6. Терапевтичні технології роботи із зміненими станами свідомості (зсс) або ж трансово-гіпнотичні техніки

Під зміненим станом свідомості можна розуміти психічний стан, в якому порушуються межі тотожності Я, або ж Его-ідентичності. В звичайному стані свідомості індивідум сприймає себе існуючим в певних межах свого фізичного тіла і сприйняття оточуючого світу обмежено можливостями зовнішніх рецепторів (екстерорецепторів) – зору, слуху дотику і т.д. Коли ж тілесні самовідчуття на певний час перестають бути помітними, а фокус самототожності свідомості втрачається, то є сенс вести мову про перехід із звичайного стану в змінений стан свідомості.

На сьогодні виокремлюється три базові напрямки технік роботи із зміненими станами свідомості:

- директивно-орієнтований медичний гіпноз (техніки, що грунтуються на переважному використанні прямого навіювання (сугестії);

- еріксоніанський гіпноз ((техніки, що грунтуються на спричиненні зміненого стану свідомості на основі підлаштування);

- трансперсональний гіпноз ((техніки, що працюють на основі холотропного дихання та використання психоактивних речовин).

7.Терапевтичні технології роботи із ціннісними орієнтаціями та смислоутворюючою складовою психіки мають сегментом (мішенню) впливу ціннісно-смислові утворення – переважно цінності та смисли. До цих напрямків міжна віднести дазайн-аналіз за Бюдженталем та логотерапію за Франклом.

Метою цих напрямків терапії є подолання ноогенних (спричинених дефіцитом смислу життя) неврозів та психотичних станів. Універсальними техніками роботи для цих напрямків виступають парадоксальна інтенція, дерефлексія, техніки да-зайн-занурення (занурення в потік переживань тут-і тепер-буття).

8. Релігійно-орієнтовані психотерапії мають сегментом (мішенню) впливу світогляд та спрямованість особистості як інтегральне вираження її ціннісно-смислової сфери. Це психотерапії, що найчасітше виходять на відповідну релігійну етику і пропонують програми корекції психіки, орієнтовані на відповідний релігійний світогляд (християнський, індо-буддійський). Серед цих напрямків переважають православна психотерапія холотропна терапія за С. Грофом, психосинтез за Р. Асаджіолі та орієнталістські квазітерапевтичні школи (агні-йога, трансцендентальна медитація Ошо і т.п.).

3. Приклади застосування елементів окремих терапевтичних технологій в діяльності пр-фахівця та аналітика-міжнародника

Найбільше застосування в професійній діяльності ПР-фахівця та аналітика знаходять окремі техніки біхевіористичних, лінгво-перцептивних та когнітивних терапій, а також (доволі рідко) юнгіанського психоаналізу та трансактного аналізу Е. Берна. Варто відзначити, що на сьогодні все частіше доводиться зтикатися з випадками некоректного використання НЛП-технік в політико-маніпулятивних цілях.

Ілюстративні приклади

Приклад 1.Лінія часу – досить простий приклад застосування особливого сприйняття світу людською підсвідомістю. Цю техніку згадують майже завжди, коли заходить мова про використання НЛП у політичних комунікаціях (політичній рекламі, пропаганді і ПР). В європейській і американській часовій матриці час сприймається переважно лінійно, тобто, він розташований у вигляді умовної горизонтальної лінії в фронтальній проекції (варто відзначити, що східних культур подібні пояснення не стосуютсья, оскількі останні мають свої моделі часових ліній). При цьому ліворуч розташоване минуле, праворуч – майбутнє, посередині – сучасність. Через це логічно припустити, що, наприклад, фотографія рекламованого бажаного кандидата від політичної партії на бігборді або іншому рекламному носії має проектуватись у майбутнє – знаходитись у правому верхньому куті плаката, дивитися він має у цей же бік. Образи дійсності, що мають бути подані як негативні, подіються в лівій проекції. Тим самим образ «світлого майбутнього», асоційований з кандидатом від партії, протипокладається «темному минулому», асоційованому із лівою проекцією і відповідними картинками політичних негативізмів

Приклад 2.Символи (стереотипи, архетипи) завжди використовувалися в людському мовленні для стислого визначення тих чи інших істин. Вони давно закріпилися у підсвідомості як самостійні смислові форми, що потужно впливають на свідомі дії людини (сюди відносимо національні стереотипи). В практиці НЛП давно було помічено, що створення якоря на такі символи є досить сильним і дозволяє маніпулювати діями людей.

