Увага як особлива форма психічної діяльності

небудь активності піддослідного. Порівнювали ВП на той самий сти- мул у ситуації, коли з ним була пов’язана діяльність, або коли він ви- являвся нерелевантним.

30.5. Моделі уваги

Дослідження, які почалися наприкінці 1950-х рр., проблеми ува- ги в межах когнітивної психології, зумовили нагромадження багатьох фактів і створення значної кількості моделей процесів уваги. Упро- довж 40 років дослідники розвивали концепції, коректуючи свої по- гляди. Нині можна говорити про моделі не лише ранньої або пізньої селекції, а й раннього й пізнього Д. Бродбента, Д. Нормана, Д. Канемана.

Моделі селекції. У 1958 р. було опубліковано книгу Д. Бродбента «Сприйняття і комунікація», де він порівнював функціонування уваги з роботою електромеханічного фільтра, який здійснює добір (селек- цію) інформації й канал передачі, який охороняє, від перевантаження. Термін прижився в психології, в результаті з’явилася значна кількість моделей уваги. Усі такі моделі можна умовно розділити на моделі ран- ньої і пізньої селекції. Було запропоновано й різні компромісні варіа- нти. Моделі ранньої селекції припускають, що інформацію відби- рає на основі сенсорних ознак «фільтр», який працює за принципом «усе або нічого». Відповідно до моделей пізньої селекції, усю інформа- цію, яка надходить, паралельно опрацьовують і впізнають, після чого відібране зберігається в пам’яті, а інше дуже швидко забувається.

Рання модель Д. Бродбента ґрунтувалася на ідеї про те, що центральна нервова система людини є каналом передавання інформа- ції з обмеженою пропускною здатністю. Щоб мати змогу опрацьовува- ти певну інформацію, потрібно відмовитися від іншої. Селекція має відбуватися дуже рано, уже на стадії сенсорного аналізу стимуляції. Механізмом селекції є пристрій на зразок фільтра, який блокує нере- левантні джерела інформації. Механізм селективної уваги, або фільтр, може швидко переключатися з одного каналу вхідної інформації на іншій.

Критика моделі ранньої селекції розвивалася в напрямі подо- лання трактування людини як пасивного каналу зв’язку. Зокрема, важко було пояснити, чому піддослідний може не зауважувати, що пе- вне слово повторюється по ігнорованому (нерелевантному) каналі до 35 разів, але зазвичай відразу реагує, коли вимовляють його ім’я. Або чому, коли піддослідному пропонують зосередити свою увагу на інфо- рмації, яку подають в одне вухо, наприклад, на послідовність слів «миша», «п’ять», «сир», а паралельно в інше вухо подають слова «три», «їсть», «чотири», то по закінченні прослуховування він часто відтворює «миша їсть» або «їсть сир». Такі дані свідчили про роль осо- бистісної значущості і значеннєвої пов’язаності інформації та процесу її селекції і про то, що інформацію, яка надходить по нерелевантному каналу, теж обробляють.

708

Глава 30

Компромісну модифікацію моделі ранньої селекції запропонува- ла Е. Трейсман. Відповідно до цієї моделі, після аналізу всієї інформа- ції, що надходить, на першій сенсорній стадії обидва повідомлення проходять через фільтр. Ґрунтуючись на певній фізичній ознаці, фільтр послаблює інтенсивність нерелевантних сигналів і вільно про- пускає сигнали релевантного каналу.

Найповнішу модель пізньої селекції запропонував у 60-х рр. Д. Норман. Він відштовхувався від існування центральних детекторів структур пам’яті, активація яких слугує механізмом сприйняття. На думку Нормана, ці структури постійно перебувають під впливом двох потоків інформації – сенсорної і центральної. Відбувається ніби зу- стрічна течія двох інформаційних потоків: зверху вниз і знизу вгору. Спочатку всю інформацію, яка надходить, обробляють паралельно, по- тім відібрану обробляють далі, а іншу забувають. Селекцію, яка зумов- лює перехід від рівнобіжної до послідовної обробки, вважають пізнім процесом, тому знайомі стимули встигають активувати відповідні структури пам’яті. Центральна інформація визначається інтегральною характеристикою значущості й актуальності цього повідомлення або об’єкта. Головну перевагу своєї моделі Норман бачив у гнучкості на- строювання очікуваного механізму селекції.

