2.Наявність шкідливих звичок у людини

"Лінощі" жування є однією із розповсюджених шкідливих звичок населення.

Проблема подолання "лінощів" дуже актуальна щодо природ­ного тренування зубощелепного апарату, збільшення його рези­стентності до дії несприятливих факторів порожнини рота. Кожна людина повинна усвідомлювала важливість вживання сирих твердих овочів і фруктів, особливо після прийому їжі і шкідливість споживання солодощів між прийо­мами їжі, а також перед сном.

Острах візитів до стоматолога - це соціальна проблема. І в більшості випадків в цьому вина стоматологів. Необхідно пе­реглянути методи роботи з дітьми, їх батьками з метою скоро­чення числа запущених та ускладнених форм стоматологічних захворювань.

Неправильне дихання, ковтання, положення губ, язика в більшості випадків призводить до різноманітних аномалій і де­формацій зубощелепної системи і, як наслідок, до підвищеного ураження населення карієсом і захворювань пародонту.

Недотримання гігієни порожнини рота. Населення не має інформації про значення повноцінного гігієнічного догляду за порожниною рота, формування здорового способу життя, недо­оцінки факту очищення зубів від мікробного нальоту, який є од­нією із причин розвитку карієсу і захворювань пародонту.

3.Вплив перенесених і супутніх захворювань на рівень здоров’я порожнин рота.

Найбільш важливі періоди ризику розвитку дитини :

-вагітність;

- перший рік життя дитини;

-період прорізування зубів.

Перенесені і супутні захворювання матері впливають на закладання і розвиток зубних зачатків. Розвиток зачатків молочних зубів починається на

7-10 тижні вагітності, розвиток постійних зубів – на 4- 5 місяцях вагітності

( 16-20 тижнях).

З 19 тижня вагітності зубні фолікули вбирають солі кальцію і фосфору, відбувається їх мінералізація.

Ранні захворювання матері під час вагітності в першу чергу впливають на стан тимчасових зубів, а пізні – на стан постійних зубів.

Знаючи про перебіг вагітності та про перенесені майбутньою матір’ю інфекційні захворювання, необхідно завчасно планувати ремінералізуючу профілактику карієсу зубів у дітей.

На першому році життя дитини продовжується закладання і мінералізація постійних зубів, тому перенесені дітьми захворювання, неповноцінне харчування впливають на ці процеси. Зуби, які ще не повністю мінералізовані, не мають захисної оболонки- пелікули, а емаль не містить необхідної кількості фтору. Дозрівання зубів після прорізування продовжується від 1 місяця до року. В цей період велику роль відіграють і супутні захворювання дитини. Бо в період хвороби активізується мікрофлора в порожнині рота, яка з умовно- патогенної переходить у патогенну. Знижується захисна функція слини шляхом зміни кількісного і якісного її складу. Знижуються захисні властивості організму. Активізуються хронічні захворювання порожнини рота, що призводить до патологї м’яких тканин .

На стан порожнини рота найчастіше впливають : рахіт, ревматизм, диспепсії, інфекційні захворювання. Тому стоматолог повинен , враховуючи вік дитини і стоматологічний статус провести гігієнічне виховання і призначення проти каріозних середників.

4.Роль харчування в системі первинної профілактики

стоматологічних захворювань

Раціональне харчування- це сбалансоване харчування, яке забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, його високу працездатність та стійкість до несприятливих чинників навколишнього середовища. На основі теорії збалансованого харчування розроблено 5 принципів раціонального харчування:

• кількісна повноцінність їжі;

• якісна повноцінність їжі;

• раціональний режим харчування;

• легкотравність їжі;

• нешкідливість їжі.

Кількісна повноцінність їжі

Цей принцип означає, що за калорійністю їжа має покривати всі енерговитрати організму відповідно до ступеня важкості праці, тривалості й часу роботи, віку, стану здоров’я та інших умов.

Енерговитрати організму залежать від

- статі (у жінок вони нижче в середньому на 10 %),

- віку (у літніх людей вони нижче в середньому на 7 % у кожному десятилітті),

- фізичної активності,

- професії.

Якісна повноцінність їжі – це наявність необхідної кількості всіх харчових речовин – білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, збалансованих у найсприятливих співвідношеннях.

Кожен організм потребує строго певної кількості харчових речовин, які повинні поступати в певних пропорціях.

Білки є основним будівельним матеріалом організму, джерелом синтезу гормонів, ферментів, вітамінів, антитіл.

Білками повинно забезпечуватися 10 - 15 % добової калорійності,

при цьому частина тваринного і рослинного білків повинна бути однаковою.

Жири володіють не тільки енергетичною, але і пластичною цінністю завдяки вмісту в них жиророзчинних вітамінів, жирних кислот, фосфоліпідів.

Вуглеводи - основний паливний матеріал для життєдіяльності організму. Вуглеводами повинно забезпечуватися 55 - 75 % добової

калорійності.

Раціональний режим харчуванняповинен забезпечувати нормальне функціонування органів травного тракту та рівномірне надходження харчових речовин:

1. Прийом їжів суворо встановленні години виробляє умовний рефлекс на час, який забезпечує ритмічність процесів секреції й оптимальне виділення травних соків. Тривалість прийому їжі повинна складати: на сніданок і вечерю –по 20-30 хв, на обід-40-50 хв, полуденок- по 10-15 хв.

2. Оптимальна кратність прийому їжі залежить від віку: дошкільний вік- не менше 5 разів на добу; шкільний- 4 рази, зрілий вік-3 -4 рази. Найоптимальніший інтервал між прийомами їжї для дорослої здорової людини повинен бути 4-6 год, а під час сну – 10-11 год, протягом яких відновлюється здатність органів травлення до нормальної діяльності на наступний день. Вечеряти рекомендується за 2-3 год до сну.

3 разове харчування	4- разове харчування	4- разове харчування
Сніданок-30 %	Сніланок-25 %	1-й сніданок-25 % 2-й сніданок – 10- 15 %
Обід-45 %	Обід -35-40 %	Обід-35 -40 %
Вечеря -25 %	Полуденок -10 15% Вечеря -20 %	Вечеря -20 %

Найраціональнішим є чотириразове харчування. Воно забезпечує добре самопочуття людини, нормальне функціонування органів травлення, збудження апетиту і найкраще засвоювання організмом харчових речовин.

3. Розподіл енергетичної цінності за прийомами

Енерговитрати організму залежать здебільшого від професії та характеру трудової діяльності, домашньої роботи, занять спортом, а також віку, росту, маси тіла, статі, фізіологічного стану, дії різноманітних чинників довкілля.

Під час складання добового раціону потрібно враховувати енергетичні витрати організму, його потребу у харчових речовинах, енергетичні коефіцієнти і коефіцієнти засвоювання речовин.

Для визначення потреби в енергії дорослих людей враховують вік, стать і характер трудової діяльності. Доросле населення віком від 18- 60 років поділяють на 5 груп:

1. До першої групи відносять осіб переважно розумової праці- керівники організацій, інженерно- технічний персонал, праця яких не потребує фізичної активності, медичні працівники крім лікарів- хірургів, медсестер і санітарок; педагоги, вихователі, крім спортивних; літературні робітники, журналісти іт.д.

2 Включає робітників, які зайняті легкою фізичною працею: інженерно-

технічний персонал, праця яких потребує деяких зусиль, осіб, що

зайняті на автоматизованих процесах, робітників радіоелектронної

промисловості, медичних сестер і санітарок, тренерів спорту,

продавців.

3. Відносяться особи, які виконують фізичну працю( слюсарі, водії,

машиністи і інші

4. Об’єднує людей важкої фізичної праці ( робітників сільського

господарства, металургів,і т д.

5. Відносять робітників, що виконують особливо важку роботу ( гірники,

сталевари.

При визначенні потреби дорослого населення в енергії за середню масу тіла була прийнята маса 70 кг- у чоловіків і 60 кг - у жінок.

Енергетична цінність добового харчового раціону, яку виражають у кілоджоулях чи кілокалоріях (1 кДж = 0,2388 ккал), має відповідати енерговитратам організму

Загальні енергетичні витрати організму включають енергетичні витрати на основний обмін, специфічно-динамічну дію їжі та додатковий обмін.

Основний обмін - витрати енергії на забезпечення роботи внутрішніх органів і підтримання м'язового тонусу організму в лежачому положенні в умовах повного фізичного і психічного спокою через 12-16 год після останнього приймання їжі за температури довкілля 18-20°С. Рівень основного обміну залежить від статі, віку та конституційних особливостей організму. У чоловіків основний обмін на 5-10% вищий, ніж у жінок, у людей похилого віку знижений на 10-15%. У дітей він у 1,5-2 рази перевищує основний обмін дорослої людини.

