- •Методи та прийоми формальної логіки. Їх значення для дослідницької та практичної діяльності.
- •Загальна характеристика методів індукції та дедукції. Приклади використання методів індукції та дедукції б юридичній науці та практиці.
- •Загальна характеристика аналізу та синтезу. Приклади використання методів аналізу та синтезу в юридичній науці та практиці.
- •Загальна характеристика методу класифікації та правила її проведення. Приклади використання методу класифікації в юридичній науці га практиці
- •Загальнонаукові емпіричні методи пізнання, їх загальна характеристика.
- •Спостереження в юридичній теорії та практиці. Проблеми використання.
- •Вимір в юридичній теорії та практиці. Проблеми використання.
- •Порівняння в юридичній теорії га практиці. Проблеми використання.
- •Експеримент в юридичній теорії та практиці. Проблеми використання
- •Загальнонаукові теоретичні методи пізнання, їх загальна характеристика.
-
Порівняння в юридичній теорії га практиці. Проблеми використання.
Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком об'єктам дослідження. Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:
- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;
- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання) ознаками.
Проблема порівнянності. Суть проблеми порівнянності досить просте. Під час вивчення двох і більше об'єктів завжди виникає запитання, а можна порівняти вони. Умовою можливості порівняння постає як схожість, і відмінність. Вся річ у мері, що дозволяє здійснювати оцінку можливості порівняння. Проблема порівнянності є важливим у кількох відносинах. Якщо досліджується взаємозв'язок між залежними і незалежними перемінними, необхідно вибрати порівнювати такі країни, які б схожі за більшістю параметрів. Тут спрацьовує логікаМилля, і його канон єдиного відмінності. У разі, зазвичай, країни вибираються виходячи з економічної, культурної, історичної тощо. близькості. Але й використовувати й найбільш різняться країни, тоді як деякому відношенні, що й цікавить дослідника, вони подібні. Часто порівнянність досягається з допомогою порівняння не країн цілому, а окремих їх регіонів. Підвищується рівень порівнянності і за дослідженні однієї країни чи історично близького регіону надиахронном плані. Дослідник може підвищувати ступінь порівнянності пошуком однорідних структурних контекстів досліджуваної залежності, а чи не порівняння, її змісту. Проблема порівнянності часто вирішується з допомогою загальної концептуальної схеми суспільства, чи його політичною системою,приложимой до різних культурних й історичним середах. У цьому плані структурний функціоналізм і системний аналіз зіграли видатну роль. Особливого значення у зв'язку надавалося концепції функціональної необхідностіМертона. Проблема порівнянності може бути у тому сенсі, що загальні поняття і гіпотези, застосовувані порівняно, спотворюються у різних культурних, історичних і розширення політичних контекстах.
-
Експеримент в юридичній теорії та практиці. Проблеми використання
Найважливішою складовою наукових досліджень є експеримент - апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах. Це такий метод вивчення об'єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. Сам термін «експеримент» (від латинського experimentum - спроба, дослід) означає науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища у певних умовах, що дозволяють багаторазово відтворювати його при повторенні цих умов. Експеримент - важливий елемент наукової практики вважається основою теоретичного знання, критерієм його дійсності. Особливого значення набуває експеримент при вивченні екстремальних умов. З розвитком науки і техніки сфера експерименту значно розширюється, охоплюючи все більшу сукупність об'єктів матеріального світу. В методологічному відношенні експеримент передбачає перехід дослідника від пасивного до активного способу діяльності.
Експеримент проводять:
- при необхідності відшукати у об'єкта раніше невідомі властивості;
- при перевірці правильності теоретичних побудов;
- при демонстрації явища.
Переваги експериментального вивчення об'єкта порівняно зі спостереженням полягають у тому, що:
- під час експерименту є можливість вивчати явище «у чистому вигляді», усунувши побічні фактори, які приховують основний процес;
- в експериментальних умовах можна досліджувати властивості об'єктів;
- існує можливість повторюваності експерименту, тобто проведення випробування стільки разів, скільки в цьому є необхідність.
Експерімент на відміну від спостереження - це метод пізнання, при якому явища вивчаються в контрольованих і керованих умовах
Експеримент, як правило, здійснюється на основі теорії або гіпотези, що визначають постановку задачі та інтерпретацію результатів.
Переваги експерименту в порівнянні зі спостереженням полягають у тому, по-перше, що виявляється можливим вивчати явище, так би мовити, у "чистому вигляді", по-друге, можуть варіюватися умови протікання процесу, по-третє, сам експеримент може багаторазово повторюватися.
Розрізняють декілька видів експерименту.
1. Найпростіший вид експерименту - якісний, що встановлює наявність або відсутність пропонованих теорією явищ.
2. Другим, більш складним видом є вимірювальний або кількісний експеримент, що встановлює чисельні параметри якого-небудь властивості (або властивостей) предмета, процесу.
3. Особливою різновидом експерименту у фундаментальних науках є уявний експеримент.
4. Нарешті: специфічним видом експерименту є соціальний експеримент, який здійснюється з метою впровадження нових форм соціальної організації та оптимізації управління. Сфера соціального експерименту обмежена моральними і правовими нормами.
Самим надійним методом прогнозування правових новел досі є законодавчий експеримент, що являє собою дослідницьку перевірку в природних умовах ефективності дії правових норм, які у вигляді контрольованого експерименталь-ного чинника запроваджуються на певний період у зону експерименту. При цьому під експериментальною правовою нормою розуміється законодавча норма, яка містить відхилення від вимог чинного законодавства та запроваджується в дію на обмежений відрізок часу для перевірки її ефективності.
Оскільки законодавчий експеримент – це не просто метод наукового дослідження, але й засіб реальної зміни дійсності, пов’язаний із впровадженням у практику особливого режиму правового регулювання, тому при підготовці та проведенні цього експерименту, крім науково-методологічних проблем, вирішуються й питання правового характеру. Голов-ним при цьому є забезпечення гарантій прав учасників експерименту, тобто людей, на яких розповсюджується дія експериментальних норм.