювання, експеримент, узагальнення, абстрагування, формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналогія, моделювання, ідеалізація, розташування по рангу, а також аксіоматичний, гіпотетичний, історичний та системний методи.

Спостереження – це спосіб пізнання об’єктивного світу, базований на безпосередньому сприйняті предметів та явищ за допомогою органів відчуття без втручання в процес зі сторони спостерігача.

Порівняння – встановлення різниці між об’єктами, або знаходження в них спільного за допомогою органів відчуття або спеціальних пристроїв.

Лічба - знаходження числа, яке визначає кількісне відношення одиничних об’єктів або їх параметрів, які характеризують ті чи інші властивості.

Вимірювання – це фізичний процес визначення числового значення деякої величини шляхом порівняння з еталоном.

Експеримент – одне із сфер людської практики, в якій перевіряється істинність висунутих гіпотез або виявлення закономірності об’єктивного світу. В процесі експерименту дослідник втручається в науковий процес, з метою пізнання, при цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, треті підсилюються або послаблюються. При необхідності випробовування можуть повторюватися та організовуватися таким чином, щоб досліджувались окремі властивості об’єкта, а не їх сутність.

Узагальнення – визначення загального поняття, в якому має місце головне, що характеризує об’єкт.

Абстрагування – це віддалення думкою від неіснуючих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення лише декількох, які цікавлять спостерігача. Яскравий приклад абстрагування – ідеальний тип: наприклад, ідеальний газ, абсолютна температура.

Формалізація – відображення об’єкта або явища в знаковій формі якої-небудь штучної мови,( математика, хімія) і забезпечення можливості дослідження реальних об’єктів і їх властивостей через формальні дослідження відповідних об’єктів.

Аксіоматичний метод – спосіб побудови наукової теорії, при якій деякі твердження застосовуються без доведення, а потім використовуються для отримання інших знань за певними логічними правилами.

Аналіз – метод пізнання за допомогою розкладу предметів дослідження на складові частини. Аналіз – основа аналітичного методу дослідження.

Синтез – об’єднання окремих сторін предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов’язані – це єдність протилежностей. Розрізняють наступні види аналізу та синтезу: прямий або емпіричний, поворотний або елементарно-теоретичний, структурно-генетичний.

Важливим поняттям в теорії пізнання є індукція. Індукція – це висновки від фактів до гіпотези, дедукція – висновки про деякі елементи множин робляться на основі знання властивостей всіх множин.

Одним з методів наукового пізнання є аналогія, за допомогою якої досягаються знання про предмети та явища на базі того, що вони мають подібність з іншими.

Гіпотетичний метод пізнання припускає розробку наукової гіпотези на основі вивчення фізичної, хімічної суті предмета чи явища.

В соціально-економічних та гуманітарних науках використовують історичний метод пізнання. Дослідження проводять в хронологічній послідовності.

Ідеалізація – це розумове конструювання об’єктів, які практично нездійсненні: ідеальний газ, абсолютно чорне тіло тощо.

Для дослідження часто використовують системні методи: дослідження операцій, теорія масового обслуговування, теорія керування, теорія можливості тощо. Цей метод особливо зручний при використанні ПК.

Метод визначення ризику та виключення вторинних факторів, які не впливають на досліджуване явище.

Різноманітні методи наукового пізнання умовно поділяються на ряд рівнів: емпіричний, експериментально-теоретичний. Методи емпіричного рівня: спостереження, порівняння, лічба, вимірювання, анкетний опит, співбесіда, тести, методи спроб та помилок.

Методи експериментально - теоретичного рівня: експеримент, аналіз та синтез, індукція та дедукція, моделювання, гіпотетичний, історичний і логічний.

Методи теоретичного рівня: абстрагування, ідеалізація, формалізація, аналіз та синтез, індукція і дедукція, аксіоматика, узагальнення тощо.

На теоретичному рівні пізнання широко використовуються логічні методи подібності, різниці, сукупних вимірювань, розробляються нові системи знань, які вирішують задачі подальшого узгодження теоретично роздрібнених систем з накопиченням нових експериментальних даних

При вивченні складних предметів та явищ використовується системний аналіз. В основі системного аналізу лежить поняття системи, під яким розуміють множину об’єктів, які мають наперед вибрані властивості з фіксованими між ними відношеннями.

Системний аналіз використовується для дослідження таких складних систем, як економіка окремої галузі, промислового підприємства, об’єднання тощо. Системний аналіз складається з чотирьох етапів: перший – постановка задачі, другий – обмеження границь системи, яка вивчається і визначення її структури, третій – складення математичної моделі досліджуваної системи, четвертий – аналіз отриманої математичної моделі, визначення її екстремальних умов з метою оптимізації та формування висновків.

Оптимізація полягає в знаходженні оптимуму аналізованої функції, і відповідно знаходження оптимальних умов поведінки даної системи або протікання даного процесу.