Додатковий обмін організмувизначається витратами енергії на виконання тієї чи іншої роботи. Ці витрати тим більші, що інтенсивніше і важче м'язове навантаження виконує людина. З віком добові енерговитрати у більшості людей зменшуються за рахунок переходу на легшу роботу, на пенсію, а також внаслідок обмеження фізичної активності в позаурочний час.

4. Розподіл окремих харчових речовин протягом дня: Продукти, багаті на білок (м'ясо, риба, бобові та ін.), рекомендується вживати вранці чи вдень.Вечеря має бути легкою і не пізніше ніж за 2-3 год до сну. Перевагу треба віддавати молочним, фруктово-овочевим, круп'яним чи іншим стравам, які не потребують великого напруження в діяльності системи органів травлення. Однаково шкідливі ситна їжа і голод перед сном.

Велике значення має черговість прийому страв. Обід слід починати із закусок, які збуджують апетит, при зниженому апетиті приймання їжі треба розпочинати із закусок (вінегрет, рибні вироби, копчена ковбаса, салати, сир). Добрими збудниками шлункової секреції й апетиту є також м'ясні, овочеві, рибні та грибні навари. Такі перші страви сприяють доброму перетравленні наступних страв,їх температура повинна бути не нижча за 55-65°С. Підвищена температура їжі посилює її аромат, зумовлює гіперемію травного каналу, посилює сокогінну дію і сприяє засвоєнню їжі.

Потім подають другі страви, як джерело основної частини поживних речовин. Їх температура- не нижча 50-60°С .Холодні страви - 10-14°С. Важливе значення має різноманітність харчування, яка не тільки збуджує апетит, а й сприяє засвоєнню їжі й створює умови для рівномірного функціонування всіх травних залоз.

Легкотравність їжіповинна забезпечувати високе засвоєння харчових речовин. При змішаній їжі білки всмоктуються на 85 %, жири –на 94 %, вуглеводи –на 96 % .Різноманітні кулінарні прийоми ( подрібнення, теплова обробка) підвищують легкотравність їжі. Знижується вона під час вживання страв із бобових, грибів, пересмажених продуктів, неспілих фруктів, виробів із борошна низького сорту.

Їсти потрібно не поспішаючи, добре пережовуючи їжу. Приймання їжі має здійснюватися у приємній обстановці. Треба виключити будь-яку сторонню діяльність (читання, серйозні розмови і, за можливості, абстрагуватися від ділових думок, турбот та ін.), яка гальмує роботу травних залоз і погіршує апетит.Їжа має приваблювати своїм виглядом, кольором та ароматом, створювати приємні смакові відчуття і збуджувати апетит.

Нешкідливість їжі

Принцип нешкідливості їжі полягає в тому, що вона не повинна бути причиною харчової патології, зумовленої наявністю в ній патогенних збудників або токсичних речовин.

Безпека (нешкідливість) продукту — це відсутність у ньому шкідливих для

організму людини речовин. Продукти харчування, в яких відсутні шкідливі

речовини, називають екологічно чистими. Продукти, які містять незначну

кількість шкідливих речовин, вважаються нешкідливими. Максимально

допустимі рівні шкідливих речовин визначаються спеціальними документами

Міністерства охорони здоров'я. Небезпечним (шкідливим) вважається

продукт, що містить шкідливі речовини вище норм, наведених у цих

документах.

Збалансоване харчування передбачає оптимальне для організму людини співвідношення добового раціону білків, жирів , вуглеводів, амінокислот вітамінів. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів складає 1:1: 4. В загальному половину становлять білки тваринного походження. Вони мають більше незамінимих амінокислот.Тваринні і рослинні білки краще вживати разом ( м’ясо з овочевим гарніром) , так вони краще засвоюються.

Важливе значення має збалансованість незамінимих амінокислот. Для цього необхідно вживати сир, куряче м’ясо, горох, квасолю, сою,рибу, молоко,зернові продукти.

Для забезпечення поліненасиченими жирними кислотами, жири повинні поступати у вигляді рослинних олій.

Необхідність збалансованості вітамінів визначається потребою організму в енергії. Вітамінна забезпеченість досягається поступленням цих речовин з харчовими продуктами.

Харчові речовини ( білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини) є джерелом для побудови клітин і тканин, ферментів, гормонів і інших важливих компонентів.

Характеристика поживної і біологічної цінності харчових продуктів

Основні групи продуктів харчування:

1. М'ясо й м'ясні продукти – основне джерело повноцінних білків, містять мінеральні речовини ( фосфор, залізо, натрій, калій, мідь, цинк, йод), вітаміни ( А, Д, групи В). У м'ясі є найцінніші білки м'язевої тканини : міозин, колаген, глобулін, еластин; незамінні амінокислоти. Краще засвоюється варене м’ясо ( телятина, м’ясо курки, індика, кріля), гірше – м’ясо качки, свині.

2. Риба й рибні продукти - є джерелом білків, жиророзчинних вітамінів, вітамінів групи В, нікотинової кислоти(РР), мінеральних солей ( фосфору, кальцію, йоду). Білки в рибі відрізняються від білків м'яса тварин тільки за складом й представлені в основному глобуліном і колагеном. Глобулін містить усі незамінні амінокислоти. Коллаген при нагріванні швидко перетворюється в желатин, а при охолодженні утворює гель. Жири риб добре засвоюються завдяки наявності в них ненасичених жирних кислот. Біологічну цінність риби підвищують жиророзчинні вітаміни, яких особливо багато є в риб'ячому жирі (ретинол, кальциферолы). Мінеральний склад м'яса риб різноманітний. У тканинах жирних порід рибє більше мікроелементів, у тому числі йод. У меншій кількості зустрічаються фтор, мідь, миш'як, цинк, свинець і особливозалізо. Крім жиророзч нних вітамінів у рибі в невеликій кількостіє і водорозчинні вітаміни .

3. Молоко й молочні продукти. Молоко є постачальником біля 100 різноманітних поживних речовин : білків, молочного жиру, вуглеводів ( молочний цукор- лактоза), мінеральних солей,гормонів, імунних тіл. Білки молока представлені казеїном , альбуміном і глобуліном . Альбумін містить лізин і сірковмісні амінокислоти: триптофан, цистин. Амінокислоти молокадобре засвоюються. Жир молока засвоюється на 98 % і містить вітаміни. Молочний цукор (лактоза) надає молоку солодкуватий смак. Лактоза бере участь у скисанні молока.Мінеральні речовини в молоціявляють кальцій і фосфор . Вони добре засвоюються. У молоці мало залізатому цей недолік компенсують за рахуноквживання в їжу овочів, яблук. Вітамінний склад молока я складає з віт А (ретинолу ),віт В1(тіаміну),віт В2 (рибофлавіну) .Вміст віт Д(эрго-кальциферолу)в молоці невеликий. Молочнокислі продукти ( сметана, кефір, йогурти, сир, ряжанка) краще ніж молоко засвоюються в кишечнику.Молоснокислі бактерії мають здатність продукувати віт групи В.

4. Зерно й зернові продукти.За рахунок вживання хлібобулочних виробів більш ніж наполовину задовольняється добова потреба людини у вуглеводах, на 30-40 % - у білках, 40-50 % енергетичної цінності раціону. Вуглеводи в хлібних злаках представлені крохмалем і клітковиною, Крім того, ці продукти є основним джерелом вітамінів групи В, нікотинової кислоти. У зерні є також багато мінеральних речовин які представлені фосфором, кальцієм, залізом. Однак кальції й фосфор перебувають у зерні у вигляді фітинових з'єднань, які в організмі не засвоюються.

5. Яйця належать до найбільш поживних та значних за смаковими властивостями харчових продуктів, містять в оптимально- збалансованому стані всі компоненти, необхідні для розвитку живого організму : білки, жири, вітаміни (А,Д.Е, К,групи В), мінеральні солі . В лушпині яєць є багато карбонату кальцію.

6. Овочі і фрукти- джерело вуглеводів ( крохмалю, цукру. клітковини), вітамінів і мінералів Рекомендовано щоденно вживати не менше 400 г овочів та фруктів. В овочах та фруктах присутні вітаміни групи В і фолієва кислота. Джерелом фолієвої кислоти є червона квасоля, соєві боби, горох та арахіс, зелені овочі, а саме: шпинат, капуста брюссельська та брокколі, цитрусові, Фолієва кислота зменшує ризик серцево-судинних захворювань Вживання вітаміну С, що міститься у більшості овочів та фруктів, разом з продуктами, багатими залізом, поліпшує його засвоєння і, таким чином, знижує ризик виникнення залізо-дефіцитної анемії. Найкращими джерелами заліза є листова зелень, а саме: капуста і шпинат, квасоля. Овочі та фрукти також містять в собі калій, магній та кальцій, які зменшують ризик виникнення артеріальної гіпертензії.