При створенні будь-якої політичної реклами використовуються техніки з якорінням кольорів, шрифтів, символів, ієрархією елементів реклами. Особливе смислове навантаження несе в собі кольорова гамма плакату, оскільки контраст за рахунок сильнішої стимуляції зорового нерву привертає більшу увагу, закріплює установку на позитивне чи негативне сприйняття індивіда чи ідеї. Кольори – це не лише засіб полегшення прочитання тексту (наприклад, найкраще читається чорний текст на жовтому тлі), створення візуальних ілюзій (червоний – близькості, синій – віддаленості), вонимають також стереотипове і культурно-архетипове значення. Ці стереотипи та архетипи часто враховуються в одязі політика, при створенні інтер’єру телевізійної реклами тощо: жовтий – тепло, світло; чорний – офіційний, серйозний або скорбота, нещастя; зелений – свіжість, чистота, життя; синій – спокій, меланхолія; коричневий – деградація, тривога, депресія і т.д. Власне самими тільки кольорами можна створювати настрій повідомлення, і при нейтральному текстовому наповненні, воно може нести позитивний чи негативний сенс (фраза “вони одягаються в коричневі костюми” нейтральна, проте викликає недовіру до “них”).

Приклад 3.У політичній пропаганді отримали широке застосування техніки візуально-символічного моделювання. У політичній рекламі країн СНД політтехнологи все більше уваги приділяють ролі непрямої символічної пропаганди (для України, напр.:поле (свобода), асфальтована дорога – символ змін, дім – тепло, єдність, злагода, дерево – українські архетипи калини, дуба – ті символи, які часто виражають конкретну політичну ідею). Зокрема, технологи Всеукраїнського об’єднання демократичних сил “Злагода”, на логотипах якого часто по-дитячому намальовано будиночок і сонце врахували, що образ вогнища, міцного даху над головою лежить глибоко в підсвідомості кожної української людини. Отже, очевидно, що вдале застосування символів в рамках технік симолічного моделювання – як візуально, так і в мовних конструкціях – дозволяє нав’язувати виборцям певні ідеї, підводити їх до певних дій.

Широке застосування знаходить в міжнародній аналітиці психоаналітична діагностика, що є складовою психоаналітичної терапії. За рахунок її даних моделюється «карта особистості» політика істворюється прогностична модель його поведінки. При цьому враховується суто біографічна інформація, яка вкладається у віповідні психобіографічні аналітичні матриці (напр., щодо переносу і об’єктних відносин в стосунках із найближчим оточенням – для прогнозування можливих дій і рішень політика).

Ілюстративний приклад. На основі аналізу біографічних даних політика А встановлено, що в його характерологічній структурі домінують шизоїдний, параноїдний і психопатичний радикали, що дає шизо-паранойяльно-психопатичну особистість. Використовуючи окремі модель психобіографічної матриці за Н. Мак-Вільямс (об’єктні відносини та образ власного Я), побудуємо прогностичну модель поведінки політика щодо найближчого оточення.

1. Об’єктні відносини

Шизоїдні. Первинний конфлікт в області стосунків у шизоїдних людей стосується балансу близькості і дистанції, любові|кохання|і страху. Їх суб'єктивне життя просотує глибока амбівалентність|з приводу прихильності. Вони пристрасно жадають близькості, хоча і відчувають постійну загрозу|погрозу|поглинання іншими. Вони шукають дистанції, щоб|аби|зберегти свою безпеку і незалежність, але|та|при цьому страждають від віддаленості і самотності|самітності|[Мак-Вильямс, 2006, с.43].