Якщо під впливом передналаштування знижується чутливість до нерелевантного каналу, то деякі стимули просто не відчутні й, на- впаки, чутливість у релевантному каналі може підвищуватися, знижу- ючи пороги сприйняття (Величковський). Моделі пізньої селекції мо- жуть пояснити рівну ефективність селекції за фізичними і семантич- ними ознаками.

О. Нейман спробував знайти черговий компроміс між ранньою і пізньою селекцією. Він вважає, що вся доступна інформація зорового оточення переробляється, оскільки актуалізує відповідні внутрішні репрезентації в пам’яті. Однак зміна репрезентацій, яка необхідна для точного й адекватного відображення ситуації, вимагає і ранньої, і піз- ньої селекції інформації.

Увага як передбачення. Моделі У. Найсера і Дж. Хохберга було запропоновано як альтернативу моделям селекції. Увагу в цих моделях розуміють як активне передбачення результатів сприйняття, яке веде до синтезу сенсорних даних на основі внутрішніх схем. Найсер поділяє всі пізнавальні процеси на два рівні: а) грубі швидкі рівнобіжні про-

цеси передуважної обробки; б) докладні повільні послідовні процеси фокальної уваги. Він підкреслює циклічний характер, який розгорта- ється в часі, пізнавальної активності. На його думку, безглуздо локалі- зувати «лійку» ближче до стимулу або до відповіді, тому що сприй- няття активне і стимули нерозривно пов’язані з відповідями. Вибірко- вість – один з аспектів сприйняття, який забезпечується передбачен- ням необхідної інформації та безперервним настроюванням перцеп- тивної схеми.

Розробивши разом з колегами методику вибіркового споглядан- ня, Найсер продемонстрував, що увага пов’язана не так з фільтрацією

709

Увага як особлива форма психічної діяльності

ознак, як з циклічною організацією діяльності, зокрема дій спостере- ження.

Увага як зусилля. Моделі ресурсів. У 1973 р. Д. Канеман опуб-

лікував свою монографію, у якій виклав розуміння уваги як розумо- вого зусилля. Це стало початком теорій уваги «другого покоління». Мабуть, головна ідея всіх таких теорій – поняття ресурсу. На думку Канемана, кількість ресурсів, які лімітують розумові зусилля, у кожен момент часу виявляється величиною постійною, хоча вона і може змі- нюватися в певних межах під впливом активації.

Розумове зусилля, яке є рівнозначним актові уваги, визначається не так бажаннями або свідомими інтенціями суб’єкта, як складністю завдання. В міру ускладнення завдань відбувається певне зростання активації, а також збільшення кількості ресурсів уваги, які виділено на розв’язання завдання. Але кількість виділених ресурсів поступово від- стає від зростаючої складності завдання, що призводить до виник- нення помилок. Ступінь зміни ресурсоємності основного завдання можна тестувати за допомогою простої рухової реакції на несподіва- ний сигнал іншої модальності. Канеман вважає, що існує єдиний ре- сурс уваги для будь-яких завдань, який інтерферує не лише завдання, задані в одній модальності або аналогічні за суттю, а й такі, які зовсім різні за діяльністю, як ходьба та рахування усно.

Уявлення про увагу як про обмежені ресурси розумового зусилля відповідають запитам психологів-практиків, які працюють у галузі ін- женерної психології. Тому ці моделі й далі активно створюють і розви- вають. Д. Навон і Д. Гофер запропонували модель складних ресурсів переробки інформації. На відміну від Кане мана, вони вважають, що існує кілька різних енергетичних ресурсів для розв’язання різнопла- нових завдань.