Білки необхідні як основний пластичний і будівельний матеріал для синтезу гормонів, ферментів і вироблення антитіл.Основними структурними одиницями білків є амінокислоти. Білки бувають: повними і неповними.До повнихбілківвідносять переважно білки тваринного походження. Повні білки складаються з усіх основних амінокислот, знаходяться в м’ясі, сирах, рибі, яйцях. Неповні- це білки, в яких не вистачає однієї або більше амінокислот, знаходяться в рослинній їжі, зернових, бобових, горіхах, овочах та фруктах. Проте деякі рослини (картопля, боби і ін.) містять повноцінні білки. З тваринних білків особливо велику цінність для організму представляють білки м'яса, яєць, молока і ін.

Білки складають 15-20% маси тканин. З білка складаються всі клітини і тканини організму ( м’язева тканина, серце, печінка, мозок і кістки теж мають білок).Єдиним джерелом білка і незамінимих амінокислот є їжа . Білки є у всіх продуктах, за винятком цукру і рослинних олій. Внаслідок варки харчова цінність білків збільшується.

Білки складають основу ферментів. За допомогою ферментів в організмі синтезуються енергетичні речовини. Важлива функція білків є в забезпеченні захисних сил організму, його імунітету, забезпеченні і підтриманні води в клітинах, транспортуванні різних лікарських і поживних речовин до клітин. Нестача білків у раціоні зумовлює сповільнення росту, порушенню формування фізіологічних функцій. Зменшується вироблення антитіл, що приводить до затяжних захворювань. У дітей підвищується втомлюваність, у школярів погіршується навчання, розвивається малокрів’я. Дефіцит білкової їжі в період розвитку зуба може призводити до порушення структури емалі, що формується.

Надлишок білків веде до виникнення алергічних реакцій, підвищується збудливість нервової системи. У дітей може розвинутись гіповітаміноз Основними функціями білків в органiзмi людини є:  1. Пластична функцiя: • забезпечення росту та розвитку органiзму; • забезпечення нормального морфологiчного складу органiв та тканин; • синтез гормонiв та ферментiв; • синтез бiлкiв кровi (гемоглобiн, гепарин); • синтез актоміозину , скорочувального бiлка м’язевої тканини. 2. Енергетична функцiя: Під час спалювання 1 г бiлка утворюється 4,1 ккал або 16,7 кДж тепла. 3. Імунологічна функцiя: • синтез глобулiну;• утворення антигенiв та антитiл. 4. Забезпечення онкотичного тиску

Жири є джерелом енергії для організму, структурними елементами клітин. Вони необхідні для нормальної діяльності центральної нервової системи, для кращого засвоєння білків, мінеральних речовин, жиророзчинних вітамінів А, D, Е. захищають організм від переохолодження.поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. Жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків. але надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію, магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін. Добова потреба жирів становить 102 г. Жири бувають тваринними та рослинними. Джерелом тваринних жирiв є свиняче сало, вершкове масло, свинина, ковбаса,

сметана, сир.  Джерелами рослинних жирiв є рослиннi масла, горiхи, вiвсянi та гречанi крупи. Добре засвоюються жири молочних продуктів, рослинні, риб’ячий жир, гірше свинячий, баранячий, яловичий жири.Джерелом рослинних жирів є в основному соняшникова, кукурудзяна, соєва та інші олії При недостатності жиру в їжі дитини сповільнюється ріст, знижується імунітет, розвивається паталогічні зміни в шкірі.

Надлишок жирів сповільнює травлення, зменшує переварювання і засвоєння, порушує фосфорно-кальцієвий обмін, що збільшує проникливість емалі, навіть якщо цукру в їжі вживається мало.

Основними функцiями харчових жирів у харчовому рацiонi людини є:1. Енергетична функція Під час спалювання 1 г жиру утворюється 9,3 ккал або 37,6 кДж тепла 2. Пластична функція • утворення клiтинних мембран;  • побудова мiєлінових оболонок нервових клiтин;  • утворення строми еритроцитiв;  • побудова судинної стiнки.  3. Забезпечення надходження в організм жиророзчинних вітамінів 4. Забезпечення смакових якостей їжі 5. Забезпечення надходження в організм поліненасичених жирних кислот  та регуляторів жирового обміну 6. Забезпечення терморегуляції 7. Амортизація, тобто захист внутрішніх органів( є підшкірний жир, вісцеральний жир,який знаходиться біля внутрішніх органіві підтримує їх)

Вуглеводи відіграють найважливішу роль уобмін речовин і енергії в організмі людини . Вони входять до складу клітинних стінок, основної речовини сполучної тканини. Крім того, у складі складних біополімерів вуглеводи можуть бути носіями біологічної інформації: приналежність крові людини до тієї чи іншої групі, наприклад, диктується виключно структурою та послідовністювуглеводів. Людині на добу потрібно 400 - 500 г вуглеводів. За фізичними і хімічними властивостями вуглеводи ділять на - моносахариди (прості цукри), - дисахариди (подвійні цукри); - полісахариди (складні цукри)

Моносахариди- це найпростіша форма вуглеводів, яка легко засвоюється організмом. До простих відносять: глюкозу, фруктозу, галактозу. Глюкоза (виноградний цукор) знаходиться в плодах, овочах, меді. В організмі людини є обов'язковим компонентом крові.Надлишок її перетворюється в жир і відкладається в тканинах організму. Фруктоза(плодовий цукор)– найсолодша з усіх цукрі, міститься в меді, плодах зерновихі кавунах. Галактоза є складовою частиною молочного цукру, менше солодка. Дисахариди- подвійні цукри, які перед засвоєнням організмом розпадаються на прості моносахариди.До них відносять: цукрозу, лактозу, мальтозу. Цукроза ( цукрові буряки, цукрова тростина, плоди, овочі) .Складається з залишків глюкози і фруктози, є основним харчовим вуглеводом. . Лактоза (молочний цукор) міститься у молоці, складається з залишків галактози і глюкози. В присутності лактози розвиваються молочнокислі бактерії, які пригнічують ріст інших мікроорганізмів в кишечнику.

На цьому засноване отримання молочнокислих продуктів. Мальтоза (солодовий цукор) складається з 2-х залишків глюкози, утворюється при частковому гідролітичному розщепленні крохмалю і глікогену – основних резервних вуглеводів рослин і тварин. Міститься в пророслому зерні,патоці. При гідролізі мальтози утворюється глюкоза. Полісахариди- складні вуглеводи , що під дією ферментів травного тракту легко гідролізуються з утворенням моносахаридів і тому добре засвоюються. До них відносять: крохмаль, глікоген, інулін, клітковину. В харчуванні людини основним вуглеводом є крохмал, він складає 75-80 % спожитих вуглеводів на добу. Крохмаль міститься в продуктах рослинного походження: борошні, крупах, макаронних виробах , картоплі . Засвоєння крохмалю відбувається поступово, у міру його розщеплення. Глікоген (тваринний крохмаль) - важливий резервний полісахарид тварин і людини. Він накопичується в печінці і м’язах при значних фізичних навантаженнях. Глікоген використовується як резервний енергетичний матеріал. В нормальних умовах глікоген підтримує функції печінки.Інулін міститься в земляний груші, цикорії. Добре розчинний в гарячій воді, кінцевим продуктом гідролізу є фруктоза. Клітковина (Целюлоза) - головний компонент клітинних стінок рослин. Складається тільки з залишків глюкози.Клітковина . яка міститься в листках капусти ідеяких овочах, розчиняється травними соками.Клітковина, що міститься, наприклад, в оболонках зерна, шкірці картоплі, організмом не засвоюється. Погано перетравлюючись, клітковина позитивно діє на процес травлення, підсилюючи перистальтику кишечника. Людині потрібно близько 25 г клітковини на добу.

Мінеральні речовини знаходяться в різних органах і тканинах організму . Поступають вони в організм з продуктами харчування у вигляді мінеральних солей. Мінеральні речовини, що є в їжі і тканинах в значній кількості відносяться до макроелементів. До них належить натрій, калій, кальцій, магній, фосфор, хлор, сірка. Мікроелементи- мінеральні речовини. які містяться в тканинах організму у невеликих концентраціях. До них належать: залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт, йод, фтор.

