Глава 16

лежному разі йдеться не про мислення, а про пам’ять. Дійсно, якщо мислення засновано на переході від одного стану репрезентації до ін- шого, то воно неминуче пов’язано з новизною.

Усе сказане, однак, не виключає того, що мислення може бути більшою чи меншою мірою творчим.

Інтуїція в мисленні. З чим пов’язана настільки активна роль несвідомого в процесах творчості? Відповідь на це питання пропонує великий дослідник творчого мислення Я.А. Пономарьов, який розріз- няє два види досвіду (тобто знань, які зберігаються в пам’яті суб’єкта):

інтуїтивний і логічний. Інтуїтивний досвід має досить своєрідні властивості. Його можна назвати несвідомим із двох причин: по-пе- рше, він утворюється поза волею суб’єкта і поза полем його уваги; по- друге, суб’єкт не може довільно актуалізувати цей досвід і останній ви- являється лише в дії. Логічний досвід, навпаки, усвідомлений, і його можна застосувати у разі виникнення відповідного завдання.

Основний теоретичний висновок, який можна зробити з описа- ного експерименту, полягає в тому, що люди можуть функціонувати в різних режимах. У добре усвідомленому логічному режимі вони не мають доступу до свого інтуїтивного досвіду. Якщо ж у своїх діях вони спираються на інтуїтивний досвід, тоді вони не можуть здійснювати свідомий контроль і рефлексію своїх дій.

Розв’язуючи завдання, яке не є принципово новим для суб’єкта, останній, функціонуючи на логічному рівні, актуалізує потрібні знан- ня і створює адекватну модель. У разі зіткнення з незвичайним за- вданням логічні знання суб’єкта виявляються недостатніми. Тоді фун- кціонування психічного механізму, за висловом Я.А. Пономарьова, «спускається» на більш інтуїтивні рівні. У сфері інтуїції досвід менш структурований, але багатший, тому суб’єктові іноді вдається знайти ключ до розв’язку. Цей пошук ключа, як і вся діяльність на інтуїтив- ному рівні, емоційно забарвлений. Якщо принцип розв’язку на інтуї- тивному рівні знайдено, суб’єктові потрібно ще його оформити у ви- гляді добре структурованої моделі, перевести на логічний рівень. Суб’єкт, котрий розв’язує завдання, як казав Я.А. Пономарьов, «видря- пується» по рівнях психологічного механізму.

Теорія Я.А. Пономарьова дозволяє пояснити описані вище стадії творчого процесу. Спочатку відбувається підготовка: суб’єкт безрезу- льтатно використовує логічні методи розв’язку. Потім настає фаза до- зрівання: суб’єкт залишає свідомі спроби, однак замість них включа- ється інтуїтивний рівень мислення. Ця фаза може завершитися емо- ційно забарвленим осяянням. Потім залишається знову провести логі- чну роботу щодо реалізації задуму.

16.2. Індивідуальні особливості інтелекту

Поява тестів дозволила операціоналізувати поняття інтелекту, поставити низку дослідницьких проблем і виявити цікаві феномени.

Серед них такі, які стосуються вікової динаміки інтелекту, його расо-

387

Мислення та інтелект

вих, соціальних і гендерних особливостей, впливів на нього сімейного виховання тощо.

Вікова динаміка інтелекту. Існує висока кореляція між вимірами інтелекту в тієї самої людини у різному віці. Іншими сло- вами, якщо людина в дитинстві, наприклад у 6 років, демонструє ви- сокий тестовий інтелект, то з великою імовірністю і в 15, і в 30, і в 70 років вона показуватиме високі результати за інтелектуальними тес- тами (звичайно, щодо людей свого віку). Ці високі кореляції виявлено для тестів, які вимірюють репрезентативний інтелект і можуть вико- ристовуватися ніяк не раніш, ніж із 3 років. У перші ж 2 роки життя ін- телект дитини розвивається не в репрезентативній, а в сенсомоторній сфері. Створені для оцінки сенсомоторних здібностей тести, однак, не дозволяють пророкувати наступні досягнення у сфері репрезентатив- ного інтелекту. Водночас у психологічній літературі існують дані, які дозволяють вважати гарним предиктором розвитку інтелекту в майбу- тньому зацікавленість дитини при реакції на нові об’єкти.

