12.1.2. Клас Кісткові риби

Кісткові риби - хребетні тварини, що мають ряд пристосувань до водяного способу життя:

• основний спосіб пересування - плавання;

• обтічна форма тіла;

• нерухоме зчленування голови з тулубом;

• черепицеподібне розташування луски;

• органи руху - плавці, що виконують, крім того, функцію стабілізаторів (забезпечують стійкість тіла у воді) і рулів глибини;

• дихання за допомогою зябер;

• наявність плавального міхура;

• особливий орган чуття - бічна лінія.

Кісткові риби населяють найрізноманітніші водойми: прісні (ставки, ріки, озера) і солоні (моря, океани).

Форма тіла цих тварин переважно веретеноподібна, обтічна, що дозволяє зменшувати опір води при плаванні. Голова плавно переходить у тулуб, а останній – у хвіст. Тіло кісткових риб вкрите кістковими лусками, які налягають одна на одну. У більшості видів це т.зв.ктеноїдна (зовнішній край пластинки має зазублини) чи циклоїдна (зовнішній край рівний) луска. На кожній лусочці розрізняються річні кільця, по яких можна визначити вік риби. Шкіра має велику кількістю залоз, що виділяють слизуватий секрет, який зменшує тертя під час плавання. У кісткових риб є парні плавці (грудні і черевні), а також непарні - спинний, хвостовий і анальний.

У скелеті кісткових риб, на відміну від хрящових, є кісткова тканина. Окостеніння скелета має велике пристосувальне значення, тому що воно сприяє розвитку міцної опори для м'язів. Осьовий скелет представлений хребтом, що складається з численних хребців, між тілами яких зберігаються залишки хорди. Як і в хрящових, хребет кісткових риб підрозділяється на тулубовий і хвостовий відділи. Верхні дуги хребців утворюють спинномозковий канал і закінчуються верхніми остистими відростками; а нижні в хвостовому відділі утворюють гемальний канал і закінчуються нижніми остистими відростками, а в тулубовому служать місцем прикріплення ребер. Скелет черепа утворений мозковим відділом (черепна коробка), що захищає головний мозок, і вісцеральним відділом. Останній складається зі скелета зябрового апарата і щелеп. У кісткових риб, на відміну від хрящових, є зяброва кришка, що прикриває ззовні зяброві щілини. Пояса кінцівок (парних плавців) з осьовим скелетом не з'єднані.

М'язова система сегментована. Найбільше диференційовані м'язи парних плавців і ротового апарата. 

Більшість риб несе на щелепах численні гострі зуби, що служать переважно для утримання здобичі, а не для її механічної обробки. У риб зуби розташовуються також на кістках зябрового апарата й інших елементів вісцерального черепа. Це так звані глоткові зуби. Травнатрубка починається ротовою порожниною, яка переходить у глотку, що прорізана зябровими щілинами. Наступний відділ - стравохід, що відкривається в об'ємистий шлунок. Кишечник у кісткових риб диференційований слабко. Спірального клапана немає (він зберігається лише в примітивних представників класу, наприклад, в осетрових). Характерною рисою кісткових риб є наявність пілоричних придатків - сліпих виростів кишкової трубки, що відкриваються в початковій частині дванадцятипалої кишки. Ці структури беруть участь у процесах травлення й усмоктування, збільшуючи загальну поверхню кишечнику. Є печінка з жовчним міхуром, підшлункова залоза представлена дрібними часточками.

Кровоносна система, як і в хрящових риб, складається з одного кола кровообігу. Від серця кров надходить до зябер, де в результаті газообміну віддає вуглекислий газ і насичується киснем, після чого розноситься до різних частин тіла. Серце двокамерне, артеріального конуса немає.

Органи дихання риб, пристосовані для газообміну у воді - зябра. Вода через рот надходить у глотку, потім проходить через зяброві щілини, омиває при цьому зябра (які також складаються з зябрових пелюсток, де відбувається газообмін) і виводиться назовні. В деяких риб є пристосування для дихання атмосферним повітрям. Роль легень може виконувати (наприклад, у панцирної щуки) плавальний міхур - порожнє мішкоподібне утворення, що розвивається з задньої частини глотки. Взагалі ж у більшості риб цей орган функціонує як гідростатичний орган, що регулює густину тіла та дозволяє регулювати положення в товщі води без зайвих витрат енергії. Він здатний як забирати гази з кровотоку, так і повертати їх назад у кров, змінюючи тим самим питому вагу тіла риби. У такий спосіб тварини регулюють глибину занурення в товщу води.

Видільна система кісткових риб представлена стрічкоподібними тулубовими нирками, що розташовуються з боків хребта. Від них відходять сечоводи, що впадають у сечовий міхур. Останній відкривається окремим отвором на задньому кінці тіла. Головний мозок риб розвинений відносно слабко. Передній мозок ще не розділений на півкулі і не має кори. У порівнянні з іншими відділами найбільш виражений середній мозок, у якому знаходяться зорові центри. Крім того, добре розвинений мозочок, який відповідає за орієнтацію тіла в просторі та координацію рухів. Органи чуття розвинені відносно слабко. Риби чітко бачать тільки на близькій відстані – їхній кулястий кришталик не здатний змінювати свою кривизну; акомодація здійснюється лише завдяки його переміщенню (наближенню чи віддаленню від очного дна). В більшості риб добре розвинений нюх. Особливим утворенням, завдяки якому риби реагують на коливання водяного середовища, сприймаючи зміни тиску і напрямку струму води, є бічна лінія. Вона утворена системою каналів, що лежать з боків тіла, на дні яких розташовані спеціалізовані нервові клітини. З зовнішнім середовищем ці канали сполучаються через отвори в лусках, які вкривають їх.