Макроелементи

Кальцій – є важливою складовою частиною організму, його загальний вміст близько 1,4%. В організмі кальцій розподілений нерівномірно: близько 99% його кількості приходиться на кісткову тканину і лише 1% утримується в інших органах і тканинах. Кальцій забезпечує опорну функцію кісток, впливає на нервово-м’язеву збудливість, здатність крові згортатися. У той же час, кісткова тканина виконує функцію «депо» кальцію в організмі. Вміст кальцію в раціоні дорослої людини становить 800 мг. Основні джерела кальцію - молоко, молочні продукти, в них кальцій оптимально збалансований. . Але незважаючи на широке розповсюдження кальцію, він є найбільшим дефіцитом в дієті, внаслідок поганого засвоєння його в організмі. Для засвоєння кальцію необхідний віт Д2

Фосфор- потрібний для формування кісткової , м’язевої і нервової тканин, є також у сироватці крові, входить до складу білків. Регулює функції центральної нервової системи, енергетичне забезпечення процесів життєдіяльності організму. Разом з кальцієм, фтором і хлором фосфор формує зубну емаль.В організмі основна кількість фосфору утримується в кістках (близько 85%), багато фосфору в м'язах і нервовій тканині. Фосфор присутній у всіх тканинах, входить до складу білків, нуклеїнових кислот,

Добова потреба - 1200 мг, при фізичному навантаженні потреба у фосфорі зростає. Джерела фосфору - риба , м’ясо, злакові. Надлишок фосфору і жирів приводить до зменшення засвоєння кальцію. Це необхідно мати на увазі під час годування дітей першого року життя коров’ячим молоком, де фосфору в 5-7 разів більше, ніж в жіночому молоці, а кальцію менше. Найбільше фосфору є в молоці, молочних продуктах, м’ясі, рибі, зернових і бобових.

Магній відіграє важливу роль в передачі нервових імпульсів і нормалізації стану нервової системи, регулює кальцієвий обмін, має судинорозширюючу дію, допомагає зниженню артеріального тиску. Магній відомий як протистресовий біоелемент, здатний створювати позитивний психологічний настрій.Магній зміцнює імунну систему, сприяє відновленню сил після фізичних навантажень, володіє антиаритмічною дією. Нормальний рівень магнію в організмі необхідний для забезпечення «енергетики» життєво важливих процесів, регуляції нервово-м'язової провідності, тонусу гладкої мускулатури (судин, кишечнику, жовчного і сечового міхура і т.д.). Магній надходить в організм із їжею (зокрема з повареною сіллю) і водою. Добова потреба в магнії становить 400мг. Джерелами є: різні крупи, горох, квасоля, житній хліб, в консервах (шпротах, горбуші). Мало магнію в молоці, яйцях.

Калійнеобхідний для забезпечення нормальної діяльності органів

кровообігу, процесів нервового збудження в м’язах, бере участь у нервовій регуляції серцевих скорочень, підтримує водно-сольовий баланс, осмотичний тиск; нормальний рівень кров'яного тиску. В організм з'єднання калію надходять з їжею.Добова потреба складає 2200-3000 мг . Особливо багато калію в продуктах рослинного походження: сої, квасолі, горосі, картоплі, морській капусті, в сухофруктах – чорносливі, ізюмі, яблуках, грушах. Багато калію утримується в молочних продуктах: м'ясі, томатах, бобових, какао, картоплі, петрушці, абрикосах (куразі, урюку), родзинках, чорносливі, бананах, дині і чорному чаї.

Натрій розподіляється по всьому організмі, в крові, м'язах, кістах, внутрішніх органах і шкірі , бере участь в міжклітинному і водному обмінах. При порушенні яких відзначаються наступні ознаки: спрага, сухість слизових оболонок, набряклість шкіри. В організм людини натрій повинен надходити щодня у вигляді NaCl у досить великих кількостях: 12-15 г (або 4-6 г «чистого» натрію). NaCl утримується в багатьох харчових продуктах: сало, ковбаса, солона риба, ікра, сир, соління, маслини, кетчуп, кукурудзяні пластівці.

Хлор регулює осмотичний тиск в клітинах і тканинах, нормалізує водний обмін, а також бере участь в утворенні соляної кислоти в шлунку.Добова потреба в хлорі 5-7 г, що задовільняється за рахунок кухонної солі.

Сірка – необхідний структурний елемент амінокислот. Вона входить в склад інсуліну, приймає участь в його утворенні. Добова потреба в сірці становить – 1г. Сірка міститься в продуктах тваринного походження: яловичені, свинині, морському окуні, ставриді, молоці, сирі; в меншій кількості вона міститься в хлібі, крупах, фруктах.

Мікроелементи - це група хімічних елементів, які є в організмі людини в малих концентраціях. До них належить залізо, мідь, кобальт, нікель, марганець, стронцій, цинк, хром, йод, фтор. Недостатність цих елементів в харчуванні може приводити до структурних і функціональних змін, а надлишок надає токсичної дії на організм.

Мідь необхідна для синтезу гемоглобіну, ферментів, білків. Мідь впливає на нормальне функціювання залоз внутрішньої секреції, виробленню інсуліну, адреналіну. В організм мідь надходить з їжею. Потреба в міді на добу -2 мг. Більше всього міді в печінці, в продуктах моря, зернових, гречаній і вівсяній крупах, горіхах. Мало її в молоці і молочних продуктах.

Основні прояви дефіциту міді: погіршення стану кісткової і сполучної тканини, порушення мінералізації кісток, переломи кісток, діабет, ожиріння.

Кобальт – також бере участь в кровотворенні. Активізує процеси утворення еритроцитів і гемоглобіну, він є необхідним для синтезу в організмі віт В12. Потреба в кобальті -100-200мкг на добу. Багато кобальту в морських рослинах, горосі, буряку, червоній смородині, полуниці..Дефіцит кобальту зустрічається у вегетаріанців,хворих при порушенні ШКТ, спортсменів, що випробують підвищені фізичні навантаження; Основні прояви дефіциту кобальту: загальна слабість, втомлюваність, анемії, зниження пам'яті.

Нікель В організм нікельнадходять з їжею.Він стимулює процеси кровотворення . Багато нікелю міститься в чаї, какао, гречці, салаті і моркві. При його перенасиченні виявляється захворювання очей..

Марганець бере участь в утворенні кісток, стимулює процеси росту, бере участь в процесі кровотворення функціях ендокринної системи, обміні вітамінів, регуляції вуглеводневого і мінерального обміну. Потреба в марганці становить 5-10 мг на добу. У великій кількості міститься у вівсі, пшениці, салаті, цибулі, горіхах. Багаті марганцем кава і чай.

Причини дефіциту марганцю: неповноцінне харчування, зниження споживання рослинної їжі; Основні прояви дефіциту марганцю: зміни суглобів, схильність до розтягу і вивихів, схильність до спаз­мів і судом, болі в м'язах, рухові розлади; погіршення процесів мислення, здатності до прийняття миттєвих рішень, зниження пам'яті; втомлюваність, слабість, запаморочення, поганий настрій; затримка росту нігтів і волосся.

Йод Його роль зв’язана з участю в утворенні гормону щитовидної залози - тироксину, який контролює стан енергетичного обміну, діє на фізичну і психічну діяльність, бере участь в регуляції функціонального стану нервової системи. Основною причиною зниження вмісту йоду в організмі є недостатність його в їжі і воді. При його недостатності порушується функція щитовидної залози, вона збільшується в розмірі і розвивається зоб. Основними джерелами йоду є морепродукти, і йодована сіль. Найбільш багаті йодом такі морепродукти, як тріс­ка, водорості (червоні і бурі), палтус, сардини, оселедець, креветки.

Найбільше йоду міститься в морській воді, морській рибі ( особливо в трісці), креветках, морській капусті. Оптимальна добова норма – 100-200 мкг.

Фтор є елементом, необхідним для нормального розвитку тканин зубів, формування резистентної форми емалі в період дозрівання, нормалізації фосфорно-кальцієвого обміну. Він міститься в кістках і зубах ( 99%). Належна кількість цього елементу необхідна для профілактики карієсу. Основне джерело фтору – питтєва вода, 1л якої містить біля 1 мг цього елементу. Звичайно людина з водою отримує 1-1,5 мг фтору за добу. В продуктах харчування фтору мало. Він міститься в рибі, баранині , телятині, горіхах, морських продуктах, чаї. Найбільша кількість водорозчинного фтору міститься у вищих сортах грузинського чаю. Два стакани напою середньої міцності забезпечує організм 1,0- 1,5 мг натрію фториду, що дорівнює його добовому раціону. Добавлення до чаю молока пом’якшує ефект кофеїну, але не зменшує вміст фтору. При недостатньому поступленні фтору розвивається карієс- особливо, якщо вміст фтору у воді становить менше 0,5 мг\л. При надмірному поступлені фтору у організм розвивається флюороз, руйнування зубної ема­лі, крихкість зубів, втрата голосу, сухий кашель, зниження АТ; сверблячка шкіри, злущення епідерміса.