Варто підкреслити, що характер зв’язку здібностей у ранньому і більш пізньому віці, є статистичним. Іншими словами, високий рівень інтелекту в дитини дає серйозні підстави сподіватися на високий рі- вень інтелекту в дорослому віці, але не є стовідсотковою гарантією. Ба- гато видатних людей, про які збереглася достовірна інформація, вирі- знялися в дитинстві великими здібностями. Одним із найбільш фено- менальних зразків ранньої обдарованості був Блез Паскаль. Він був кволим, легко збудливим, хворобливим від народження, і батько ізо- лював його від вивчення мов і математики, яким навчали його сестер. Але, живучи в одному з ними будинку, слухаючи їхні розмови, він так швидко всмоктував знання, що до чотирьох років не лише читав і пи- сав, а й з надзвичайною легкістю робив усно складні обчислення.

Чи можна за наведеними даними зробити висновок, що в лю- дини вже в 35–40 років щодо здібностей відбувається зворотний роз- виток? Виявляється, ні. Річ у тому, що для інтерпретації потрібно вра- хувати ще одне явище – інтелектуальну акселерацію, тобто зростання показників інтелектуального тестування впродовж усього часу існу- вання тестів. Тут слід підкреслити, що наслідком інтелектуальної аксе- лерації є те, що люди старшого віку, які меншою мірою відчули вплив цього процесу, показують не настільки високі показники не в резуль- таті вікового зниження, а через те, що їхнє покоління загалом демон- струє менш високі результати. Якщо внести поправку на інтелектуа- льну акселерацію, то регрес у 40-річному віці виявляється ілюзорним.

Якщо інтелект досягає максимальних значень уже в дуже моло- дому віці, то успіх в інтелектуальній професійній діяльності приходить значно пізніше. Щоб мати сильне мислення у сфері, наприклад, мате- матики і біології, потрібно не лише бути розумною людиною, а й опа- нувати низку спеціальних умінь. Йдеться не про знання, а саме про вміння: наприклад, професор математики чи фізики відрізняється від аспіранта не стільки обсягом знань, скільки здатністю ставити і

388

Глава 16

розв’язувати завдання. Для оволодіння цими вміннями потрібна три- вала робота.

Структура родини й інтелект. У дослідженнях впливу формальних аспектів структури родини на інтелект виявляється декі- лька багаторазово підтверджених явищ:

• інтелект у дітей в середньому тим вищий, чим старші їхні ба-

тьки;

•інтелект вищий у родинах, де менше дітей;

•з порядковим номером народження дитини інтелект зменшу-

ється;

•у багатодітних родинах інтелект має тенденцію особливо зни- жуватися при скороченні інтервалів між народженням дітей;

•у родинах з високим освітнім та економічним статусом інтелект дітей вищий, і перераховані феномени менш виражені (дослідження проводилися в країнах Заходу).

Такі результати отримано в країнах Заходу, однак, із ними збі- гаються і дані, отримані в інших країнах. Наприклад, І.В. Равіч-Щербо та її співробітники проаналізували залежність шкільних оцінок кіль- кох тисяч учнів других і восьмих класів від структури їхніх родин. З’ясувалося, що краще вчаться діти з менших родин, а перші діти ма- ють перевагу над наступними. Не було, щоправда, виявлено різниці між першими і другими дітьми, перевага виявилася лише щодо насту- пних. Цікаво, що більш значущими ці ефекти виявилися щодо дівчат,

аніж щодо хлопчиків.

Дані досліджень родин видатних людей добре співвідносяться з тими, що їх отримано при обстеженнях інтелекту дітей. Серед видат- них людей велика пропорція старших дітей у родині. Так, Ро у своєму дослідженні 66 відомих американських учених знайшов серед них 39 (61%), котрі були первістками у своїх батьків. У тих із них, хто не був першою дитиною, середній час, який пройшов від народження попе- реднього брата або сестри, становив 5 років.

Кеттелл і Брімхолл проаналізували родини 1000 видатних аме- риканських учених. Це дослідження цікаве з того погляду, що відо- бражає зовсім іншу порівняно з Ро демографічну ситуацію, оскільки стосується історичного періоду, коли американські родини були до- сить багатодітними. У досліджених учених було в середньому 3,6 бра- тів і сестер. При випадковому розподілі в родинах такого розміру імо- вірність народитися першим становить 22%. Водночас учені були ста- ршими в родині в 40% випадків.