Параноїдальні. Клінічна практика припускає|передбачає|, що дитина|дитя|, що виросла параноїдом|, страждала від серйозних поразок|уражень| відчуття власної дійсності (сили); точніше, піддавалася придушенню, що повторюється, і приниженню [Мак-Вильямс, 2006, с. 132 ].

Параноїдні особи|особистості|, як правило, виходять з|із| жорстокого оточення|дому|, де в сімейних|родинних| стосунках критицизм і висміювання переважають або де одна дитина|дитя|, майбутня жертва паранойї, виступає «козлом|цапом| відпущення»— мішенню для ненависті членів сім'ї і проекування якостей, особливо тих, які відносяться до категорії “слабкість”. Внаслідок|внаслідок| їх орієнтації на проблему сили і тенденцій до відреагування назовні|, параноїдні особи|особистості| мають деякі якості, спільні|спільні| з|із| психопатичними типами. Проте|однак|вирішальна|ухвальна|відмінність полягає в їхспороможності до любові|кохання|.

Психопатичні. Дитинство антисоціальних людей нерідко|незрідка|відрізняється великою кількістю небезпек і хаосу. Частими є|з'являються|патерни переїздів, втрат, сімейних|родинних|розривів. У таких нестабільних і загрозливих обставинах просто неможливий природний розвиток нормальної переконаності дитини|дитяти|у власному відчутті|почутті|всемогутності і, пізніше, прагнення захистити відчуття власного “Я”, що з'являється|появляється|(self|). Відсутність відчуття сили в ті моменти розвитку, коли воно необхідне, може примусити|змушувати|дітей з|із|подібним утрудненням|скрутою|витратити велику частину|частку|життя на пошук підтвердження їх всемогутності. Психопатичні люди не можуть визнати в собі наявність звичайних|звичних|емоцій, оскільки|тому що|вони асоціюються із|із|слабкістю і уразливістю. Для їх індивідуальних історій характерний|вдача|факт, що в дитинстві ніхто не намагався|пробував|допомогти їм, запропонувавши слова для їх емоційних|емоціональних|переживань|вболівань|. Завдяки блокуванню афекту психопатичними індивідами у них відсутнє прагнення до використання мови|язика|для прояснення відчуттів|почуттів|. Тоді як більшість з|із|нас використовує слова для виразу|вираження|власній особі|особистості|, психопатичні люди застосовують їх для маніпуляції. У них відсутня інтерналізована|основа для іншого розуміння ролі мови|промови|. Клінічні спостереження підтверджують той факт, що в їх сім'ях не робилося|чинило|акценту на експресивних і комунікативних функціях мови|язика|; замість цього, слова використовувалися для того, щоб контролювати інших. Найбільш проникливі психоаналітичні роздуми про психопатію роблять|чинять|акцент на нестачі інтерналізації|. Антисоціальний індивід просто ніколи не отримав у достатній мірі|відчував|психологічної прихильності, не інкорпорував хороші|добрі|об'єкти, не ідентифікувався з|із|тими, хто|КТО|про нього піклувався. Він ніколи не отримував|одержував|любові|кохання|і ніколи нікого не любив|кохав|. Замість цього виявилася можливою ідентифікація з|із|«чужим селф- об’єктом, який переживається|переживає|як хижий.

Прогностична модель поведінки щодо найближчого оточення. Політик навряд чи буде прагнути до близькості і відкривати тим, кому він довіряє, свої потаємні задуми. Маючи сильний шизоїдний радикал при високому IQ, він скоріше ставитиметься до інших інтелектуально-дистантно, оцінюючи спроможність підлеглих інтелектуально підживити власні ідеї. Разом з цим оточення буде піддаватись тестуванню на «вірність» і «відданість» (паранойяльна проекція ворожості назовні); щодо тих, хто багатократно проходитиме такі «перевірки» без хиб, буде виявлятись довіра з елементами інструментального ставлення (як психопатична особистість, політик навряд чи розумітиме цінність і значущість близьких дружніх стосунків як таких).