Цинк входить в склад багатьох ферментів, бере участь в кровотворенні, синтезі амінокислот. Він необхідний для нормальної діяльності ендокринних залоз , нормалізує жировий обмін.Для кращого засвоєння цинку організмом необхідні вітаміни А і В6. Потреба в цинку станов ить -10-15 мг на добу.

Він міститься в м’ясі, печінці, яєчному жовтку, грибах, злакових але найбільше його є в твердому сирі, м’ясі кролика,філейці карпа, зеленому горошку, апельсинах,малині, моркві, часнику, горіхах.

.Основні прояви дефіциту цинку: дратівливість, втомлюваність, втрата пам'яті, порушення сну; депресивний стан; сприятливість до алкоголізму; втрата смакових відчутті, зниження гостроти зору; розлад нюху; зниження апетиту; зменшення маси тіла, схуднення, випадання волосся.

Хром бере участь в регуляції вуглеводневого і мінерального обмінах. В харчових продуктах він міститься в невеликій кількості, тому при одноманітному харчуванні може розвинутися його нестача. Причини дефіциту хрому: посилене виведення хрому з організму, в умовах підвищеного вмісту в їжі вуглеводів (надлишкове споживання білого хліба, насолод, макаронних виробів); в результаті підвищених фізичних навантажень Основні прояви дефіциту хрому: невралгії і знижені чутливості кінцівок; порушення м'язової координації, тремтіння в кінцівках; втомлюваність, занепокоєння, безсоння, головні болі зміни маси тіла (схуднення, ожиріння);

Хром міститься у великій кількості у гов’яжій печінці, м’ясі , птиці, зернових і бобових, перловці, житній муці.

Залізо (Fе)

В організм людини залізо надходить з їжею. Харчові продукти тваринного походження містять залізо в найбільш легко засвоюваній формі. Велика кількість заліза міститься в яловичині, у яловичій печінці, рибі (тунець), гарбузові, устрицях, вівсяній крупі, какао, горосі, листовій зелені, інжирі, родзинках, пивних дріжджах. В організмі дорослої людини міститься близько 3-5 г заліза; майже 2/3 цієї кількості входить до складу гемоглобіну. Вважається, що оптимальна інтенсивність надходження заліза становить 10-20 мг/добу. Основною функцією заліза в організмі є перенесення кисню. Залізо входить до складу гемоглобіну Причини дефіциту заліза: неповноцінне харчування, вегетарі­анська дієта, зниження всмоктування заліза в кишечнику.Основні прояви дефіциту заліза: анемії,головні болі,слабість, втомлюваність, не­переносимість холоду, зниження пам'яті. Вітаміни - (лат. vita -- життя) -- органічні сполуки різної хімічної природи, які необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів. Вони беруть участь у засвоєнні їжі, підвищують працездатність людини, стійкість організму до захворювань, позитивно впливають на стан шкіри, волосся та нігтів, поліпшують обмін речовин. Майже всі вітаміни організм одержуєуготовомувигляді, переважно з рослинної їжі, крімвітамінуК, якийсинтезується у печінці і деяких груп В, що синтезуються в кишечнику. При нестачі (гіповітаміноз, або авітаміноз) або надлишку (гіпервітаміноз)вітамінівв організмірозвиваютьсязахворювання. В залежності розчинятися вітаміни поділяють на 2 групи: водорозчинні, і жиророзчинні .

Водорозчинні: Аскорбінова кислота ( вітамін С)

Біотин (вітамін Н)

Біофлавоноїди (віт Р)

Нікотинова кислота, ніацин ( вітамін РР)

Пантотенова кислота( вітамін В3)

Піридоксин ( вітамін В6)

Рибофлавін ( вітамін В2)

Тіамін ( вітамін В1)

Фолієва кислота (фолацин)

Цианкобаламін( вітамін В12)

Жиророзчинні: Кальциферол ( вітамін Д)

Ретинол ( вітамін А)

Токофероли ( вітамін Е)

Філохінони ( вітамін К)

Водорозчинні вітаміни

Вітамін В1( тіамін) регулює білковий, жировий, вуглеводневий і мінеральний обміни, діяльність органів кровотворення , функцію нервової системи. Потреба тіаміну для дорослої людини становить 2--3 мг на добу і збільшується взимку, при вживанні великої кількості вуглеводів. Міститься вітамін в злакових, в дріжджах, гречаних крупах, житньому борошні, вівсяних крупах, м’ясі.

Недостатність вітаміну може виникнути при вживанні хліба переважно із муки тонкого помолу, захворюваннях кишково шлункового тракту, що зв’язано з порушенням всмоктування вітаміну. При гіповітамінозі відмічається головна біль, роздратованість, послаблення пам’яті, зниження апетиту, болі в животі, тошнота.

Вітамін В2 (рибофлавін), бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, впливає на синтез гемоглобіну. Він покращує гостроту зору, позитивно впливає на органи травлення, кровотворення, регулює дихальну і нервову системи. Добова потреба у вітаміні - 2 - 2,5 мг.Гіповітаміноз В2 розвивається при захворюваннях кишок ( ентеритах, колітах). Ранніми ознаками недостатності цього вітаміну є ураження губ. Спочатку вони блідніють, потім виникає почервоніння, тріщини. Одночасно в кутиках рота з’являються міхурці, тріщини і кірочки. Виникає біль і печія язика, язик стає червоним і гладким. На шкірі може відмічатися відлущування, особливо в ділянці носо-губних складок, повік, вушних раковин. В очах виникає різь, печія, з’являється сльозотеча, боязнь світла, зниження гостроти зору в темноті. Виникає головна біль, відчуття поколювання в ногах.

Вітамін В6 ( піридоксин) бере участь в обміні білків, амінокислот і жирів, утворенню вітаміну РР. Впливає на кровотворення, жировий обмін. Добова потреба -2-3 мг.. Вітамін міститься в дріжджах, висівках, печінці, гречці, картоплі. Недостатність віт В6 зустрічається рідко, він може синтезуватися бактеріальною флорою кишок. При його недостачі виникає сонливість, дратівливість, апатія, нудота, запалення шкіри, язика, губ, випадіння волосся.

Вітамін В12 ( ціанкобаламін) регулює процеси кровотворення. Добова потреба складає 2 мкг . Основним джерелом є продукти тваринного походження ( гов’яжа печінка, нирки, серце, сир, яєчний жовток). Єдиний вітамін, що містить мінеральні елементи. При гіповітамінозі В12 розвивається злоякісне малокрів’я , що проявляється головокружінням, загальною слабкістю, задишкою при фізичній напрузі, пораження нервової системиаж до паралічів. Порушення зі сторони шлунково-кишкового тракту - стійкі проноси. Запальні процеси слизових - яскраво-червоний язик, гладкий без сосочків. Приймають вітамін В12 для лікування печінки (захворювання Боткіна, цироз) і нервової системи (радикуліти і пієлонефрити). Функції В12: формує і відновлює еритроцити, у дітей сприяє росту і покращення апетиту, підтримує здоровий стан нервової системи, покращує пам'ять та концентрацію.

Фолієва кислота ( фолацин, В9) також бере участь в кровотворенні, стимулює процеси росту і розвитку.засвоєння цукру та амінокислот . Добова потреба -200мкг на добу. Функції: підтримує шкіру здоровою, захищає від кишкових паразитів і харчових отруєнь, покращує апетит при виснаженні. Міститься в темно-зелених овочах, моркві, печінці, яєчному жовтку, рибі, абрикосах, гарбузах, авокадо, бобах, капусті, дріжджах але при варці вона руйнується. При її нестачі розвиваються запальні процеси в порожнині рота, уражається кровотворна система.

Вітамін РР (Нікотимнова кислотам ) нормалізує рівень холестерину, бере участь в клітинному диханні, розширює судини, пришвидшує кровообіг. Д обова потреба – 14 – 28 мг. Джерелом вітаміну РР є продукти тваринного і рослинного походження ( серце , нирки, м’ясо, соя, горох, дріжджі , квасоля , гречана крупа, картопля, солодкий перець) При недостатності вітаміну виникає пелагра. Ознаки:розлади шлунково-кишкового тракту - діарея (проноси), ураження шкіри - дерматит. Запалення слизових - гіпертрофія сосочків язика. Деменція, втрата пам`яті. Ерітема тильної сторони рук, шиї. Неврастенія, різке зниження шлункової секреції.При гіповітамінозі шкіра на відкритих частинах тіла червоніє, стає шершавою, темною. Язик набуває червоно кольору, в ньому з’являються тріщини, виразки.