С. Шехтер вважає, що причина великих досягнень старших дітей у тому, що вони звичайно здобувають кращу освіту. Він показав, що близько половини з 4 000 першокурсників університету Міннесоти, котрі проходили курс психології між 1959 і 1961 рр., були першими у своїй родині, водночас як при врахуванні розмірів їх родин у разі ви- падкового розподілу їх було б лише 30%. Крім того, оцінки успішності перших дітей перевершували оцінки інших.

389

Мислення та інтелект

Низка досліджень показує, що батьки видатних людей часто бу- вають літніми. У біографіях 100 знаменитих англійців, які зібрав Галь- тон, середній вік батьків становив 36, а матерів – 29 років. Для 902 американських учених, біографії яких проаналізував Вішер цей показ- ник склав 35 і 29 років.

Можна шукати пояснення цих феноменів у різних площинах. По-перше, можливо біологічне пояснення, до якого схиляється, на- приклад, Дженсен. Відповідно до цього пояснення, в організмі матері при народженні кожної дитини відбуваються імунні зрушення, які по- гіршують перебіг наступної вагітності. До цього можна додати посту- лат про те, що ці зрушення згодом компенсуються (пояснює ефект ін- тервалів у народженні) і що компенсація відбувається швидше при га- рних умовах життя матері (пояснює вплив соціально-економічного статусу).

З цих позицій, однак, важко пояснити низку інших фактів. Вплив порядку народження не простежують у представників деяких релігійних конфесій, тобто воно є культурно зумовленим. Вплив віку батьків теж не дуже чітко вписується в цю концепцію.

По-друге, можливе пояснення економічне: батьки витрачають ресурси на виховання перших дітей, залишаючи менше для наступних. З цим поясненням добре поєднується той факт, що у вищих соціально- економічних прошарках ефект розміру родини і порядку народження менш виражений. Внаслідок цього можна припустити, що там свідомо вистачає ресурсів на виховання дітей. При великих інтервалах у наро- дженні економічне навантаження розподіляється на більш тривалий період часу, що відповідно поліпшує економічне становище дітей. Збі- льшення інтелекту з віком батьків теж знаходить пояснення – еконо- мічний статус людей у 40 років у середньому вищий, ніж у 20. Водно- час культурний вплив із працею можна пояснити в межах економічної концепції.

Нарешті, існує і кілька можливостей психологічного пояснення. Найприродніше припустити, що річ у поведінці батьків, котрі приді- ляють більше увагу первісткам, оскільки для всіх наступних дітей до- водиться розподіляти час між декількома братами або сестрами.

Інша ідея, яка належить відомому американському соціальному психологові Р. Зайонцу, полягає в тому, що відбувається злиття (confluence) різних впливів на інтелект дитини. За Зайонцом, розвиток здібностей дитини визначається середнім від інтелекту навколишніх людей. У родині, яка складається тільки з дорослих, це середнє найбі- льше. Чим більше в родині дітей і чим менший їхній вік, тим нижчим стає там середній інтелект. Таким чином, максимальний інтелект ха- рактеризує родину, яка складається лише з дорослих. При народженні дитини середній інтелект родини падає. Чим більше в родині дітей і менший їхній вік, тим нижчий середній інтелект.

Це міркування Р. Зайонц доповнює ще одною передумовою: приріст інтелекту дитини кожного року його життя пропорційний ін- телектуальному кліматові його родини. При цьому вплив родини зни-

390

Глава 16

жується з дорослішанням дитини. Використовуючи ці ідеї і доповни- вши їх деякими математичними припущеннями, Р. Зайонц вивів скла- дну формулу, яка досить добре пояснила реальні дані, отримані на ні- дерландській вибірці. Водночас праці Р. Зайонца критикують за надто формальний підхід, який не враховує тонких особливостей родини, а також підкреслюють методичні помилки його дослідження.

Психологічні особливості родини і здатності. У Росії цикл досліджень впливу соціального середовища на інтелект проводив В.М. Дружинін та його учні. Вони уточнили, зокрема, явище так зва- ного материнського ефекту. Цей ефект полягає в тому, що інтелект ди- тини більшою мірою залежить від інтелекту матері, ніж від інтелекту батька, хоча з погляду генетики вплив обох батьків має бути однако- вим. У лабораторії В.М. Дружиніна показано, що насправді на інтелект дитини більше впливає не мати, а той з батьків, який є емоційно бли- жчим. Здебільшого емоційно близькою людиною є мати, звідки й ви- никає «материнський ефект». Таким чином, стає зрозумілим, що з по- гляду формування інтелекту родина – не просто сума її членів, яка утворює інтелектуальний клімат, а складна структура, яка володіє різ- ними, у тому числі емоційними залежностями.