А. Фрідман, зі свого боку, вважає, що існує не багато ресурсів, а тільки два: права і ліва півкулі. Їхні ресурси недиференційовані в тому значенні, що їх використовують будь-які (сенсорні, когнітивні, мо- торні) процеси, які відбуваються в цій півкулі. Спеціалізація півкуль виражається в більш легкому розв’язанні одного виду завдань, ніж ін- шого (наприклад, заданих у вербальній формі або, навпаки, в образ- ній). Кожна півкуля може, затрачаючи власні ресурси, розв’язувати автономно більшість завдань, але на розв’язання неспецифічних за- вдань вона витрачає більше зусиль (Дормашев, Романов).

Моделі уваги й організаційна метафора. Розвиткові когні-

тивної психології сприяла «комп’ютерна метафора» (Величковський), яка проводила аналогію між моделями штучного інтелекту і людською психікою. Експерименти і моделі, які обговорювали впродовж остан- ніх 30 років, привели до розуміння того, що когнітивні процеси лю- дини не можна описати формально-логічно й розкрити через послідо- вно-блокову обробку інформації. Нейрональні моделі функціонування мозку стають основою для моделювання психічних функцій та ма- шинних процесів. Для більш адекватного опису когнітивних процесів пропонують нові метафори. Найбільшу популярність має «організа-

710

Глава 30

ційна метафора», яка дає змогу порівнювати психіку з організованим співтовариством взаємозалежних і водночас самостійних індивідів, подібно до великої автомобільної компанії або державної установи.

Найпослідовнішим прихильником цієї метафори є Д. Оллпорт, який запропонував концепцію мультипроцесорної переробки. Він вважає, що центральна переробка відбувається у множині автономних структур (так званих нейрональних модулях), жодна з яких не є уні- версальною. Кожен модуль спеціалізується на виконанні певної функ- ції. Переробку інформацію розглядають як поширення активації по нейрональних мережах. Модулі ніби резонують один з одним і вхід- ною стимуляцією. Переробка відбувається паралельно і її можна роз- поділити відразу за багатьма компонентами, розсіяними у різних від- ділах і рівнях центральної системи. Узгодження роботи модулів – за- вдання процесів уваги.

Схожу модель пропонує Д. Навон, розглядаючи психіку як анар- хічну систему розвідки, яка складається з множин одиниць, які збира- ють інформацію, інтерпретують її, прогнозують і запускають дії, необ- хідні для існування системи загалом. Ця система анархічна в тому се- нсі, що кожна вхідна до неї одиниця (модуль) – автономна, і по- штовхом для її діяльності слугує наявність тієї роботи, котру вона мо- же виконати. Більшість цілей не може бути досягнуто дією тільки одного модуля. Найчастіше послідовно або одночасно активізується множина модулів.

Увага і керування діями. У теорії, яку розробив у 1950-х рр. П.Я. Гальперін, увагу трактують як функцію внутрішнього контролю за виконанням виконавчих та інтеріоризованих дій. Оллпорт упро- довж кількох років послідовно обстоює принцип «селекція для дії», який стверджує обов’язковий зв’язок процесів сприйняття і моторних дій. Він вважає, що, дотримуючись саме цих позицій, можна пояснити феномен селекції. Якщо прихильники структурних моделей ствер- джують, що селекція інформації необхідна для того, щоб уникнути пе- ревантажень у каналах обробки, то Оллпорт дає екологічне пояснення цим процесам. Він спирається на те, що селекція потрібна, щоб пове- дінка суб’єкта була цілеспрямована, угоджена, гармонійна. Необхід- ність і форми процесів уваги детерміновані низкою вимог та особливо- стей зовнішніх і внутрішніх умов існування й діяльності організму. До базисних умов належить часткова непередбачуваність подій у навко- лишньому середовищі та вимога швидкої відповіді на них. Крім того, пріоритети значущих подій мають змінюватися залежно від цілей і по- точного стану потреб суб’єкта.

Увага й рівнева організація діяльності. Ще одним перспек-

тивним напрямом у сучасних дослідженнях уваги є розгляд рівневої організації активності або діяльності, зокрема когнітивної діяльності. М. Познер. Він, на відміну від прихильників інших підходів, вважає, що увага пов’язана не лише зі свідомими діями, а й з автоматичною переробкою. Продуктивні дослідження уваги, на його думку, необ-

711