Вітамін Н ( біотин) приймає участь в обміні вуглеводів, амінокислот. Добова потреба – 0,15 -0,3 мг . Недостатність біотину розвивається при вживанні великої кількості сирих яєць. Гіповітаміноз проявляється відлущуванням шкіри, біль в м’язах, в’ялістю, депресією, нудотою, випадання волосся, деформацію нігтів. Вітамін С (аскорбінова кислота) впливає на утворення колагену, посилює імунітет, фагоцитоз. Добова потреба -55 -108 мг. Джерелом вітаміну С є шипшина, чорна смородина, цитрусові, яблука, томати , капуста, картопля, агрус, болгарський перець. Аскорбінова кислота не стійка до дії високих температур, вона втрачається при довгому зберіганні фруктів. При відсутності цього вітаміну виникає хвороба – цинга.Її ознаки: виснажене обличчя, набряклі, кровоточиві ясна; на тілі безліч червоних плям,синціввід крововиливів, ламкість кісток, втрата апетиту, зниженаопірність дозахворювань, біль в гомілках, сухість шкіри, розхитування зубів. При С - гіповітамінозі знижується стійкість організму до різних захворювань. А саме: захворювання ШКТ, органів дихання, виникає кровоточивість ясен, набухання між зубами, випадання зубів, загальна слабкість, втомлюваність, гіпотермія..Гіповітаміноз найчастіше спостерігається на весні, у зв'язку нестачею продуктів рослинногопоходження. Вітамін Р міститься в тих же продуктах, що і аскорбінова кислота. Він укріпляє судини, допомагає в накопичуванні аскорбінової кислоти. Добова потреба – 25мг. Недостатність вітаміну Р приводить до підвищення проникливості стінок судин і появі точкових крововиливів на шкірі

Жиророзчинні вітамінизасвоюються тільки при вживанні їх в їжі з жиром ( морква з олією)

Вітамін А-(вітамін росту - ретинол).Він частково поступає в організм в готовому вигляді. Віт А міститься переважно в жирах тваринного походження. Найбільше його в риб’ячому жирі, печінці, сметані, яєчному жовтку, небагато в жирі молока. Рослинні продукти теж мають каротин: морква, помідори, плоди шипшини і обліпихи, абрикоси, салат, гарбуз, зелена цибуля, перець. Потреба у вітаміні становить 1000мкг на добу (1\3 – самого вітаміну і 2\3 – каротину.) При відсутності, або недостачі віт А затримується ріст організму, порушується стан шкіри і слизових. Шкіра стає сухою, шершавою, набуває жовтувато-сірого забарвлення; різко знижується опірність шкіри і слизових , тому виникають різні шкірні ураження і ураженя слизових. Недостача вітаміну А викликає тяжкі захворювання очей

( куряча сліпота) , випадання волосся. Надлишок приводить до аномалій розвитку щелеп, язика, губ.Найбагатші на каротин ті частини рослин і плоди, які забарвлені у оранжево-червоний або зелений колір. Багато цієї речовини в моркві, червоному перці, помідорах, кропиві, шпинаті, салаті, гарбузі, зеленій цибулі, петрушці, щавлі, персиках, абрикосах, плодах обліпихи і шипшини.Вітамін А і каротин мають чудову властивість накопичуватися в організмі і зберігатися більше року, тому достатньо наситити себе в літньо-осінній період.Резерв вітаміну А може витрачатися впродовж 2-3 років.

Вітамін Д2(кальцифероли). В організмі людини є у видах двох речовин: ергокальциферола ( вітаміну Д2) і холекальциферола ( вітаміну Д3).Вони перетворюються у активні форми вітаміну. Добова потреба-100 МО

( міжнародних одиниць) на добу. Джерелом вітаміну Д є риб’ячий жир, вершкове масло, молоко, жовток яєць. Вітамін Д може утворитись в самому організмі під впливом ультрафіолетового опромінення. Дія: регулює кальцій –фосфорний обмін, сприяє їх всмоктуванню із кишечника і відкладання в кістках. Авітаміноз проявляється у дітей рахітом- зміни в кістковій тканині

( порушується всмоктування кальцію із кишечника, знижується його кількість в крові, кістки стають м’якими і викривляються). Вітамін Е (токоферол) що по-грецьки означає «народження немовляти» і указує на роль цього вітаміну в репродукції.Цей вітамін впливає на жировий, білковий, вуглеводневий обмін. Стимулює діяльність м’язів, утворенню гормонів. Добова потреба для чоловіків – 15 МО, для жінок – 12 МО. Основне джерело - є олія, також вітамін Е міститься в яйцях, хлібі із муки грубого помолу крупах, бобових, молоці, рибі, овочах і фруктах. Вітамін К ( філохінон) підвищує згортання крові, зменшує проникливість капілярів, необхідний для утворення протромбіну в печінці . При нестачі вітаміну К підвищується кровоточивість під шкіру, суглоби. Можливі носові кровотечі, кровотечі з ясен. Добова потреба вітаміну К - 2 мг, за рахунок вживання рослинної їжі. Частково вітамін К виробляється мікрофлорою кишечника. Продукти багаті на вітамін К: цвітна, білокачанна капуста, шпинат, щавель, томати, гарбузи, печінка, м’ясо, яйця.

Основні принципи побудови харчових раціонів.

При розумовій праці у зв’язку з тим, що м’язи ненапружені, харчування повинне бути помірним. Під час організації раціонального харчування для визначення енергетичної цінності і нутрієнтного складу харчового раціону керуються «Нормами фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії різних груп здорового населення».

При розумовій праці підвищується потреба в білках, необхідно включати продукти які мають вітаміни. Жири також є біологічно цінні продукти. Але енергетична цінність жирової їжі не повинна перевищувати 33 % загальної енергетичної цінності їжі. В харчуванні людей розумової дії необхідно обмежити вуглеводи, особливо прості. Підвищення цукру ( більше 50 г на добу) при малорухомому образі життя може призвести до збільшення маси тіла і ожирінню.

Важливо для забезпечення повноцінності раціону харчування людей розумової праці має включення в нього великої кількості овочів і фруктів – багатих джерел вітамінів, мінеральних солей. Обов’язково потрібно включати кисломолочні продукти.

Вживати їжу потрібно 4-5 разів на день, в результаті чого створюється рівномірна нагрузка на травну систему. Неможна приймати їжу перед сном. Вечеряти слід за 3 години до сну.

Харчування вагітної жінки. Природне годування дитини першого року життя.

Антенатальна профілактика спрямована на підтримання здоров’я вагітної жінки, профілактику в неї соматичних та інфекційних хвороб у цей період, а також забезпечення повноцінного харчування.

Закладка фолікулів молочних зубів у зародка проходить на 7- неділі внутріутробного розвитку, на 5-му місяці вагітності закладаються фолікули першого постійного зуба(6-го), на 8-му місяці- фолікули постійних різців і ікол. Тому хвороби і травми вагітної жінки, нервові і психічні перегрузки, неповноцінне харчування, куріння, алкоголь мають шкідливий вплив на здоров’я дитини. Внаслідок чого в зубо-щелеповій системі це може проявитися втратою чи пошкодженням зачатків, незарощенням верхньої губи і піднебіння ( при захворюванні краснухою), неправильна форма кісток лицевого скелету.

Раціональне харчування вагітної жінки має велике значення для нормального протікання вагітності, родів, розвитку плоду і новонародженого. Воно є ефективним засобом в попередженні народження великого плоду.

В першій половині вагітності харчування повинне бути таке як і до вагітності. Воно повинне бути повноцінним і різноманітним. Енергетична цінність раціону вагітних з масою тіла 55 – 60 кг складає 10048- 11304 кДж. Така енергоцінність досягається за рахунок включення 110 г білків. 75 г жирів і 350 г вуглеводів . Вагітним з масою тіла 70 -75 кг рекомендується раціон енергетичної цінності 11304 – 12142 кДж, який включає 120 -125 г білків 75 -85 г жирів і 360 -400г вуглеводів. На добу, вагітній жінці потрібно : молока 2 стакани, сиру- 150 г, сметани-1\3 стакана, масла -60 г, олії -10 г, рибопродуктів – 100 г, м’яса – 100 г, овочів – 500 г, цибулі – 35 г, картоплі – 250 г, фруктів – 200 г, цукру і кондитерських виробів – 60 г. В раціоні вагітної повинні бути продукти, багаті мінеральними солями, вітамінами, білками, жирами і вуглеводами. Жінка повинна харчуватись 4 рази на день з 4-4,5 годинними перервами. Краще вживати ряд продуктів в натуральному вигляді. Велика кількість амінокислот міститься у всіх тваринних білках

( гов’ядині, м’ясі кролів, кур). Рекомендують вживати буряк , який містить необхідну кількість амінокислот, корисних для повноцінного формування органів і тканин порожнини рота, а також капусту, горіхи, морську капусту, морську рибу.