Усе сказане, звичайно, не суперечить генетичній детермінації ін- телекту, про яку йтиметься в главі, присвяченій психогенетиці.

Ефект Флінна, або інтелектуальна акселерація. За ці-

ле сторіччя, яке пройшло з часу створення першого тесту, було на- копичено багато даних про норми інтелекту для різного часу і різних країн. Ці дані показують, що середні результати за тестами на інтелект у більшості країн світу неухильно і досить істотно ростуть. Найбільш систематичні результати щодо зміни інтелекту отримано у США. Вони показують, що з 1910 до 1984 рр. показники інтелекту за тестами на зразок Стенфорд-Біне виросли на 22 бали. Ріст менш виражений у сфері вербального інтелекту, а більше – у сфері невербального. Тому, наприклад, за тестом Векслера, де невербальні субтести мають більшу вагу в підсумкових показниках, ріст виявляється ще більш вираженим. Максимальний приріст спостерігають у суто невербальних тестах. Зок- рема, за тією ж вибіркою США результати за тестом Равена зростають на одне стандартне відхилення (тобто 15–16 балів, переводячи на КІ) за одне покоління. Це означає, що 50% бабусь і дідусів у часи їхніх онуків у США за показниками тесту Равена зарахували б до відстаю- чих.

Ріст інтелекту відбувається з різною швидкістю. З 22 балів при- росту за тестом Стенфорд-Біне приблизно 10 припадають на проміжок до 1932 р., 10 – на час з 1932 до 1972 р. і ще 2 – на період до 1984 р. К. Ше, котрий докладно досліджував цю проблему, виявив, що в США інтелект стрімко ріс для людей, які народилися між 1890 р. і середи- ною 1920-х, потім ріст сповільнився, хоча й не зупинився для тих, чиє раннє дитинство збіглося з Великою депресією. Новий могутній при- ріст відбувся в перші післявоєнні роки, після чого збільшення стало менш значним.

391

Мислення та інтелект

Аналогічні результати отримують і щодо Західної Європи. На- приклад, у Шотландії між 1921 і 1936 рр. і в Англії між 1927 і 1936 рр. не зафіксовано істотного приросту. Зате дослідження, які порівнювали довоєнні й післявоєнні результати (Англія 1937-1939 і 1944-1946 рр., Бельгія 1940 і 1949 рр., Франція 1931 і 1956 рр., Нідерланди 1934 і 1964

рр., Нова Зеландія 1923-1926 і 1955-1958 рр., Канада 1940-ві і 1960-ті рр.), демонструють яскравий приріст результатів.

Мабуть, наймогутніший ріст інтелекту зафіксовано в післявоєн- ній Японії. Японські діти, які народилися в 1960-ті рр., перевершують дітей, що народилися між 1936 і 1945 рр., у середньому приблизно на 20 балів за тестом Векслера. Якщо японські діти 1936–1945 рр. наро- дження показували приблизно однакові результати зі своїми амери- канськими однолітками за невербальними субтестами Векслера, то че- рез 20 років японці випереджали американців того самого часу наро- дження на 11–12 балів. За вербальними тестами порівняння здійснити природно важко через розбіжності мов. Японців також характеризує менше стандартне відхилення розкиду показників інтелекту.

Слід зазначити, що тести шкільної успішності аж ніяк не завжди показують ту саму динаміку, що й тести інтелекту. Наприклад, у США із середини 1960-х рр. до 1980 р. йшов приріст за тестами інтелекту при одночасному зниженні показників тесту шкільних здібностей

(SAT).

Причина інтелектуальної акселерації не цілком зрозуміла і ви- кликає суперечки. Логічно було б припустити, що важливу роль у цьо- му могло б зіграти поліпшення освіти. Адже впродовж XX ст. у країнах Європи і Північної Америки досить відчутно зросла частка людей, ко- трі мають повну середню і вищу освіту. Якби таке пояснення було пра- вильним, варто було б очікувати вищого показника інтелекту в тих осіб, котрі вже встигли зазнати впливу від тривалого процесу освіти, тобто в дорослих і старших підлітків, але ніяк не в дошкільників.

