Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія.docx
Скачиваний:
33
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
236.92 Кб
Скачать

Основні бойові дії 1648-1649 р.

Знаменувався перемогами під Жовтими Водами і Корсунем; битвами під Пилявцями; облогою Львова і Зборівським договором.

учасникам назавжди запам'яталися перемоги повстанців під 1)Жовтими Водами і Корсунем (6 і 16 травня 1648 р.). Битва під Корсунем взагалі може бути визнана класичним прикладом військового мистецтва народної армії. Хмельницький, керуючи 15-ти тисячним загоном, примусив 20-ти тисячну армію Речі Посполитої покинути вигідні позиції і прийняти бій на невигідній для польської кавалерії пересіченій місцевості. Шеститисячний резерв М.Кривоноса, вдаривши із засідки, довершив розгром поляків. Коронні гетьмани М. Потоцький і М. Калиновський потрапили в полон. Такі ж принципи стратегії і тактики Хмельницький застосував і в битві під 2)Пилявцями, що відбулася 23 вересня 1648 р.

 В жовтні козацьке військо 3)дійшло до Львова й оточило його, проте відсутність продовольства, смерть від чуми М.Кривоноса, бездоріжжя, епідемії змусили Хмельницького зняти облогу, задовольнившись викупом в 1 млн. злотих.

4) Жовтень-Листопад 1648 р. – облога Замостя , що закінчилась перемир»ям

5)Серпень 1649 р. – битва під Зборовом , наслідком якої стало укладання Зборівського договору (1649 р) , за яким:

 Польща фактично втрачала своє панівне становище на Правобережній і Лівобережній Україні. Встановлювався козацький реєстр у 40 тисяч чоловік, гетьманська влада поширювалася на Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства, на всі урядові посади могли претендувати особи тільки православної віри. Тобто, почалося формування самостійної української державності. На жаль, поза межами цього процесу залишився західний регіон.

26: Козацько-гетьманська держава середини 17 ст.

Новостворювана держава мала багато ознак національної держави республіканського типу. Верховним органом влади в Україні стала загальнокозацька рада (Військова або Генеральна рада), в якій могло брати участь усе козацьке військо. На чолі держави стояв гетьман, який обирався Військовою радою. Дорадчі права при гетьмані мала рада генеральної старшини (Старшинська рада), до якої входили генеральні обозні, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний.

Територія на яку поширювалася влада гетьмана, ділилася на полки, а полки на сотні (полків у різні часи було 36, 26, 16, 10). На чолі полку стояв полковник (обирався на полковій раді або призначався гетьманом), на чолі сотні - сотник. Полковники і сотники здійснювали військову і адміністративну владу.

Містами й селами управляли отамани. У містах з Магдебурзьким правом діяли також виборні магістрати, у селах - сільські старости. Центром гетьманського правління став Чигирин.

На Українських територіях діяло козацьке звичаєве право, зберігали силу норми Литовських статутів, Магдебурзьке право. З'явилося нове джерело права - гетьманські універсали, обов'язкові для всього населення України. Найвищою судовою інстанцією був Генеральний військовий суд, на місцях діяли козацькі суди, які мали значення загальностанових судів. Незмінним залишалося міське судочинство.

Бойове ядро української армії становили запорожці і реєстрові козаки. Полк складався із 1-2 тисяч записаних у реєстр козаків, але до них могли приєднуватися багато тисяч добровольців.

В той же час процес державного будівництва не було завершено. Україна не мала постійної території, апарат управління перебував у стадії формування, не всі верстви населення отримали відповідні права.

Але, не зважаючи на це, можна стверджувати, що Національно-визвольна війна привела до розбудови Української гетьманської держави, в якій знайшли своє продовження традиції Запорозької Січі і реєстрового козацтва.