Вагітній жінці потрібно щоденно вживати 1,5 г кальцію, 2,5 фосфору, 3мг фтору, 2,5 мг вітаміну В1, 5000-10000 МЕ вітаміну Д на добу. Потреба в цих речовинах зростає з 5-го місяця вагітності. Існують спеціально розробленні композиції вітамінів і мінералів для вагітних „ Прегнавіт”.

В першій половині вагітності рекомендовано 4- разове харчування: сніданок, другий сніданок, обід, вечеря. За дві години до сну корисно випити стакан кефіру.

В другій половині вагітності в зв’язку з швидким ростом плоду, з закладкою і формуванням постійних зубів на 1\4 збільшується кількість білків. Вуглеводи вживаються у звичайній кількості ( при надлишку вони перетворюються в жир). Така корекція харчування досягається, якщо потребу молока довести до 3-4 стаканів на день( в тому числі стакан кефіру), сир –до 200 г, рибопродуктів до 300 г, м’яса відвареного до 150 г, масла слід зменшити до 40 г.

В другій половині вагітності їжу потрібно приймати 5 – 6 разів на день.

Для забезпечення вагітних повноцінними білками необхідно використовувати в харчуванні молоко , кефір, нежирний сир, яйця, м’ясо, рибу. М’ясо і рибу рекомендується вживати у відвареному вигляді. Корисні овочеві, круп’яні чи фруктові супи.

Із тваринних жирів вагітним краще вживати масло, яке легко засвоюється. Для нормального протікання вагітності необхідно щоденно вживати 25 г олії.

Потреба вагітної у вуглеводах забезпечується за рахунок продуктів, які багаті харчовими волокнами, джерелом яких є хліб з муки грубого помолу, овочі, фрукти.

Для попередження народження крупних дітей і розвитку ожиріння у матерів важливо обмежити в харчуванні вміст вуглеводів: цукру ( до 40 -50 г на день) , солодощів, варення, цукерок. Джерелом вуглеводів є крупи: гречана, вівсяна, рисова, манна , пшоно.

Важливе значення для нормального протікання вагітності і нормального розвитку плоду мають вітаміни. Потреба у вітамінах задовольняється використанням овочів, фруктів , печінки, риби, яєць, молока, сиру, бобових, круп. Вітаміни рекомендовано вагітним у такій кількості: віт В1 -1,7 мг, віт В2 – 2 мг, віт В6 – 2 мг, віт В12 – 4 мкг, фолієвої кислоти – 600мкг, віт РР. – 19 мг, віт С – 72 мг, віт А – 1250 мкг, віт Е – 15 МЕ, Віт Д2 – 500МЕ.

В раціон харчування вагітних жінок повинні входити в оптимальних кількостях і співвідношеннях мінеральні солі ( кальцій, фосфор, магній, калій, залізо). Так співвідношенні Ca і фосфору ( від 4:5 до 1:1), магнію і кальцію як 1:3, вмісту цинку і марганцю до 1\ 100, кальцію і міді 1\500 –

1\ 750, фосфору – до 1\ 100 . Потреба у них задовольняється за рахунок вживання різних продуктів. Найбільш близькі до формули сбалансованого мінерального складу по кальцію, фосфору і жирним кислотам козяче молоко, по кальцію, фосфору, магнію-агрус ,яблука, морква, редька, квасоля, гарбуз, капуста квашена, по кальцію і фосфору –абрикоси, персики, вишня, слива, буряк, горбуша, морський окунь, тюлька, хамса.

Вживання харчової солі в першій половині вагітності слід зменшити до 10 – 12 г, в другій – до 6- 8 г , в останні 2 міс вагітності – до 5г на добу. Кількість рідини в раціоні не повинно перевищувати 1 – 1,2 л на добу.

При складанні меню доцільно суміщати продукти наприклад м’ясо і рибу, багаті фосфором продукти слід супроводжувати гарніром , багатим кальцієм (картопля, капуста, крупи з гречки, вівса, ячменю, квасолі, гороху). Із штучних продуктів багато кальцію є в ірисі , халві, молочному шоколаді, але кальцій є найбільш дефіцитним елементом в дієті. Всі солі кальцію, крім лактату, погано розчинні і погано засвоюються. Він міститься в молоці ( в 1 літрі молока – 1,2 г кальцію), в сирі ( в 100 г -0,9 г кальцію). Покращує засвоєння в кишечнику кальцію кисле середовище. Для засвоєння кальцію і фосфору необхідна активізація утворення вітаміну Д . Засвоєння кальцію активується ультрафіолетовим опроміненням і достатнім поступленням в організм вітаміну Д. В умовах сонячного „ голодання” кальцій посиленно виділяється, тому протягом листопада-лютого вагітним необхідно проводти опромінення кварцевими лампами.

М’ясо, риба повинні входити переважно у денний раціон прийому їжі.

Показником нормального протікання вагітності і правильно організованого харчування вагітної є оптимальна прибавка маси тіла у другій половині вагітності яка не перевищує 250 – 300 г на неділю.

Так добовий набір продуктів для вагітних у другій половині вагітності становить : м’яса -120 г, яєць – 1, риби – 100г, сиру – 150 г, кефіру -200г, молока – 250 г, сметани – 30 г, масла – 15 г, олії - 25 г, цукру – 50 г, хліба житнього – 100 г, хліба пшеничного – 100 г, мучної випічки – 100 г , буряків – 100 г, моркви - 100г , овочів – 200 г , цибулі – 35 г, фруктів – 200 г .

Природне вигодовування.

Природне вигодовування-це таке вигодовування, коли дитина протягом 5 міс життя одержує тільки молоко матері.

Материнське молоко є найкращою їжею для дитини 1- го року життя. Біологічна цінність його полягає в тому, що всі необхідні інградієнти перебувають у таких кількостях і співвідношеннях , які найповніше задовольняють потреби інтенсивного росту дитини на 1-му році життя.

За умови співвідношення білків, жирів і вуглеводів у грудному молоці відповідно 1:3:6 створюються оптимальні умови перетравлювання і всмоктування їх.

Грудне молоко містить в середньому 1,2 % білка, 3,5 -4 % жиру, 7% цукру, 0,2 % солей, близько 87 % води. Білки грудного молока складають переважно альбуміни і глобуліни, що містять найцінніші амінокислоти ( лейцин, триптофан,,)

Калорійність 100г жіночого молока дорівнює 70 калоріям на 1 літр. Молочний цукор у грудному молоці сприяє росту ацидофільної мікрофлори в кишках. Жир грудного молока містить більше ненасичених кислот. Ненасичені жирні кислоти є носіями жиророзчинних вітамінів

( віт А, віт Е, ). Вони легко засвоюються і справляють цілющий вплив на обмінні процеси. Мінеральних солей та мікроелементів ( залізо, мідь, кобальт) в молоці досить, їх співвідношення таке, що сприяє повному всмоктуванні у кишечнику.

• Жіноче молоко містить ферменти амілазу, ліпазу, трипсин, і інші. Ліпаза, яка міститься у грудному молоці полегшує травлення жирів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні.

• Жіноче молоко містить бактерицидні речовини ( лізоцим, комплемент) , імуноглобуліни А,G . Імуноглобулін А відповідає за імунітет шкіри та слизових оболонок, місцевий кишковий імунітет. У разі його нестачі у дітей бувають кишкові інфекції, кон’юктивіт, стоматит і гноячкові захворювання шкіри. Імуноглобулін G є носієм деяких антитіл дітей до 1- го року життя від інфекційних захворювань.

• У грудному молоці міститься білок - лактоферин, який бере участь в підтриманні заліза в організмі дітей першого року життя.

• У жіночому молоці наявний антистафілококовий фактор. Він забезпечує захист від дії стафілококів, що є забезпечує профілактику гнійно- запальних процесів ЩЛД.