Однак факти вказують саме на зворотне – підвищення інтелекту в молодших дітей принаймні не менше, ніж у дорослих.

Інша ідея, яка напрошується, пов’язана з тим, що впродовж XX ст. набагато збільшилися потоки інформації, які спрямовані на людину. Можна було б припустити, що діти кінця століття досягали вищого інтелектуального розвитку, оскільки одержували більше інфо- рмації через радіо і телебачення. Тоді необхідно було б очікувати ви- щого КІ в дітей, котрі більше дивляться телевізор і слухають радіо. На- справді, однак, виявляється швидше протилежна закономірність.

Певний ефект на підвищення інтелекту в наступному поколінні робить його підвищення в попередньому. У цьому аспекті підвищення інтелекту в поколінні 1 має позначитися на його підвищенні в поко- лінні 2, а те у свою чергу – на підвищенні в поколінні 3 тощо. Однак, очевидно, інтелект батьків є не найважливішим чинником у створенні сприятливих умов для розвитку інтелекту дітей, тому момент самопід- тримки, хоча й може позначатися на інтелектуальній акселерації, але пояснює лише малу її частину.

392

Глава 16

Гендерні, расові і соціальні особливості інтелекту. Ве-

ликі пристрасті, що виходять за межі академічних кіл, стосуються пи- тання про расові розбіжності інтелекту.

Автори расистських теорій інтелекту обґрунтовують їх розбіжні- стю результатів, які показують при інтелектуальному тестуванні пред- ставники різних рас. Зокрема, у США і Південній Африці біле насе- лення демонструє значно вищі результати, ніж кольорове. До речі, при цьому в деяких випадках представники монголоїдної раси перевершу- ють європейців за тестами просторового інтелекту. Справа, однак, тут може полягати зовсім не в генетичних розбіжностях, а в умовах життя і виховання. Адже не таємниця, що в згаданих країнах негритянське населення становить здебільшого нижчі прошарки суспільства. Крім того, в африканських родинах у середньому більше дітей, а батьки ча- сто бувають дуже молодими, що, як говорилося вище, належить до чинників, несприятливих для розвитку інтелекту. Свідченням на ко- ристь такого трактування є той факт, що ці розбіжності згодом згла- джуються і на сьогодні виявляються менш вираженими, ніж, скажімо, 50 років тому.

Цікаво зазначити, що розбіжності за інтелектом спостерігаються в деяких випадках усередині однієї країни між групами, які належать до однієї раси, але говорять різними мовами. Такі стійкі розбіжності зареєстровано між бельгійцями, які говорять французькою і валійсь- кою мовами.

Загалом вищі, більш освічені прошарки суспільства в сучасних розвинутих державах перевершують нижчі, менш освічені прошарки за рівнем інтелекту.

Стійкість суспільства багато в чому визначається дієздатністю людей, які утворюють його еліту. Спочатку в людському суспільстві еліта складалася, очевидно, з воїнів, людей, відібраних за їхньою хоро- брістю, прагненням до домінування, силі та спритності, миттєвою пра- вильною реакцією. У сучасних умовах досить важливою, часто вирі- шальною якістю є здатність правильно переробляти інформацію, тоб- то інтелектуальні здібності.

Суспільство завжди вибудовує більш-менш істотні переділки між різними прошарками. Ці переділки можуть бути практично непрони- кними, як між кастами в середньовічному індійському суспільстві, або зовні майже непомітними, як у низці сучасних європейських і північ- ноамериканських спільнот. Стійкість суспільства значною мірою за- лежить від того, наскільки перехід через соціальні переділки визнача- ється важливими для вищих прошарків якостями.

У сучасних умовах ця обставина означає необхідність того, щоб еліта мала вищий інтелект, ніж нижчі класи. Для цього необхідно, щоб «соціальна мобільність», тобто перехід з одного класу в інший, визна- чалася значною мірою інтелектом. Так, власне, і відбувається в бага- тьох сучасних розвинутих суспільствах. За наявними даними, напри- клад, у США 60% змін у соціальному статусі дитини порівняно з її ба- тьками (як нагору, так і вниз) можна передбачити за рівнем її інтеле-

393