Дитина , яка перебуває на природному вигодовуванні одержує молоко матері в стерильному вигляді. Материнське молоко є незамінима їжа для дитини 1- го року.Дуже важливо, щоб у кожен вiковий перiод дитина отримувала достатню кiлькiсть їжi на добу. Добову кiлькiсть їжi в першi 10 днiв життя немовляти розраховують за формулою Зайцевої: 2 % вiд маси тiла при народженнi (в грамах) х n, де n - день життя новонародженого. Iснує 2 основних методи розрахунку добового об'єму харчування для дiтей з 10 дня життя:

     Об'ємний метод грунтується на врахуваннi вiку та маси тiла дитини:

        для малюків від 10 днів до 2 місяців добова кількість їжі становить 1/5 частину маси тіла;

        від 2 до 4 мiсяцiв -  1/6 частину маси тiла;

        від 4 до 6 місяців - 1/7 частину маси тiла;

        після 6 місяців – не більше 1000 мл на  добу.

     Калорiйний метод вважають тонiчним, при ньому враховують енергетичнi потреби органiзму дитини залежно вiд її вiку:

        від 0 до 3 місяців енергетична потреба складає 120 ккал/кг на добу;

        від 3 до 6 місяців - 115 ккал/кг на добу;

        від 6 до 9 місяців - 110 ккал/кг на добу;

        від 9 до 12 місяців - 100 ккал/кг на добу.

 Визначення належного об'єму добової кiлькостi їжi при природньому вигодовуваннi необхiдне для контролю  за кiлькiстю молока у матерi в разi появи ознак недогодовування дитини   Вигодовувати немовля груддю бажано якомога довше - до одного  року, а при можливостi й далi, але за умови, що мама здорова й отримує повноцiнне харчування. Проте виключно "молочний" перiод  життя повинен тривати не бiльше 4,0-5,0 мiсяцiв, тому що лише молочна їжа вже не здатна задовольнити потреби органiзму, який росте i розвивається. У випадках, коли у дитини вiдмiчається вiдхилення вiд нормального фiзичного розвитку, з'являються ознаки рахiту, анемiї, гiпотрофiї або спостерiгаються порушення харчового режиму матерi, анемiя матерi, ознаки гiповiтамiнозу, дефiцит у жiнки-годувальницi, тобто є пiдстави вважати склад молока матерi неповноцiнним, виникають об_рунтованi показання до швидшого проведення корекцiї харчування малюка (з 3-3,5 мiсяцiв) та матерi, яка годує груддю.

     Введення в рацiон дитини харчових добавок (фруктових i овочевих сокiв, фруктового пюре, сиру, жовтка) та пригодовувань є вiдповiдальним кроком до переходу малюка на нову форму вигодовування, до якої вiн повинен адаптуватися. Це визначає необхiднiсть обережного, поступового пiдходу з метою уникнення небажаних реакцiй, ускладнень чи навiть вiдмови дитини приймати нову для неї їжу, що вiдрiзняється за запахом, смаком та консистенцiєю.

     Першою харчовою добавкою для дитини 3-3,5 мiсяцiв є фруктовий сiк. Починають з малої кiлькостi (декiлька крапель), поступово збiльшуючи її до належної. Рекомендують використовувати будь-який один, найдоступнiший вид соку (як правило, яблучний або моркв'яний). Для дiтей, якi страждають вiд кишкових кольок чи iнших дисфункцiй травної системи, сiк бажано розводити на 1/2 (1/3)  перевареною, остудженою водою. Сiк, який дають малюку вперше, не повинен бути надто солодким чи кислим.

     З 4-4,5 мiсяцiв (якщо пiсля вживання соку в дитини не виникли небажанi реакцiї) в рацiон малюка вводять наступну харчову добавку - фруктове пюре, починаючи з 2-5 г i поступово доводячи до належної кiлькостi. Пiзнiше, при вiдсутностi алергiчних проявiв у немовляти, можна використовувати комбiнованi соки i пюре. Харчовi добавки дають дитинi через 30 хв пiсля основного годування .

     З 5-мiсячного вiку починають вводити в харчовий рацiон немовляти густiшу за консистенцiєю їжу - пригодовування. Видiляють такi правила введення пригодовувань: 

     1.      Пригодовування дають перед основним годуванням (годуванням груддю).

     2.      До пригодовувань дитину потрiбно  привчати поступово, починаючи з 1 чайної ложки i протягом 10-14 днiв збiльшуючи до належної кiлькостi.

     3.      Наступне пригодовування можна вводити лише пiсля того, як немовля звикло до попереднього (як правило, не ранiше нiж через 2 тижнi).

     4.      Починати пригодовувати тiльки здорову дитину; якщо малюк захворiв - введення пригодовування слiд вiдкласти до його одужання.

     5.      Їжа для пригодовування завжди повинна бути свiжоприготовленою, мати нiжну гомогенну (без грудочок) консистенцiю.

     6.      Щоразу пiсля пригодовування необхiдно прикладати дитину до грудi для продовження лактацiї; коли малюк отримає всi види пригодовування в повному обсязi й буде почувати себе ситим, то вiн сам поступово вiдмовиться вiд грудi.

     7.      Пригодовування потрiбно давати з ложечки, не припустиме пригодовування з пляшки, через соску.

     8.      Пiд час годування немовля повинно займати вертикальне положення (сидiти на руках, колiнах матерi чи спецiальному дитячому стiльчику), руки його мають бути вiльними.

     Здоровим дiтям з нормальною масою тiла в 5 мiсяцiв життя вводять перше пригодовування у виглядi овочевого пюре з додаванням рослинної олiї (3 г (1 чайна ложка) на 150 г пюре). Це ретельно  перетерте пюре, для приготування котрого використовують овочi з нiжною клiтковиною - картоплю, моркву, капусту (в спiввiдношеннi 2:1:1), якi вiдварюють на пару, подрiбнюють до однорiдної маси, розводять до потрiбної густоти овочевим вiдваром, додають рослинну олiю, розчин солi (або сiк лимона). Овочеве пюре дають 1 раз на добу в обiднiй час.

     Друге пригодовування - це молочно-круп'яна каша, добре розварена, протерта, помiрно густої консистенцiї, яку вводять у харчовий рацiон дитини через 1 мiсяць пiсля першого пригодовування, тобто в 6-мiсячному вiцi. Кашу дають малюку 1 раз на добу щодня, вiддаючи перевагу рисовiй або гречанiй крупi, а не маннiй чи вiвсянiй, що мiстять глiадин i можуть спровокувати у немовляти клiнiчнi прояви целiакiї (спадкового захворювання, в основi якого лежить вiдсутнiсть ферментiв, що розщеплюють бiлки злакових). Для дiтей, якi мають алергiчнi прояви (до бiлкiв коров'ячого молока), паратрофiю чи рахiт, потрiбно готувати безмолочнi кашi (на овочевому вiдварi). До кашi додають 3-5 г вершкового масла на порцiю.

     Для малюкiв з недостатньою масою тiла або з порушенням травлення першим пригодовуванням може бути каша, а другим - овочеве пюре.

     Поряд з пригодовуваннями з 6-мiсячного вiку в рацiон дитини вводять сир, починаючи з 5-10 г i поступово доводячи до 40-50 г на добу до 1 року вiку. З 6,5-7 мiсяцiв життя немовляти як харчову добавку використовують жовток звареного круто яйця (починаючи з 1/8, до 1 року - не бiльше 1/2), який дають у протертому виглядi з овочевим пюре чи кашою.

     З 7-8 мiсяцiв життя в харчовий рацiон немовляти вводять м'ясо у виглядi гомогенiзованого (перетертого)  пюре, яке дають з овочевим пригодовуванням (або овочевим супом-пюре). За умови, що у дитини є прояви анемiї, вiдставання в масi тiла, можна застосовувати гомогенiзоване пюре з м'яса швидше - з 5-6 мiсяцiв.

     Третє пригодовування  (вводять з 8 мiсяцiв) - це кисломолочна сумiш спецiального приготування, зокрема кефiр, ацедофiльне молоко, бiфiвiт, симбiвiт тощо, якi готують на основi цiльного коров'ячого молока i спецiальних кисломолочних заквасок (можливе приготування таких сумiшей i на основi адаптованих молочних сумiшей). Кисломолочнi сумiшi доцiльно поєднувати iз сиром.

     Пiсля введення трьох основних пригодовувань у харчовому рацiонi дiтей ще залишається два повних годування грудним молоком. Рекомендують пiд час першого й останнього годувань дитини не давати жодних харчових добавок i пригодовувань.

     У 8-9-мiсячному вiцi дiти отримують сухарi, печиво, хлiб (починаючи з 3-5 г, поступово доводячи до 10-15 г до 1 року). З 10-11 мiсяцiв малюк починає жувати їжу, тому йому вже можна готувати фрикадельки, тюфтельки, а в 1 рiк - паровi котлети з рiзних нежирних сортiв м'яса. Один раз на 7-10 днiв з 9-10 мiсяцiв життя рекомендують рибнi страви (пюре, тюфтельки або паровi котлети)